- Тривалість роботи на певному рівні потужності до появи перших симптомів втоми;
види витривалості
Виділяють два види витривалості:
- загальну;
- Спеціальну.
Загальна витривалість означає здатність людського організму виконувати будь-яку роботу на протязі тривалого періоду. При цьому задіюються різні групи м'язів, і створюється досить високе навантаження на серцево-судинну систему, а також ЦНС.
У свою чергу, під спеціальною витривалістю розуміється здатність переносити навантаження, пов'язані з певним видом діяльності. В даному випадку, важлива не тільки здатність протистояти втомі, а й виконати необхідну роботу максимально ефективно.
Витривалість залежить від великої кількості факторів, головним з яких є кора головного мозку, яка регулює стан ЦНС, а також працездатність інших органів. У свою чергу саме центральна нервова система відповідає за злагодженість дій всіх органів, в тому числі і м'язів. Під час тренування витривалості удосконалюються всі нервові процеси, які необхідні для виконання необхідної роботи. Серед основних факторів, які визначають загальну витривалість, є процеси заощадження енергії організму, такі як аеробний (за участю кисню) і анаеробний (без долі кисню).
Таким чином, в спорті під поняттям загальної витривалості розуміється аеробне працездатність, а анаеробна витривалість, має на увазі під собою швидкісну витривалість.
Методи розвитку загальної витривалості
Побудова тренувального процесу для розвитку витривалості
При тренуванні витривалості, слід дотримуватися певних принципів побудови програми занять:
- На першому етапі важливо особливу увагу приділити аеробних здібностям, покращуючи показники серцево-судинної і дихальної систем. Також важливо зміцнити опорно-руховий апарат.
Витривалість є однією з основних складових загальної фізичної підготовки. Діти краще пристосовані до аеробних навантажень на відміну від дорослих. Саме в дитячому та підлітковому віці слід закладати основний фундамент витривалості. При складанні програми тренувань необхідно звернути увагу на наступні вимоги, що пред'являються до вправ:
- Велика і субмаксимальная інтенсивність (ЧСС 160-180 ударів / хв і ЧСС понад 180 ударів / хв відповідно);
При виконанні вправ для підвищення загальної витривалості необхідно орієнтуватися на п'ять компонентів навантаження:
- Інтенсивність виконання;
- Тривалість вправ;
- Тривалість відпочинку;
- Характер відпочинку;
- Кількість повторень відрізків дистанції.
З ростом загальної витривалості слід більше уваги приділяти спеціальної. Це стане можливим за рахунок подолання змін в організмі згідно з індивідуальною стійкості атлета до стомлення. Підбираються методи тренування спеціальної витривалості відповідно до спеціалізації атлета. Серед основних методів тренування слід виділити: змінні, інтервальні, змагальні та повторні. При розвитку витривалості підвищуються і аеробні здатності всього організму. Це і є основним завданням тренування спеціальної витривалості.