Зрушення в розвитку продуктивних сил Європи в XVI ст. Створення і зростання мануфактур, їх типи.
XVI-остання третина XVII ст. увійшли в історію світового госпо-ства як період розкладання феодальних відносин і за-народження в надрах феодального суспільства капіталістічес-кого виробництва. Початок цьому процесу в країнах Захід-ної Європи поклали в XVI в. зміни в сфері 1. матері-ального виробництва, стані та характері виробник-них сил, 2. розширення внутрішнього і зовнішнього ринку.
Так до початку 14 століття у всіх основних галузях промислового виробництва були значно вдосконалені знаряддя праці та технологія виробництва. У металообробці були вдосконалені молоти, що приводяться в рух силою води. Маса деяких мо-лотів для обробки заліза сягала 1 т і більше. З'явилися свердлильні верстати, верстати для виробництва листового заліза і металевого дроту. В якості двигуна стало широко застосовуватися водяне колесо верхнього бою, яке отримувало значно більше енергії і могло ви-конати більший обсяг роботи, ніж колесо нижнього бою. Це значно розширило географію промислового про-ництва, яке перестало бути пов'язано з великими річками, тому що для роботи водяного колеса верхнього бою було досить відвідного каналу. Різні механічні пристосування, примітивні машини, які приводь-лись в дію мускульною силою людини або силою тварин, вітру або води з'явилися і в інших галузях.
Деякі зрушення в техніці і технології спостерігалися і в текстильній промисловості, яка в той час була найпоширенішою галуззю промисловості.
Розвиток техніки не обмежувалася тільки промисло-ністю. Великі зрушення відбулися в засобах переміщень-ня, особливо на морському транспорті. На початку XVI ст. вогнепальна зброя призвело до справжньої революції у військовій справі. Почалося виробництво паперу та кнігопечата-ня, стали виготовлятися окуляри і годинник.
Прогрес техніки і технології, хоча і не такий б-стрий, як в промисловості, відбувався також в сель-ському господарстві. За рахунок осушення боліт і корчування лісів значно збільшилася площа ріллі. У XVI ст. почав-ся перехід до більш досконалих систем землеробства - багатопільної сівозміни та травосеяніе. Розширилося застосування добрив, збільшилася кількість сільсько-господарського інвентарю. Успіхи в металургії поклади-кові позначилися на зростанні кількості металевих кричу-дій праці та їх якості.
В цілому всі ці численні удосконалення та винаходи призвели до корінних зрушень в галузях промисловості Західної Європи. Зросла виробляй-ність праці, збільшився обсяг товарної продукції, з'явилися нові галузі промисловості, поглибився суспільний поділ праці, почала формуватися спеціалізація країн в окремих видах господарської діяльності. У XVI ст. цілком або майже цілком обо-собілісь від сільського господарства гірнича справа, виробництво чорних і кольорових металів, деякі галузі метало-обробної промисловості, кораблебудування, йшов-коткацкая промисловість та ін. Значною мірою відокремився від сільського господарства виробництво тканини з вовни і льону.
Розвиток промисловості, її все більша і більша відокремленість від сільського господарства зумовили значи тільні зміни і в економіці сільського господарства. Зросла і товарність сільськогосподарського виробництв-ва, збільшилася питома вага тієї частини продукції земле-Делія і тваринництва, яка призначалася не для особистого споживання, а для обміну в тій або іншій формі на промислові товари.
Разом зі зростанням товарності промисловості та сель-ського господарства відбувається розширення внутрішнього ринку, швидко збільшується виробництво товарів на зовнішній ринок, де одним з головних осіб вже стає купець. Ускладнюється грошовий обіг, вкорінюються нові види торговельних угод і угод, біржа перетворюється на місце операцій з товарами і цінними паперами, розвиваються кредит і банківська справа.
Ще більш очевидною була "нездатність дрібного виробництва до подальшого розвитку в гірській, підприєм-ня і металообробної галузях, де ремес-ленник не міг придбати на свої кошти шахту, домен-ву піч, важкі молоти для обробки заліза і екс-плуатіровать їх тільки з допомогою своєї праці. У цих галузях дрібне виробництво окремих ремісників неминуче витіснялося більшим.
Так шляхом поступового економічного підпорядкування дрібних 'виробників товарному чи ростовщическому капіталу відбувалася організація капіталістичної про-мисловості. Ступінь і конкретні форми цього підпорядковані-ня були різними. Спочатку ремісник, зберігаючи ще особисту власність на своє господарство, набував або брав у борг у купця сировину. При цьому ремісник був зобов'язаний надати цьому купцеві свою продукцію за договірною ціною. На практиці це означало, що дрібний виробник поступово потрапляв в залежність від купця, отримував від нього сировину і виготовляв для купця продукцію на умовах вперед обумовленої оплати. Саме така форма підпорядкування і залежності ремісника від купця чи лихваря була найбільш поширена в Західній Європі в XVI ст.
Крім того, ремісник часто змушений був брати в купця в тимчасове користування знаряддя праці або гроші в борг на їх придбання. В даному випадку невеликий вироб-ник майже цілком перетворювався вже в найманого робітника, який отримував заробітну плату. Так поступово метушні-кала нова форма виробництва, коли безпосередній виробник був позбавлений права власності на своє хо-зяйство і засоби виробництва. Така форма промисло-ного виробництва отримала назву капіталістичної домашньої промисловості. Отже, нижчою формою капіталістичної промисловості, коли вона ще збереженні-няла характер дрібного виробництва, була робота на дому, або розсіяна мануфактура.
Така форма капіталістичного виробництва отримай-ла в XVI в. найширшого розповсюдження, особливо в селі, де були відсутні цехові обмеження. Сільські ремісники в нових умовах економічного життя вже не мали можливості стати самостійними виробляй-телями і, як правило, починали відразу працювати на купця-скупника, тобто фактично перебували в положенні наймання-ного робітника. В результаті в селі виникали цілі райони дрібного, але по своїй суті капіталістичного виробництва тканин з вовни, льону, багатьох видів метал-вих виробів і т.д.
У розсіяною мануфактурі працівники, незважаючи на свою відособленість в просторі, були пов'язані поділу-ленням праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції. Іноді деякі стадії виготовлення продукції переносилися в майстер-ську, де наймані робітники працювали в одному приміщенні під керівництвом підприємця. Найчастіше в таких майстерень виконувалися значні операції по про-ізводству того чи іншого виробу, наприклад зборка годин і т.д. Такі мануфактури називалися змішаними.
Найбільш розвиненим типом мануфактури була централі-зовано, організаторами якої 6ули, як правило, бувши-шие цехові майстри. У ній існував розподіл праці, окремі робочі вже спеціалізувалися на виконанні тих чи інших операцій, що значно піднімало вироб-водітельность праці. Всі робітники працювали в одному примі-ванні під керівництвом підприємця або його майстрів.
У перший період розвитку капіталізму - з XVI до останньої третини XVIII ст. - мануфактура була провідною формою капіталістичного виробництва в країнах За-падной Європи. Об'єднання робітників в одному приміщенні дозволило провести між ними детальне поділ праці, вдосконалити технологію, робочий інстру-мент і знаряддя праці, що підготувало в майбутньому перехід до машинної техніки в період промислового перевороту. В окремих галузях промисловості ступінь розвитку капіталістичного виробництва і його форми були різними. Найбільш інтенсивно розвиток капіталізму про-виходило в тих галузях, де спостерігалося значне подорожчання та ускладнення засобів виробництва. До числа таких галузей ставилися видобувна промисловість, металообробка, особливо виробництво зброї, судо-будова, виробництво паперу, пороху, шовкових тканин, друкарська справа та деякі інші. Розміри капіталістічес-ких підприємств в цих галузях були в основному невеликі-рілі, тільки на окремих шахтах, верфях, доменних печах, мануфактурах по виробництву артилерії і інших видів зброї працювало більше сотні людей.