Отже, централь-ним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникнення унего уявлення про те, що він вже не дитина (почуття дорослості). Рождаяськак неясне відчуття, це уявлення зміцнюється і починає проявлятися в поведенііподросткав форместремленія бути і вважатися дорослим: підліток відкидає свою приналежність до дітей, хоча у нього ще немає відчуття справжньої, повноцінної дорослості.
Такі чином, протиріччя між потребою у визнанні дорослими-лим з боку оточуючих і власною невпевненістю в цьому народжує активні спроби підлітка усіма силами довести те, що він вже не дитина. Назване протиріччя становить психологічне підгрунтя підліткового віку як нормативного кризи з його складними поведінковими проявами. Кульмінаційна точка підліткового кризи незалежності часто доводиться на вік 13 років, коли в поведінці підлітків найбільш виражені такі прояви, як норовистість, упертість, негативізм, свавілля, знецінення дорослих, негативне ставлення до їхніх вимог, незвично ревне ставлення до власності (наприклад, вимога не чіпати його речі і т.д.)
Спочатку привабливими для підлітка можуть стати головним чином зовнішні прояви дорослими-лости, оскільки в них найбільш зримо виступають відрізни-тільні риси зовнішності і манери поведінки дорослих і їх переваги в порівнянні з дітьми (куріння, гра в карти, упот-ребленіе вина, специфічний лексикон, доросла мода в одязі, зачісках, косметика, прикраси, прийоми кокет-ства, способи відпочинку, розваг, залицяння і т. п.). Сіга-РЕТА в руці хлопчаки робить його дорослим у власних гла-зах і, як йому здається, в поданні оточуючих. Наслідування дорослим також часто проявляється в особливій турботі про привабливість своєї зовнішності, в прагненні під-гнати свій вигляд під зразки моди, особливо у дівчаток.
Підлітковий вік передбачає поступовий розвиток дорослості як готовності дитини до життя в суспільстві дорослих як рівноцінного і рівноправного учасника. Слід розрізняти об'єктивну дорослість як об'єктивну готовність прийняти права і обов'язки дорослого члена суспільства і суб'єктивну готовність як часто неусвідомлене ставлення до себе як до дорослого (почуття дорослості) і тенденцію дорослості. Виникнення почуття дорослості безпосередньо не пов'язане з статевим дозріванням, а визначається тим, яке значення додасть йому сам підліток. Д. Б. Ельконін виділяє різні види дорослості:
- соціо-моральну дорослість як участь в турботі про сім'ю, близькість і дружні відносини з дорослим, автономія і готовність до відстоювання своїх морально-етичних переконань і принципів, вчинків і поглядів;
- дорослість в інтелектуальній діяльності як елементи самоосвіти, інтелектуальні захоплення і цінності;
- зовнішню дорослість - романтичні відносини з однолітками, характер розваг, дорослість в зовнішньому вигляді і манері поведінки.
Перебудова взаємин з дорослими. Претензії під-паростка на нові права перш за все поширюються на всю сферу його взаємин з близькими дорослими. Підліток починає сопротив-ляться вимогам, які раніше охоче виконував; він ображається і протестує, коли батьки обмежують його самостійність ність, опікують як «маленького»: конт-роліруют, вимагають слухняності, карають, не зважають на його інтересами, відносинами, думкою і т. п. У підлітка появля-ється загострене почуття власної гідності. він осозн-ет себе людиною, якого не можна пригнічувати, принижувати, позбавляти права на самостійність. Існуючий в дитинстві тип відношенні стає для нього неприйнятним. В результаті прававзрослих він обмежує, а свої розширює і претендує на повагу до його особистості, рівноправність з дорослими, він намагається домогтися визнання взрослиміего самостійності. Різні форми протесту і не-підпорядкування підлітка - засіб змінити старий тип відно-шень з дорослими на новий, характерний для спілкування дорослих.
Оскільки це процес складний, і підліток лише поступово може навчитися «по-дорослими-лому» діяти, думати, спілкуватися з людьми, саме тому завдання виховання під-паростка в сім'ї вимагає від батьків зміни їхнього колишнього типу відносин на новий. Нерозуміння або недостатнє врахування цієї обставини дорослими нерідко стає джерелом конфліктів і труднощів у їх взаєминах з підлітком. Якщо у дорослого зберігається відношення до підлітка ще як до дитини, ломка колишніх відносин може зятя-нуться на весь підлітковий період і придбати форму хворобливого хронічних-го конфлікту. В цьому випадку у підлітків появля-ється відчуженість, переконання в несправедливості дорослих, яке живиться уявленням про те, що дорослий його не розуміє і зрозуміти не може, а в подальшому - свідоме неприйняття вимог, оцінок, поглядів дорослими-лого, який може взагалі втратити можливість впливати на під-паростка в відповідальний період його особистісного становлення. У той же час труднощі в спілкуванні дорослого і підлітка нехай не зникають повністю, але істотно пом'якшуються, якщо підлітку надається розумна і достатній ступінь самостійності і відносини з ним будуються як співпраця, яка передбачає взаємну повагу, допомога і довіру.
Відбуваються на початку підліткового віку процеси роз-ку визначають принципову схожість у підлітків нових потреб, прагнень, переживань і вимог до ставлення-данням з дорослими і товаришами. Це сприяє розвитку відносин з однолітками вглиб. У підлітка формуються цінності, які більше зрозумілі і близькі однолітка, ніж дорослим. В результаті спілкування з однолітками виходить за межі навчальної діяль-ності і школи, захоплює нові інтереси, заняття, об-ласті відносин і виділяється в самостійне життя, яка набуває для підлітка дуже біль-шую цінність. За своєю психологічною ролі спілкування з однолітками стає провідною діяльністю підлітка, відсуваючи-я на другий план, як вчення, так і спілкування з рідними.
Прагнення підлітка до спілкування та спільної діяльності з сверстних-ками, бажання "бути в групі" і мати близьких друзів поєднується з не менш сильним желаніембить прийнятим, визнаним, шанованим в своейгруппе. Неможливість задовольнити цю найважливішу потреба (наприклад, через не сформованих відносин з однокласниками, втрати близького друга або руйнування дружби) породжує важкі переживання і расце-ється як особиста драма. Переживання самотності тяжко і неви-носимо для підлітка. З цієї причини неблагополуччя у відносинах з одно-класниками штовхає його на пошук друзів за пре-справами школи.
Прагнення підлітка привернути до себе увагу товаришів, зацікавити їх і викликати симпатію може проявлятися по-різному: це можуть бути демонстрація власних якостей як прямим способом, так і шляхом порушення вимог дорослих (блазнювання). Зухвала поведінка підлітків нерідко буває пов'язано з незадоволеністю займаним серед однолітків становищем.
Зацікавленість підлітка в повазі і визнання однолітків робить його чуйним до їхніх думок і оцінок. Заме-чення, невдоволення і образи друзів змушують його заду-маться про причини цього, по-могают побачити і усвідомити власні недоліки, що сприяє розвитку дуже важливою для спілкування здібності - вміння ориен-туватися на вимоги однолітків, враховувати їх. Відсутність такого вміння розцінюється як Інфанті-лизм.
Для освіти дружніх зв'язків між підлітками велике значення має спільність в інтересах і улюблених заняттях. Велике місце в спілкуванні близьких друзів займають розмови. Вони пронизують різні заняття, прогулянки, ме-шают разом готувати уроки, тому що, на думку підріст-ков, «найцікавіше - розмовляти!» Хлопці обмінюються цікавить їх інформацією, обговорюють події з життя класу, вчинки однокласників, взаимоот-носіння; розмовляють про суто особистих питаннях, які не підлягають розголошенню - про плани, мрії і задуми, про симпатії і антипатії. Багато уваги приділяється інтимних питань, пов'язаних зі статевим дозріванням. Тому виникають особливі вимоги до дружніх відносин - вимоги взаємної відвертості і розуміння, чуйності, співпереживання і розумі-ня зберігати таємницю. Спілкування, в якому кожен розкриває іншому найважливіше і сокровенне, свій внутрішній світ, збагачує обох, так як дозволяє краще зрозуміти і усвідомити те, що відбувається у власній душі. З цієї причини дружба підлітків емоційна, насичена безліччю переживань щодо характеру особистих відносин.
Відносини між хлопчиками і дівчатками також зазнають суттєвих змін в підлітковому періоді. З'являється гострий інтерес один до одного, бажання подобатися, а в зв'язку з цим - інтерес до соб-ственной зовнішності, турбота про привабливість. У фізич-ському розвитку і статевому дозріванні дівчинки обганяють хлопчиків: в 11-12 років деякі дівчатка вище і крупніше хлопчиків. Низькорослість може бути предметом неприємних переживань хлопчика, джерелом почуття неповноцінності. Подібні переживання можуть бути і у дівчинки, яка про-гнала своїх однокласників в зростанні. У підлітків в спілкуванні дівчаток і хлопчиків втрачається безпосередність, з'являється ско-ність, інтерес один до одного може співіснувати з відокремлено-стю хлопчиків і дівчаток. У 12-13 років виникають взаємні симпатії, а пізніше і власне романтичні відносини, які спочатку можуть розвиватися за типом товариських, коли є якась содер-жательная основа у вигляді загальних занять або захоплень, а при відсутності цього основне місце можуть займати відвідування дискотек , кіно і т.д. В останні десятиліття у значної кількості підлітків відзначається більш ранній початок статевих зв'язків, що багато в чому є результатом впливу засобів масової інформації, активно впливають на штучну "сексуалізації" інтересів дітей і підлітків.
Таким чином, велике значення загально-ня з близькими друзями для розвитку лич-ності визначається тим, що це спілкування є практикою в оволодінні нормами особливого типу відносин - особистих, кото-які специфічні саме для дорослих людей. Оволодіння нор-мами дружніх відносин становить найважливіше придбання дитини в підлітковому віці.
Спілкування з однолітками стає основою самопізнання і формування ідентичності особистості. Наслідком інтенсивної внутрішньої роботи самоісследованія стає підвищений інтерес до себе, своїх почуттів, переживань, здібностям, нерідко фіксація на собі, що знаходить відображення в явищі особистісного егоцентризму.