Існування основних видів робочого часу (нормальної тривалості робочого часу, скороченої тривалості робочого часу, неповного робочого часу) підтверджується режимом робочого часу, який встановлюється як в цілому в організації, так і окремим працівникам. Розподіл робочого часу при встановленні режиму робочого часу проводиться в різних календарних періодах. По-перше, протягом одного дня. Зокрема, визначається час початку і закінчення щоденної роботи, тривалість щоденної роботи (зміни), час перерв у роботі протягом робочого дня, число змін на добу, зміна, в яку належить працювати працівникові. Тривалість встановленого працівникові робочого часу протягом дня може свідчити про те, на яких умовах працює працівник: на умовах нормальної тривалості робочого часу, скороченої тривалості робочого часу або неповного робочого часу. Однак таке підтвердження відбувається не завжди. Наприклад, працівник може працювати така ж кількість годин в день, як і особи з нормальною тривалістю робочого часу, але тільки три дні на тиждень. У цьому випадку вид його робочого часу може бути визначений з тижневих показників.
По-друге, розподіл робочого часу працівників проводиться протягом календарного тижня. Даний розподіл дозволяє встановити п'ятиденний з двома вихідними робочий тиждень, шестиденний з одним вихідним робочий тиждень, робочий тиждень з наданням вихідних днів за змінним графіком, час междудневних (міжзмінних) перерв, кількість змін на тиждень, тривалість щотижневої роботи. Саме щотижнева тривалість роботи дозволяє визначити вид робочого часу кожного працівника, а також виявити самостійний вид - робочий час понад встановлену працівникові норми робочих годин, хоча показники щотижневої роботи не завжди можуть збігатися. У зв'язку з чим робочий час може бути розподілено в більш тривалому, ніж тиждень, періоді.
По-третє, розподіл робочого часу може відбуватися протягом календарних місяців, за квартал, протягом півріччя, в окремих випадках і за рік. Однак і в цьому випадку вид робочого часу працівника визначається виходячи з кількості робочих годин, що припадають на кожного тижня зазначеного календарного періоду (місяця, кварталу, півріччя, року).
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ТК Україна режим робочого часу в організації може бути визначений не тільки правилами внутрішнього трудового розпорядку, а й колективним договором. Колективний договір в цій частині також повинен відповідати федеральному законодавству, а також чинним в організації угодами. У колективному договорі може бути встановлений більш пільговий для працівників режим робочого часу, ніж передбачено в федеральному законодавстві або в діючих в організації угодах. Наявність в колективному договорі положень, що погіршують умови праці, гарантовані федеральним законодавством, угодами, чинними в організації, не дозволяє на законних підставах застосовувати положення цієї статті. У подібній ситуації повинні застосовуватися положення федерального законодавства, умови діючих в організації угод, що забезпечують для працівників більш пільговий режим робочого часу.
Підручник "Трудове правоУкаіни" Миронов В. І.