Пекуче літнє сонце, здається, ось-ось розплавить навіть ґрунтовку (про асфальтової трасі і думати в таке пекло страшно!). Недалеко від запечатаних намертво воріт закритого установи в Дворянському пасеться пара змучених спрагою корів, сонно перебирають сухими губами такі ж змучені билини, якимось дивом ще зберігають вологу. Зовсім не віриться, що буквально в двохстах метрах звідси несе свої води в Дон норовиста річка Иловля. А в житловому мікрорайоні потріскана на городніх грядках земля вже навіть не просить води. Зате люди, які живуть тут, ще не втратили надії достукатися до істини, знайти спільну мову з керівництвом лікарні, щоб відновити подачу води в будинку.
У мікрорайоні проживає близько трьохсот чоловік. В основному, це пенсіонери, колишні працівники психіатричної лікарні, медсестри і санітари, які нині працюють тут же. Селище числиться на балансі федерального державного установи Волгоградська психіатрична лікарня з інтенсивним спостереженням - ВПБСТІН. Її попередником була виправна колонія. Власне селище і будувався для її працівників.
- Поки була колонія, ми горя не знали. А сьогодні про нас навіть думати не хочуть, - в серцях зустрічає мене на порозі Тетяна Брагіна.
Поява в селищі представників преси не могла не залишитися непоміченою: селяни йшли зі своїм болем, обурюючись зовнішнє байдужість (а нерідко і грубість) з боку керівництва лікарні. На світло спливали непривабливі подробиці взаємонерозуміння людей, що опинилися по різні боки барикад. У запалі емоцій народжувалися самі неймовірні сценарії розвитку подій, якщо найближчим часом не буде вирішена проблема подачі води аж до будівництва вже справжніх барикад. Стихійний мітинг у злощасних двоповерхівок розгорявся, як пожежа в сухість.
- Ось тут ще років зо три тому була водорозбірна колонка, - показує на горбок, зарослий пожухлим бур'яном Галина Матюшенко. - Замість того, щоб провести невеликий ремонт, за розпорядженням Віталія Кузнєцова її просто-напросто знесли. А як би зараз вона нас врятувала! Хворі похилого віку у всіх, діти. Як без води-то? Допоможіть хоч ви нам, слізно просимо ...
Да уж, пройти повз просто злочинно. Як виживають ці люди, залишається дивуватися. У селищі накопичився кому комунальних проблем, причому рішення однієї не гарантує виключення з порядку денного інший: не вивозиться сміття, до зими можливе відключення опалення, що не обслуговується каналізація. Але все ж проблема води в розпал спекотного літа поки найгостріша, найболючіша. У мікрорайоні немає жодної свердловини, немає колонок. Єдиний колодязь, та й там вода солона. Раніше воду привозили з Камишина для потреб лікарні. Тепер теж привозять, але жителям в ній відмовлено.
- Попити у нас немає води нормальної, - продовжує Галина Матюшенко. - До Камишинському воді, яку привозить лікарня, нас тепер не підпускають. «Ні!», - кажуть. І крапка. Чому раптом ми стали для них ворогами?
Відповісти на багато питань могло б керівництво ВПБСТІН. Але на контакт з журналістами головний лікар не йде, а її заступник змінює версії причинно-наслідкових зв'язків одну за одною. Жителі пишуть листи в різні інстанції. Обидві сторони покладають великі надії на відповідь з прокуратури Камишинського району, яка в даний момент проводить перевірку з цього питання.
- Дасть добро прокуратура, відкрию засувку, - відрізав при останній розмові з журналістом Віталій Кузнєцов.
Ось так «зі скрипом» ВПБСТІН зрідка виходить на контакт. Установа це державне, тому місцева влада вплинути на його дії не можуть. Можуть тільки домовлятися. Власне розмовляти, домовлятися, а головне робити треба всім. І керівникам ВПБСТІН в першу чергу. Досить людям страждань: протистояння господарюючих суб'єктів має завершитися розумно.
Фото: Тетяна Маркова
На фото: Стихійний мітинг
Інтернет-портал infokam.su (в російськомовній зоні - інфокам.рф) зареєстрований у Федеральній службі з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій.