- Оксана, які, по-твоєму, культурне коріння «помаранчевої революції»?
- Взагалі-то такі грандіозні тектонічні процеси на якомусь одному рівні, та ще зсередини, зрозуміти не вийде - занадто великий масштаб.
- Ймовірно, можна побачити коріння того, що відбувається в минулому України ...
- Культури просто так не вмирають - а може, і взагалі не вмирають ніколи? Все-таки ще двісті з гаком років тому гетьманів у нас вибирали, і дуже сильно підозрюю, що, якби не було в культурному «геномі» українців цього (дуже шевченківського!) Відчуття «неправедності» всякої необраний, «яка призначається зверху» влади, то одних тільки 13 років громадянського суспільства для становлення української демократії могло б, мабуть, і не вистачити ...
А якщо простіше, то протягом останнього року в Україні остаточно оформився давно зрів поволі цивілізаційний розрив між суспільством і владою. Пострадянська влада просто тріснула на тілі України по всіх швах, як на виросло молоду людину пошарпані підлітковий костюмчик. Не виключено, що нарешті настав «Не календарний», як виражалася Ахматова, а справжній - духовний, або, якщо завгодно, метафізичний - кінець СРСР.
- Як і чому українська інтелігенція - письменники, діячі культури - бере участь (або не бере) в «помаранчевому русі»?
- Для нас він став одним з найважливіших джерел інформації про події в Україні.
- Навряд чи росіяни уявляють собі, до якої стадії «блатного» розкладання дійшов сьогодні в Україні російську мову, яким наша збанкрутіла політична еліта (за рідкісними винятками) володіє в обсязі не більше 500 слів (українською, боюся, в ще меншому!), Причому половина з них - це феня, арго і мат. Це вже навіть не радянський дискурс - в тому хоч синтаксис зберігався! Провладний же «єдиний кандидат» пан Янукович був неодноразово помічений ЗМІ в украй невимушеному поясненні матом прямо в ході зустрічей з виборцями під час кампанії. Навіть під час «теледебатів» (на яких зачитувався заздалегідь заготовлений текст!) Він примудрився, перейшовши в заключному слові на російську, за п'ять «російськомовних» хвилин кілька разів зірватися - пролунало (швиденько, втім, здавлене муканням!) «Без балди» і ще кілька перлів.
А тепер про лист, про який ти згадала. Листів на підтримку демократії були десятки, якщо не сотні, - я особисто підписала штук п'ять, в тому числі «від творчої інтелігенції» (той самий «зоряне», який зібрав близько 500 підписів) і «від інтелектуальної спільноти» (то, яке слідом за нами, українцями, стали підписувати і іноземці - серед них Ноам Хомський і ряд інших видатних умів сучасної цивілізації). Зі своїм окремим «Листом 12 аполітичних літераторів» виступила і літературна група Ю. Андруховича.
Між іншим, цікаве філологічне спостереження моєї інтелігентні бабусі-матері, в цю осінь вперше в житті навчилася говорити, трохи мова заходила про дії влади, на приблатнених жаргоні: «Господи, який жах, - спохопилася вона одного разу, перебивши сама себе на якомусь полулагерном вираженні: - адже він таки, виходить, ввів другу державну мову! ».
- Тобто в свідомості освіченого українця словосполучення «російська мова» асоціюється з блатним жаргоном, а через нього - з ненависною пострадянською системою?
Ці люди не розуміють, що в даному випадку якраз не досвідчені в публічних жестах прикарпатські хлопці виступили на захист саме російської мови і російської культури - тобто тих цінностей, які і зробили її світової! Але чому ті ж Ноам Хомський або Жерар Депардьє можуть без особливих зусиль розібратися в українських подіях, а Марк Захаров виступає рядовим службовцем оруеллівського «міністерства правди»? Що взагалі відбувається з російською інтелігенцією - де ЇЇ листи до нас в ці дні?