Проблема захисту авторських прав в системі інтернет

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Виконала: студентка III курсу

очної форми навчання

Юр'єва Анастасія Вадимівна

Бернська конвенція 1886 року є свого роду зразком «монументальності» дії міжнародних норм. На сьогоднішній день учасниками Бернської конвенції є понад 150 держав.

Гаванська конвенція 1928 р передбачила не тільки захист літературних і художніх творів, а й кінематографічних робіт, творів прикладного мистецтва.

- укази Президента РФ;

- окремі статті ГК РФ і статті інших федеральних законів, прийнятих відповідно до ГК РФ;

- постанови уряду;

- акти міністерств і федеральних органів виконавчої влади, які вирішують цивільно-правові питання літератури, науки і мистецтва, які не суперечать ГК РФ і іншим федеральним законам.

- відповідними указами Президента і постановами Уряду;

- актами федеральних органів виконавчої влади.

Як правило, контрафактний примірник міститься на матеріальному носії - сервері або жорсткому диску - разом із законною інформацією.

- аудіопіратство;

- нелегальне використання програмного забезпечення;

Розглянемо кожен з видів інтернет-піратства.

Питання, що стосуються визначення відповідальності для користувачів Інтернету, власників інформаційних порталів, і провайдерів тільки зараз починають прояснюватися.

Спосіб неможливості копіювання полягає у включенні в мову розмітки гіпертексту документа (HTML) особливих тегів (команд) створюють неможливість копіювання Web-сайту при повній свободі навігації ознайомлення з нею. У сукупності з командами, що забезпечують неможливість збереження Web-сайту ці механізми здатні забезпечувати реальний захист інтелектуальної власності на Web-сайту.

Ведення «Чорних списків» користувачів, являють собою динамічні бази даних, що містять відомості про користувачів, які порушили права і законні інтереси правовласників. «Чорні списки» виконують попереджувальну і забезпечувальну функції і є способом непрямого (не прямої або безпосереднього) впливу на порушників. Особа, що потерпіла від порушення, має право розмістити інформацію про порушника в чорних списках користувачів, так само як і право, згодом таку інформацію видалити.

На даний момент хостинг-провайдери згідно з типовими договорами укладеними з власниками Web-ресурсів мають право видалити або призупинити обслуговування Web-сайтів порушують права інтелектуальної власності як на основі заяви потерпілих від порушення осіб, так і за власною ініціативою.

З характеру зазначених способів захисту можна зрозуміти, що дані заходи більше технічного, ніж юридичного характеру. Але, слід зазначити, що технологічні заходи захисту - один з найефективніших механізмів захисту цифрового вмісту в мережі Інтернет. Вони запобігають незаконне використання творів, роблячи неможливим доступ до них без спеціального дозволу.

Найбільш поширеними в даний час є цивільно-правові способи захисту, зазначені в частині четвертій главі 69 Цивільного Кодексу Російської Федерації.

На сьогоднішній день основними джерелами порушень в даній сфері є:

2. Сайти, що надають платний доступ до РІД без дозволу правовласників (аналоги allofmp3).

4. Локальні мережі, що дозволяють обмінюватися файлами між користувачами без віддаленого сервера як посередника (найчастіше створюються інтернет-провайдерами, які надають послуги доступу в мережу Інтернет).

5. Файлообмінні мережі (торренти), що дозволяють здійснювати прямий обмін РІД між комп'ютерами користувачів.

Що стосується локальних мереж, то залучення користувачів до відповідальності представляється недоцільним і проблематичним в силу закритості таких мереж від осіб, які не отримують послуги від конкретного провайдера, а також внаслідок відсутності в Росії розвиненого механізму перевірки домашніх комп'ютерів. Крім того, правова культура, що має місце в нашій країні в даний час, не дозволить ввести будь-які механізми відповідальності користувачів в силу хоча б широти охоплення кола осіб, які є потенційними порушниками.

Тому основним питанням, хвилюючим правовласників, є відповідальність інтернет-провайдерів за правопорушення користувачів.

ВГТРК звернулося в Арбітражний суд міста Санкт-Петербурга і Ленінградської області з позовом до «В контакті» про зобов'язання припинити розміщення і використання аудіовізуального твору - художнього фільму «Полювання на піранью» та про стягнення 3 000 000 рублів грошової компенсації за порушення виключного права на твір .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач без його згоди використовував фільм шляхом його відтворення, доведення до загального відома таким чином, що будь-яка особа могло отримати доступ до твору з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором, шляхом розміщення в електронно -цифровий формі в мережі Інтернет з безкоштовним доступом для необмеженого кола осіб.

ВГТРК подав апеляцію, в 13-й Арбітражний апеляційний суд.

Апеляційний суд послався на те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що фільм був розміщений на його сайті іншою особою, яка могла бути визнано в подальшому заподіювача шкоди і порушником прав позивача.

Суд апеляційної інстанції визнав, що ТОВ «В Контакте» як власник власник даного сайту має широкий обсяг можливостей, що дозволяють упорядкувати доступ і розміщення інформації користувачами.

Суд апеляційної інстанції визнав, що відповідач не довів повної відсутності своєї провини в порушенні виняткового права позивача на фільм, відповідач не вжив всіх заходів для запобігання порушенню виняткового права позивача.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що будь-який користувач мережі Інтернет, який реєструвався на сайті vkontakte.ru, за допомогою використання системи пошуку інформації на зазначеному сайті міг знайти і подивитися фільм з будь-якого місця і в будь-який час, при наявності доступу в Інтернет.

Апеляційний суд визнав, що підтримка відповідачем в робочому стані при відповідному програмному забезпеченні свого сайту сприяла незаконному розміщенню фільму.

Суд апеляційної інстанції знизив суму підлягає стягненню з відповідача грошової компенсації до 1 000 000 рублів.

Касаційна інстанція вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

висновок

Тому доступність інформації в мережі Інтернет може йти не тільки на благо, але і на шкоду.

Список літератури

Нормативні правові акти

Судова практика

література

Розміщено на Allbest.ru

подібні документи

Схожі статті