Природний радіаційний фон (Ерф) - ІІ, що створюються на по-поверхні Землі за рахунок природних джерел.
Природний радіаційний фон становить в середньому 200-225 мрад / рік Як показано в схемі, він представлений двома складовими:
1) Зовнішнє опромінення - 150-160 мрад / рік
2) Внутрішнє опромінення - 65-70 мрад / рік
Ерф також ділять на:
1) Космічна складова. Представлена вторинним космічним випромінюванням, яке утворюється після взаємодії первинного через лучения з атмосферою. Це випромінювання представлено в основному електро-тронами і становить приблизно 30 мрад / рік
2) Земна складова. Земні джерела створюють зовнішнє опромінення (грунт, повітря, вода) і забезпечують внутрішнє опромінення.
Земні джерела включають: 1. Елементи, які стосуються радіоактивних сімейств. Таких се-мейства три. Вони називаються по родоначальнику сімейства.
а) Сімейство урану
б) Сімейство торію
в) Сімейство актиния
Все родоначальники мають період напіврозпаду, рівний мільярдам років (тобто розпадаються з вьщеленіем ІІ дуже повільно й безпосередній-ної небезпеки тому не представляють). Вони поступово розпадаються до дочірніх радіоактивних речовин і врешті-решт доходять до стабільних речовин. Більшість дочірніх радіоактивних речовин є сс-випромінювачами, тому теж не становлять особливої небезпеки (сс-випромінювання має дуже низьку проникаючу здатність). Небезпека ж представляють радіоактивні гази, які утворюються в результаті даль-шого розпаду - радон (період напіврозпаду дорівнює 3.8-4 днях), торон (55 секунд) і актинон (3 секунди). За даними ООН за 3/4 дози земних источ-ників відповідає радон, тобто він вносить вирішальний вклад.
Радон надходить з грунту і накопичується в підвалах і нижніх поверхах будівель (у вісім разів важчий за повітря), але може і підніматися вгору по вентиляції. Крім надходження з грунту радон може надходити з при-рідним газом і водою з поземних джерел.
2. Не пов'язані з родинами високорадіоактивні елементи: К (40)
I (обумовлює радіоактивність харчових продуктів, морської води),
рубідій, радіоактивний ізотоп Са та ін.
3. Безперервно утворюються в атмосфері під дією космічного
випромінювання С (14) і тритій (радіоактивний ізотоп водню).
Причини підвищення Ерф.
Підвищення Ерф може спостерігатися при збільшенні космічної або земної його складових.
Величина космічної складової залежить від.
1) широти місцевості. На полюсах - на 15% вище, ніж на еквато-ре.
2) Від висоти над рівнем моря. Чим більше висота над рівнем моря, тим більше радіаційний фон.
3) Від сонячної активності. При збільшенні сонячної активно-сті збільшується космічне випромінювання.
Величина земної складової залежать від
1) Характеру грунту. Є місця, де зосереджені елементи радіоактивних сімейств, при цьому фон може бути в сотні і тисячі разів вище середнього.
2) Характеру залягають порід. Наприклад, граніт володіє сущест-венно більшої природної активністю, ніж інші породи.
3. Принципи нормування іонізуючих випромінювань-ний. Поняття про ПДР і ПДУ.
Особливості нормування радіаційного фактора
1) Поєднання порогового і безпорогового принципів
2) Чисельні значення норм залежать від того, які групи людей опромінюються.
3) Чисельні значення норм залежать від того, який орган опромінює-ся. *
Норми радіаційної безпеки стосуються
1) Роботи населення і персоналу з техногенними джерелами ІІ в нормальних умовах
2) Роботи професіоналів в умовах радіаційних аварій.
3) Опромінення населення від природних джерел
4) Медичного опромінення населення.
Є система нормування, яка включає в себе кілька па-раметров.
1) Основні дозові межі опромінення.
Основний базовий межа опромінення - це доза за рік, дотримання якої запобігає виникненню детермінованих ефектів і зводить веро-ятность виникнення стохастичних ефектів до прийнятного рівня ризику. Передбачуваний час впливу приймається рівним для профес-сіоналов 50 років, для решти населення - 70 років. Основний дозовий пре-дел різниться для професіоналів групи А, групи Б, іншого населе-ня.
Для персоналу групи А основний дозовий межа зветься «гранично допустима доза» (ПДЦ).
Чисельне значення основних дозових меж залежить не тільки від про-променя контингенту, але і від того, які органи і тканини опромінюються.
Нормами радіаційної безпеки 1976 роки (НРБ-76) було установ-лено 3 групи критичних органів в порядку убування радіочутливих-сті:
I. Все тіло, гонади, червоний кістковий мозок
П. М'язи, щитовидна залоза, печінка, нирки, легені, шлунково-кишкового тракту і інші, не належать до I і 11 груп
III. Шкіра, кісткова тканина, передпліччя, кисті, стопи
НРБ-76 - см. «Керівництво до лабораторних занять з гігієни», стор.
Спеціальні обмеження встановлюються для жінок дітородного віз-раста. Доза, одержувана жінкою у віці до 45 років на нижню частину шкіри живота повинна бути не більше 1 мЗв на місяць. У разі вагітності жінка повинна негайно звільнятися від роботи з джерелами ІВ.
Студенти і учні до 21 року, які в ході навчання працюють із використанням джерелами ІІ прирівнюються до населення.
Розраховуються для конкретних середовищ і випромінювань, виходячи з основних дозових меж. Включають в себе
1) допустиму потужність дози
2) допустиме надходження дози з продуктами харчування
3) допустиму питому активність речовини у воді і повітрі.
Це контрольовані величини радіаційного забруднення повітря, ко-торие встановлюються керівництвом установи та органами Госсанепіднад-зазору для закріплення досягнутого рівня радіаційної безпеки та подальшого зниження доз і радіаційного забруднення. Вони повинні бути нижче допустимих рівнів. Тобто установи встановлюють свій норматив, менший допустимого рівня.
4. Рентгенівське випромінювання, його вплив на орга-нізм. Заходи захисту персоналу та пацієнтів при проведенні рентгенодіагностичних досліджень-ний.
Джерелом рентгенівського випромінювання є рентгенівська трубка. Рентгенівське випромінювання відноситься до фотонним випромінюванням і тому обла-дає такі властивості:
1) Велика проникаюча здатність (в повітрі 100 м і більше).
2) Мінімальна іонізуюча здатність (одиниці пар іонів на см про-бігу)
Оскільки рентгенівське випромінювання відноситься до іонізуючих випромінювань-вам воно певним чином несприятливу дію на організм людино. Всі іонізуючі випромінювання мають приблизно однаковий механізм дії: