Поняття постмодернізму було введено у вжиток іскусствове-дами і культурологами для позначення особливостей західного спокуса-ства останніх десятиліть XX ст. Добу постмодернізму стали рас-розглядати як новий історичний етан, що прийшов на зміну епосі модернізму, яка охоплює розвиток художньої культури з кінця XIX в. до післявоєнного (після закінчення Другої світової війни) часу. Звернення до поняття постмодернізму спирається на припущення, що після війни в західному мистецтві з'явилися нові віяння, що не укладаються в рамки модернізму, а тому його час минув.
Але приставка «пост» означає лише те, що постмодернізм хроно-логічно виникає після модернізму, і сама по собі ще нічого не говорить, що ж він собою являє. Щоб відповісти на останнє запитання, теоретики стали шукати особливості, що відрізняють постмодер-ністское мистецтво від модерністського. Мистецтво епохи модернізму надзвичайно різноманітно і многостільно, і лише умовно можна визначити деякі загальні риси, більш-менш властиві всім його школам і течіям.
♦ Протиставлення мистецтва минулого, пошук новизни, в якому можуть і навіть повинні бути відкинуті будь-які художні канони, стримують свободу пошуку.
♦ Відмова від принципу мимесиса (наслідування), згідно з яким мистецтво має відбивати, копіювати дійсність. Стрьом-ня ні до відбиття реального світу, а до створення силою вообра-вання і таланту свого світу, який може мати мало спільного з реальним.
♦ Заперечення традиційних естетичних і етичних вимог до іркусству (краса, гармонія, розум, чеснота і ін.). Стрьом-ня вразити, публіку; звернення до таких тем, як безглуздий-ність буття, хвороба, каліцтво, смерть; виділення естетики жах-ного і потворного.
Однак у реальному художній практиці останніх десятиріччя-тий XX в. всі ці риси зустрічаються не рідше, ніж в постмодерніст-ському мистецтві. Тому деякі мистецтвознавці небезпідставно вважають, що епоха модернізму триває і постмодернізм треба розглядати лише як деякий напрям або етап всередині модернізму ( «пізній модернізм»).
Прихильники погляду на постмодернізм як на нову епоху в худо-жественной культурі намагаються, проте, вказати нові віяння, які вперше з'явилися в мистецтві повоєнного часу і яких не знало мистецтво модернізму. До ознак постмодернізму відносять, наприклад:
♦ воскресіння традицій художньої класики, діалог з пий, вклю-чення елементів великих стилів минулого в нові форми спокуса-ства;
♦ іронічну інтонацію, змішання фактографічності з гротеском, раціонального, серйозного, піднесеного - з ірраціональним, ігровим, жартівливим;
♦ орієнтацію мистецтва одночасно і на масу, і на еліту;
♦ експансію мистецтва в нові сфери - створення його нових форм, видів і жанрів, розширення меж мистецтва аж до отождест-тичних його з нехудожніми формами діяльності (наприклад, створення художніх композицій з реальних предметів і елементів пейзажу - хепенінг, инвайронмент, ленд-арт та т. п.).
У літературі кінця XX в. поняття постмодернізму стало перено-ситься зі сфери мистецтва на інші галузі культури і всю культуру взагалі, а іноді і суспільство в цілому стали називати постмодерніст-ськими. Виникла філософія постмодернізму, яка претендує на те, щоб бути філософією сучасної епохи. Саму цю епоху стали називати постмодерну (подібно епохи Відродження), а постмодер-нізм стали тлумачити як концепцію, що розкриває специфіку цієї епохи. Однак сутність постмодернізму (як і постмодерну) залишається неясною, і суперечки навколо сенсу цих понять не вщухають.
35. Художні принципи постмодерністської літератури: змістовні і формальні ознаки (текст, інтертекст, симулякр, епістема, пастіш, інваріант, пародія, гра і т.д.).
Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, "цитатне мислення", інтертекстуальність, пастіш, колаж, принцип гри. У постмодернізмі панує тотальна іронія, загальне осміяння і глузування. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму - це завжди висміювання попередніх і неприйнятних форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури.
Мистецтво постмодерну за своєю природою є фрагментарним, дискретним, еклектичним. Звідси - такий його ознака, як колаж. Постмодерністський колаж може здатися новою формою модерністського монтажу, однак він суттєво відрізняється від нього. Як стверджує Тео Дан, в модернізмі монтаж, хоча і був складений з несумісних образів, все-таки об'єднаний в безсумнівно ціле єдністю стилю, техніки; він був "аранжований", як врівноважена і продумана композиція, передавав відчуття симультанности, бачачи одну і ту саму річ з різних точок зору. У постмодерністському колажі, навпаки, різні фрагменти зібраних предметів залишаються незмінними, нетрансформованих в єдине ціле; кожен з них зберігає свою відокремленість.
Важливим для постмодернізму є принцип гри. Класичні морально-етичні цінності переводяться в ігрову площину. Як зауважує Г.Ігнатенко, "вчорашня класична Культура, її духовні цінності живуть у постмодерну мертвими - його епоха ними не живе, вона в них грає".