2. Середні змінні витрати (AVC) визна-ляють шляхом розподілу сумарних змінних виро-dafunky 'Ржеко (TVC) на відповідну кількість вироб-веденной продукції (Q):
AVC спочатку падають, досягають свого міні-мума, а потім починають зростати. На графіку це дає нам круглу дугоподібну криву AVC, яка і показана на малюнку 2.6.
Оскільки суми змінних витрат підпорядкованих-ються законом спадної віддачі, остільки це повинно відбитися і на показниках середніх змінних витрат, що розраховуються на базі цих сум. На стадії зростаючої віддачі все менше і менше додаткових змінних ресурсів потрібно для виробництва кожної з перших подружжя-рьох одиниць продукції. В результаті змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції будуть знижуватися. При виробництві п'ятої одиниці продук-ції AVC досягнуть свого мінімуму і слідом за цим почнуть зростати, оскільки убування віддачі обус-ловить необхідність використання більшої і більшої кількості змінних ресурсів для виробництва кожної додаткової одиниці про-дукції, Висловлюючись ясніше, при малому обсязі виробництва виробничий процес буде відносно неефективним і дорогим, оскільки маю-щееся у фірми обладнання виявиться недовантажений-ним. Недостатня кількість змінних ресур-сов буде комбінуватися з обладнанням фірми; виробництво буде неефективним, а змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції відпо-венно відносно високими. Однак у міру рас-ширення виробництва більш високий рівень спеці-алізації робітників і більш повне використання капітального устаткування фірми забезпечать пови-шення ефективності виробництва. В результаті змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції будуть знижуватися. Внаслідок застосування все більшої і більшої кількості змінних ресурсів в кон-це-решт настане такий момент, коли закон зменш-нього віддачі вступить в дію. З цього моменту капітальне обладнання фірми буде вико-тися настільки інтенсивно, що кожна додаткова одиниця змінних ресурсів буде збільшувати об'єк-ем виробництва на меншу величину, ніж попе-щая. Значить, AVC почнуть зростати.
Знову звернувшись до таблиці 2.3, ви можете перевірити дугоподібні кривої AVC. Припускає-кладемо, що ціна праці становить, скажімо, 10 дол. за одиницю. Розділивши 10 дол. (Ціну одного робітника) на величину "середнього продукту" (про-тивність одного робочого), ви отримаєте трудові витрати на одиницю продукції. По-кільки ми виходили з того, що праця є єдиним змінним ресурсом, остільки трудові витрати на одиницю продукції дорівнює-значний змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції, або AVC. Коли на початку рас-ширення виробничого процесу величина "середнього продукту" мала, AVC високі. У міру збільшення кількості робочих "середній продукт" зростає, що веде відповідно до падіння AVC. У момент, коли "середній продукт" досягає свого-го максимального значення, AVC будуть минималь-ними. Потім, оскільки все більше і більше робо-чих будуть залучатися до виробництва, величина "середнього продукту" почне падати, а AVC - рости. "Горбата" крива "середнього продукту" представ-ляет собою перевернуте відображення U-подібної кривої AVC. Зазирнувши трохи вперед, на малюнок 24-6, ви отримаєте графічне підтвердження цьому міркування.
3. Середні загальні витраті (АТС) можна рас-вважати шляхом ділення суми загальних витрат на кількість виробленої продукції (Q) або ж, простіше, шляхом складання AFC і AVC для кожного з 10 можливих обсягів виробництва. Тобто
Результати цих розрахунків представлені в колон-ке 7 таблиці 2.3. На малюнку 2.6. крива АТС отримана шляхом додавання по вертикалі AFC і AVC. Тому різниця в висоті кривих АТС та AVC залежить від величини AFC при кожному даному об'єк-Еме виробництва.
Тепер нам залишається розглянути ще одну дуже важливу концепцію витрат виробництва - концепцію граничних витрат. Граничними витратами (МС) називаються додаткові, або додаткові, витрати, пов'язані з виробниц-ством ще однієї одиниці продукції. МС можна визначити для кожної додаткової одиниці про-дукції, просто-напросто помітивши то зміна сум-ми витрат, яке стало результатом про-ництва цієї одиниці.
Оскільки в нашому прикладі "зміна в Q" завжди дорівнює одиниці, остільки ми і визначили МС як витрати на виробництво ще однієї оди-ниці продукції.
З таблиці 2.3. видно, що виробництво пер-виття одиниці продукції збільшує суму загальних витрат з 100 до 190 дол. Тому додаткові, або граничні, витрати виробництва цієї пер-виття одиниці складають 90 дол. Граничні через тримки виробництва другої одиниці складають 80 дол. (270 дол. - 190 дол.); МС виробництва третьої одиниці рівні 70 дол. (340 дол. - 270 дол.) І т. Д. МС виробництва кожної з 10 одиниць продукції-кції представлені в колонці 8 таблиці 2.3. МС можна також підрахувати, виходячи з показників суми змінних витрат (колонка 3). Чому? Тому що вся різниця між сумою загальних і сумою змінних витрат являє собою фіксовану величину постійних витрат (100 дол.). Отже, зміна суми загальних витрат завжди дорівнює зміні суми змінних витрат для кожної додаткової одиниці продукції.
Концепція граничних витрат має стратегії-ня значення, оскільки вона дозволяє визна-лити ті витрати, величину яких фірма може контролювати найбільш безпосередньо. Точніше кажучи, МС показують витрати, які фірмі доведеться понести у разі виробництва останньої одиниці продукції, і одночасно - витрати, які можуть бути "зекономлені" в разі со-кращения обсягу виробництва на цю останню одиницю. Показники середніх витрат не дають той-який інформації. Наприклад, уявіть собі, що керівництво фірми знаходиться в нерішучості щодо того, чи слід фірмі виробляти 3 або 4 одиниці продукції. Таблиця 2.3. показуючи-ет, що при виробництві 4 одиниць АТС рівні 100 дол. але це не означає, що фірма збільшить свої витрати на 100 дол. в разі виробництва або, навпаки, "заощадить" 100 дол. відмовившись від виробництва четвертої одиниці. Насправді пов'язане з цим виробництвом зміна іздер-жек складе тільки 60 дол. як ясно видно з даних, наведених в колонці МС таблиці 2.3. Прийняття рішень щодо обсягу виробниц-ства звичайно носить граничний характер, тобто вирішується питання про те, робити чи фірмі на кілька одиниць більше або на кілька одиниць менше Продукції. Граничні витрати від-ражают зміна у витратах, яке потягне за собою збільшення або зменшення обсягу виробниц-ства на одну одиницю. Порівняння граничних іздер-жек з граничною виручкою, яка, як з'ясується в главі 25, являє собою зміну виручки, пов'язане зі збільшенням або зменшенням обсягу виробництва на одну одиницю, дозволяє фірмі з'ясувати прибутковість того чи іншого зміни масштабів виробництва. Визначення граничних значень є центральною темою наступних чотирьох глав.