Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Загальна схема обліку витрат.
Облік витрат здійснюється за певною системою, яка як правило складається з п'яти етапів, які виконуються в певній послідовності:
2. Розподіл виробничих витрат за їх призначенням. На даному етапі розподіляються фактичні витрати допоміжних виробництв між основним виробництвом і обслуговуючими (або) управлінськими службами організації. Далі розподілу підлягають витрати майбутніх періодів, що відносяться до даного звітного періоду.
3. Розподіл непрямих витрат (загальновиробничих і загальногосподарських). В даний час використовується наступний порядок розподілу непрямих витрат:
А) пропорційно прямій заробітній плати основного виробничого персоналу,
Б) пропорційно прямими матеріальними витратами,
В) пропорційно сумі прямих витрат,
Г) пропорційно виручці від реалізації.
Обраний спосіб розподілу непрямих витрат д.б.н. відображений в обліковій політиці організації. На практиці, в загальногосподарські (управлінські) витрати, можуть розподілятися в особливому порядку:
1. Шляхом розподіл загальногосподарських витрат між об'єктами калькуляції, тобто загальногосподарські витрати будуть віднесені на витрати основного виробництво.
2. Шляхом списання загальногосподарських витрат повному обсязі, в кінці звітного періоду в якості умовно постійних витрат, тобто загальногосподарські витрати списуються на рахунки обліку продажів в дужках відшкодовуються за рахунок валового прибутку підприємства.
Обраний метод списання загальногосподарських витрат д.б.н. закріплений в обліковій політиці організації.
4.Виявленіе остаточної втрати від шлюбу
5. в кінці місяця обчислюється фактична собівартість продукції.
Незавершене виробництво на початок місяця + витрати за місяць - вартість зворотних відходів - вартість остаточного браку - незавершене виробництво на кінець місяця (фактична собівартість продукції).
Поняття собівартості та способи її калькуляції.
Калькулювання являє собою спосіб угруповання витрат і визначення себест.связанние з виробництвом. головне завдання - визначення витрат, які припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції призначені для реалізації або для внутрішнього споживання. Калькуляційна одиниця - це вимірник конкретного об'єкта калькулювання. Як правило вони представлені натуральними, трудовими і вартісними вимірювачами. Інформація отримується в процесі виконання завдання калькулювання дозволяє прогнозувати економічні наслідки в такій ситуації:
1. Доцільність подальшого випуску продукції
2. Встановлення оптимальної ціни на продукцію
3. Оптимізація асортименту продукції, що випускається
4. Доцільність оновлення діючої технології
5. Оцінка якості роботи управлінського персоналу
Розрізняють планові, нормативні та фактичні калькуляції. Планова калькуляція визначає собівартість продукції на плановий період, як правило квартал або рік. Їх складають виходячи їх прогресивних норма витрат сировини, витрат праці використання обладнання і норм обслуговування виробництва. Зазначені норми, як правило є середніми для планованого періоду. Різновидом планової є кошторисна калькуляція, яку складають на разові вироби або роботу, з метою визначення ціни і способу розрахунку з замовником.
Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок місяця норм витрачання ресурсів (поточна норма витрат). Поточна норма витрат відповідає виробничим можливостям підприємства на даному етапі її роботи. Пі незмінних цінах на споживані ресурси, поточна норма витрат на початок року як правило вище середніх норма витрат закладених в планову калькуляцію, а в кінці року навпаки нижче. В результаті нормативна собівартість, як правило вище планової, а в кінці нижче.
Фактична калькуляція (звітна) складають за даними бух.обліку і містить інформацію про всіх фактичних витратах підприємства на виробництвах продукції.