Глава Міжнародної ради по зернуЛеонід Чешінскій - у Росії немає перспектив стати експортером зерна.
Нечасто росіяни займають провідні пости в світовій бізнес-еліті. Нещодавно Леонід Чешінскій, президент однієї з найбільших в Росії продовольчих компаній, обраний головою Міжнародної ради по зерну. Подія сама по собі надзвичайний: росіянин виявляється на такому посту вперше. Ми дали час Леоніду Степановичу освоїтися в його новому кабінеті в Лондоні, і ось прийшли з вітаннями, нехай дещо запізнілими, і з питаннями.
- Леонід Степанович, чи отримає Росія якісь вигоди від того, що Міжнародна рада очолив росіянин?
- Росія не може отримати від цього ні вигод, ні переваг. Міжнародна рада по зерну - організація не комерційний за визначенням. Давайте не будемо меркантильні, нехай і в настільки меркантильний час. Факт обрання на цей пост представника Росії - це скоріше визнання нашої країни як країни з ринковою економікою і повагу до неї як до однієї з головних зерно-які виробляють держав.
Передбачаю запитання про цілі і завдання ради. Великими мазками - це обговорення тенденцій та перспектив на світовому зерновому ринку. Наприклад, після так званого "світової продовольчої кризи" було вирішено надавати щорічно 10 мільйонів тонн зерна в якості продовольчої допомоги. А ще рада відстежує питання коригування посівних площ, спостерігає за здійсненням Конвенції про торгівлю зерном і робить багато іншого.
- А тим часом в Росії отримано ще один рекордний урожай.
- Урожай далеко не рекордний. Були часи краще, збирали і більше 100 мільйонів тонн.
- Проте останні 2 3 роки Росія не ввозить чуже зерно, а в благословенні часи колосальних врожаїв, в 1970-і, ввозила.
- Так, імпорт Росії сьогодні не потрібен: просто нікого годувати.
- І тому, що немає у нас свого тваринництва, ми вивозимо зерно за кордон, вірно?
- Після довгих років, навіть десятиліть, протягом яких щоосені чутні були гіркі нарікання - ось, знову хліб закуповуємо, ці надлишки зерна і гріють самолюбство співвітчизників. Але зауважу: власне бюджет країни від експорту практично нічого не має. Варто тільки трохи глибше заглянути в цей процес, починаючи від продажу зерна селянами посередникам і далі по ланцюжку, як все стає ясно. Скажімо так: не ті фінансові вітри дмуть поки на наших просторах.
Втім, і наші порти не в змозі забезпечити стабільний експорт. Перевезення залізницею недешеві, хоча Мінсільгоспу вдалося переконати залізничників дати зерновикам 20-відсоткову знижку.
Скажу більше, на мій погляд, Росія не є в перспективі експортує зерно країною. Я сподіваюся і навіть глибоко вірю, що буде відновлено все-таки поголів'я худоби і птиці, будуть створені умови для того, щоб ми змогли виробляти кінцевий продукт - м'ясо, а не отримувати його з-за кордону втридорога. Така позиція чітко простежується і у керівництва Мін-сільгоспу.
- Ну а поки урожай ніяк не позначився на поголів'я худоби - веземо зерно за кордон. За вашими спостереженнями, там його чекають?
- Теоретично обсяг експорту може скласти 7 мільйонів тонн. Кілька розширилися можливості з перевалки зерна за рахунок дрібних фірм. Тим більше що зараз практикується особливий спосіб завантаження суден: вагон краном піднімають, перевертають і зсипають зерно прямо в трюм судна.
Кон'юнктура на міжнародному ринку така, що наше зерно залишається привабливим навіть з урахуванням високих транспортних і перевантажувальних витрат, які утворюються, якщо відвантажувати його через естонський порт "Мууга". До Європи нам пробитися важкувато, оскільки зерновий запас у країн ЄС більш ніж достатній (18 мільйонів тонн) і недавно знову виріс більш ніж на 3 мільйони тонн. А ось, скажімо, за експорт в такі країни, як Єгипет, Алжир, Ізраїль, Кіпр, можна поборотися. Але конкуренція має бути жорстока насамперед з Україною.
- Чи не охолонуть чи селяни в майбутньому році до зерна, не скоротять чи посівні площі, побачивши, як важко його продати?
- Я переконаний, що станеться все з точністю до навпаки. Посівні площі будуть розширюватися. Упевнений, що ми з вами станемо свідками, як вони досягнуть рівня десятирічної давності - 62 мільйонів гектарів. Зростає число бажаючих вкладати гроші у виробництво зерна, інакше кажучи, росте число інвесторів. Ну а якщо з'являться гроші, то і обсяги виробництва зерна будуть зростати.
- В Уряді іноді лунають голоси, що вирощувати зерно - нерентабельно. Чому ж бізнес в цей сектор пішов?
- При правильній організації процесу виробництва зерна потрібно і можна отримувати до 300 відсотків прибутку. Іншого такого бізнесу я не знаю. В хорошому господарстві виробництво тонни зерна коштує від 800 рублів до тисячі, а реальна ціна на нього на світовому ринку - в межах 115 доларів. Рахуйте самі.
- Криза мнимого перевиробництва показав: ми не вміємо прогнозувати власний урожай. Звідси збитки. Хто в Росії займається такими прогнозами? Якщо ніхто, може, варто створити особливу організацію?
- Так адже вона є. І називається Мінсільгосп. Але одна справа, коли ми прогнозуємо виходячи з реалій сьогоднішнього дня, інше, коли керований цим процесом. Це різні речі.
Звичайно, необхідно управляти АПК так, як, скажімо, в США. Що заважає? Подивіться на рядок в бюджеті, де йдеться про сільське господарство, і відразу стане ясно, чи є можливість управляти цим процесом навіть у такого талановитого людини, як нинішній міністр Гордєєв. Прогнозувати можна, управляти складно.
Розмовляв Олександр Гаврилюк