Що таке пук. пук це, значення слова пук. походження (етимологія) пук. синоніми до пук. парадигма (форми слова) пук в інших словниках
► пук - В. Даль Тлумачний словник живої великоросійської мови
що таке пук
ПУК м. Пучок, пучечек, пучіща, новг. пучня, сніп, зв'язка, жменю, оберемок, говір. бол. про стеблах, прутах та ін. Пук квітів, букет. Пук паперів, згорток. Пук скіпи, хмизу. Пруткове залізо в'яжуть пучками. Сідельні пуки, м'який підкладка під лавками, щоб луки не діставали хребта. Пуки невода, перемет, пучки кугі, Ситника, поплавці на верхній подвір'я, щоб перемет, при огрузке нижньої, стояв стіною. Пучек на голові, коса, кукішка, пов'язані назад пучком волосся, особ. у чоловіків, напр. церковників. У нирках найтонші судини лежать пучками. Рубати, в'язати пуки, фашини. Пук-пуком лежить, нерухомо. Пучек в кам'яному склепінні, верх, маківка. Пучек, рибальсь. астрах. 40 косяків поводцов, або 20 косяків хребтину. Пуків, пучной, пучковий, пучечний, пов'язаний пучками, до пучку относящ. Пучкова вязига. | Пучковий, сущ. голандський червонець, з пуком стріл. Пуковатий, пучковатий, на пучки схожий. Пучки м. Мн. росли. Heracleum sibiricum; його їдять сировиною: борщ, борщівка; звуть так і стовбури ін. зонтичних, снедних рослин. Пуковяз, пучковяз м. Хто в'яже щось в пучки, пуками. Пукли, пухкий, опуклий, горбом, коробом, роздутий. Пучити, пучівать що, випяліть, здіймати, здувати або горбити, коробить. Живіт здуває, дме, ДМетІ. У сирому місці і сухий ліс здуває. Водою лід здуває. Чи не пучь живота, не роби. Пучити очі, пяліть, Тараща. Убогість вчить, багатство здуває. Щастя здуває, біда гаки. На чужу купу нічого очі пучити. Лінь не годує, а тільки здуває (псує). Чим не набити черево, аби пучіло. -ся, пухнути, здійматися, товстіти, надимає. Лід горбом пучітся. Землю здуло. Що очі витріщив? Всю дошку іспучіло. Річка напучілась. Весь опучілся, в водяній, опух. Обшивку отпучіло. Бач, отпучіл черево! отрост. Дошки попучіло. Подпучіло мене під груди, підперло, підвалило. Всю меблі перепучіло, перекоробіло. Хворого зовсім распучіло, роздуло. Пученіє пор. пучка ж. стан по глаг. | Обдимаючи, хвороба, коли здуває, ДМетІ людини. Пучістое місце, з підземними ключами, яке здуває, здіймає. Булькатий рак. Лупатих, -ка, хто здуває очі, роззява, роззява; | у кого очі витрішкуваті і витріщаються. Булькатий з прідурью. | Пучеглазік, півд. рибка Abramis sopa. Лупатих, -знічать, витріщатися даремно, позіхати; Тараща очі. Пуцушкі (пучити) м. Мн. вят. очі, буркальца, лайливе пучіла, витараскі. Безодня ж. водоверть, відверто, сувій, Водокрут, вир, вірь, закрутиться, суводь, Сулою, ворота, крутень, закрутень, вибиває води з безодні, або поглинає їх. | * Черево. Набити безодню. | Раскольни. жіночі частини. | Кавк. солка, жерло, викидати піна і бруд. | Морська безодня, море взагалі. Пучіло пор. Пензі. безодня, прірва. Краще в пучину, ніж в журбу. Безодню, до безодні относящ. Пучіністие місця, - озеро. Пучінородний кит. Пучініті церк. наповнювати, топити.
► пук - Т.Ф. Єфремова Новий словник російської мови. Толково- словотвірний
що таке пук
а) Зв'язка, жменю і т.п. будь-л. однорідних предметів, які можна захопити в руку, в оберемок.
б) Зв'язка чогось л. (Зазвичай рослинного).
► етимологія пук - Етимологічний словник російської мови. Фасмер Макс
етимологія пук
рід. п. -а, укр. блр. пук, ін-рос. пук', чеськ. Слвц. рuk "паросток, брунька", польск. рęk "пук", рąk "нирка", ст.-калюж. pukawc "вид гвоздики з лопається квіткою", н.-калюж. рuk "розсипання при розтріскування".
Невіддільне від пукає "лопатися" (див.), Слова, можл. звуконаслідувального походження (Маценауер, LF 15, 170 і сл .; Брюкнер 403; граф. II, 152). Крім того, * pǫk' порівнюють з Нов.-перс. раng "гроно фініків" (Моргенстьерне, NТS 5, 56), а також з лат. pānus "нарив; пучок проса" (можл. з * panknos) (Перссон 245, 478; Вальді-Гофм. 2, 248). На думку Перссона (там же), Петерсон ( "Glotta", 8, 70 і сл.), * Pǫk' і * pǫgy (див. Ґудзик) пов'язані один з одним (при допущенні різних розширювачів кореня). Др. порівняння менш цікаві, напр. з др.-інд. puŋkhas м. "нижня частина стріли" (Уленбек, Aind. Wb. 168). Сумнівно зіставлення Бернекера (IF 9, 362) з лит. раũkštаs "птах", рūkаs "перо, пух". Останнє запозичує. з слав. пор. рос. пух; см. Брюкнер, FW 123; Сольмс, IF 31, 482. Сумнівно також зближення з лтш. puok̨ītis, puok̨is "кісточка" (всупереч зубаті (AfslPh 16, 408); див. скоріше М.-Е. 3, 455, 460) і з лтш. раñgа, spanga "бульбашка" (всупереч Маценауеру (LF 15, 172); див. про нього М.-Е. 3, 984 і сл.). Пор. сл.
► пук - Малий академічний словник російської мови
що таке пук
Зв'язка, невелика оберемок чогось л.
Нарізав він палиць цілий пук і пішов додому. Гаршин, Сигнал.
входив в курінь, вибирав там пуки соломи сухіше і знову йшов до пахуче димівшему під чавуном багаття. Бунін, Село.
► синоніми до пук - Словник російських синонімів 3