Змішана спрямованість - кілька рівнозначних романтичних ліній (гет, слеш, фемслеш)
Схід, жіночі долі, гарем. Це все так загадково і таємниче. Але як же страждають в золотій клітці рабині, наложниці і дружини Султана? Давайте разом з вами поринемо в одну жіночу жорстоку історію долі. Вона - просто хотіла кохати і бути коханою. Вона - відчайдушно шукала двері на щастя, але знайшла його?
Публікація на інших ресурсах:
Додати роботу в збірник ×
Створити збірку і додати в нього роботу
11.Спасеніе потопаючих
Публічна бета включена
Вибрати колір тексту
Вибрати колір фону
Новина про те, що Айбіге переїхала в одну з кімнат Махідевран змусила гарем дзижчати як стривожений вулик. Мелек Хатун сиділа в гаремі і слухала все плітки. Потім вона все це розповість своїй найкращій подрузі - Фатьмі Хатун. Вирішивши, що вона вже досить послухала, гречанка встала з софи, попрямувала в кімнату фаворитки шурхотом своїм темно-ліловим простеньким плаття. Піднявшись по сходах, блондинка виявилася у потрібній двері. Штовхнувши її вона виявилася всередині кімнати і зачинила за собою двері.
- Ну що, Мелек? - Фатьма потерла ладоні.- Це правда? - дівчина стиснула губи і скріпила руки в витончений замочок. Мелек кивнула.
- Вона дочка шайтана, Мелек. Клянуся.
- Фатьма, я вважаю, що тобі нема про що переживати. Всі ночі Шехзаде присвячені тобі.
- Звідки тобі знати, що ця Ханим не ляже в ліжко разом з Шехзаде?
- Не дай Аллах.
Фатьма Хатун нервово підійшла до вікна і відвела фіранку. Її губи розпливлися в усмішці.
- В саду Шехзаде Мустафа, біля Мармурового фонтану. Я хочу з ним погуляти. Ти мене проводиш?
Мелек кивнула.
- Отлічно.- Фатьма відкрила свою шафу і схопила плащ, який акуратно склала Мелек.
- Мелек, подай мені мою діадему.- вона махнула в бік шафки. Підійшовши до шафки гречанка дістала красиву діадему з золота, прикрашену майстерно візерунком з білих перлів. Акуратно віддала діадему Фатьмі і допомогла закріпити на голові. Після Фатьма одягла на плечі кожушок з песця, вийшла з покоїв в супроводі Мелек.
У супроводі двох служниць кримська принцеса поспішала в сад. Дійшовши до виходу вона щільніше запахнула свій плащ і наказала слугам відкрити двері. Схилившись в поклоні євнухи відкрили двері, Хаников виявилася на природі.
Зітхнувши на повні груди свіже морозне осіннє повітря Айбіге твердо попрямувала стежкою мружачи очі. Починало темніти. А під вечір особливо посилюються холоду. У Айбіге не було ніякого бажання мерзнути. Тільки захворіти не вистачало. Вона потерла руки, що б їх зігріти. В кінці доріжки по якій Айбіге впевнена крокувала, Хаников помітила чоловічий силует. Прикривши обличчя чадрою, (про всяк випадок) вона трохи підняла підборіддя наближаючись до молодої людини. Це був Шехзаде Мустафа, тому вона не боячись відкинула чадру.
- Шехзаде.- Вона схилилася в поклоні перед ним.
- Здрастуйте, Айбіге Ханим.- він злегка нахилив голову. Дівчина підняла очі. Їх погляди з Шехзаде зустрілися. «Ханим Айбіге Султан» - прошепотів Шехзаде, на що молоді люди розсміялися.
- Ханим, давайте пройдемося по саду? - запропонував спадкоємець і отримавши задоволений кивок Хаников, він пішов стежкою. Між ними затягнулося мовчання, яке сміливо перервав Мустафа.
- Нехай цей шлюб принесе нам щастя.
- іншаллах, - глухо відгукнулася Айбіге.
- Пані, ви ж розумієте, що я сам не хочу цього нікяху. Але крім всього цього, це ще й політика. Тому я просто зобов'язаний одружитися на Вас. Мені потрібно закріпити свої позиції, що б після смерті нашого Повелителя зійти на престол.
Айбіге, як могла ховала посмішку. «Мило. Дуже і дуже мило. Значить Шехзаде я для Вас просто трофей? Ну вже немає. Зараз гра піде за моїми правилами. »
- Так? І коли ж буде наш нікях? Я вже чекаю не дочекаюся нашого весілля.
Очі Шехзаде Мустафи мало не вилізли з орбіт. Трохи помовчавши він повідомив.
- Весілля буде навесні. Але ... Пані ... мені не потрібен нікях ... я не хочу нікяху ... мені не потрібна дружина ... така як ви! - випалив він
- Чим же я вас не влаштовую Шехзаде? - запитала Айбіге невинно закліпала очима.
- Ну ви, мене старше, у мене є свій гарем. Я лише одружуся на вас з-за того, що мені треба зміцнити свої позиції в державі. Мені треба що б був проведений нікях, що б батько повністю довіряв мені. Тому що Хюррем Султан, може мене підставити.
- А може вже вистачить повторювати мови своєї матері? - Айбіге відчула, що впадає в обурення. - Що поганого зробила Вам Хюррем Султан?
- Вона позбавила мою матір щастя. Через неї мати проливає сльози. Мій батько не бере Валіде в своїх спокою.
Айбіге відчула, як задихається від обурення. Через рівно підстрижених кущів вийшла Фатьма Хатун. Вона підійшла до спадкоємця і вклонилася.
- Шехзаде Хан Хазрет Лері.
- Фатьма Хатун! - спадкоємець поцілував її в лоб.
Айбіге було вирішила вже покинути їх, але не змогла піти, не подколи.
- У Вас, такий змістовну розмову получілся.- втрутилася вона.
- А ви взагалі мовчіть, Айбіге Хатун.- вирішила поставити її на місце Фатьма. Однак, Шехзаде Мустафа, що б потримати її, спокійно сказав:
- Фатьма! Чи не забувай.
- Але Шехзаде! Я лише захищаю Вас.- не повірила вона своїм ушам.Да як так?
- Я тебе попереджаю. Пам'ятай про пристойність! Ти - моя фаворитка. А Айбіге Ханим моя майбутня дружина.
- Ах так? Значить я для Вас нічого не значу? - вона почервоніла від злості.- Тоді я ... я ... утоплю.- крикнула вона і побігла по доріжці саду не розбираючи дороги. Краєм вуха вона чула слова цієї кримчанки:
- Може наздоженемо, а то і правда втопиться. Що ви тоді будете робити без неї, мій Шехзаде? - з явною знущанням в голосі.
Фатьма Хатун разом з Мелек добігли до ставу і зупинилися. Що далі? Адже не стрибати ж Фатьмі насправді. Позаду себе вона почула тупіт. Повернувшись вона побачила цю випещену тварюка. Вона намагалася віддихатися.
- Зараз пригну- крикнула Фатьма, намагаючись НЕ розридатися. Тільки ще цього не вистачало. Вона зробила крок на дерев'яний міст, який був майже до середини ставка.
- Ну і пригай.- байдуже сказала вона. - Божевільна. Тільки усіх Жабб і жаб не сполохати. А то вони подумають, що ти їх королева. На тебе все наскочать! - вона розсміялася в голос.
Фатьма нерішуче зробила ще пару кроків.
- Стрибну! Стрибну тобі на зло.
- Фатьма не треба. Остановісь.- спробувала напоумити Мелек подругу.
- А ось стрибну. На зло вам стрибну. Шехзаде і тобі, Айбіге. Я знаю, що більше тебе ніколи не бачу, тому скажу все що думаю. Ви не личить титулу Султанші. Ви не одягаєте красиві сукні. Ви немов забита рабиня.
- Ти стрибати чи не передумала? А то я зараз тобі допоможу. Утоплю.- з ноткою жорстокості перебила Фатьму Айбіге.
- Ти зажерлися, випещена тварь.- викрикнула вона що б її розізлити.
- А ти хто? Рабиня! Жалюгідна, рабиня. Ра-б-ня.- відрубала Айбіге. - хто ж не має НІЧОГО! Навіть свободи. Ну, давай стрибай!
Фатьма тупнула ногою і тут же відчула, що земля йде з-під її ніг. Вона заверещала і моментально опинилася у воді. Хутро в її новій накидці намок і почав тягнути на дно. Нову діадему змила вода з голови. Було дуже холодно. У наступну секунду Фатьма побачила, як Айбіге скинувши свій плащ і чадру стрибнула в воду рибкою. Вона швидко підпливла до Фатьмі і взявши її за комір запитала:
- Ти плавати вмієш?
Стукаючи зубами вона кивнула і мимоволі вчепився в Ханим.
- За шию не хапайся! - неголосно сказала вона.- Обхопи мене за пояс і міцно тримай. І старайся перебувати з боку від мене.
Вона зробила все так, як веліла Айбіге. Ханим попливла до берега. Краєм ока вона помітила, що на березі вже стояв Шехзаде Мустафа. Коли ми підпливли Айбіге практично передала Фатьму на руки Шехзаде.
- Атмаджа! - покликав кращого друга наследнік.- Допоможи! Терміново. Айбіге Хатун, ви дійти самі? - звернувся він до Айбіге з якої стікала вода.
Через півгодини Айбіге Хатун була в покоях Шехзаде Мустафи. Сам спадкоємець перебував поки в покоях своєї фаворитки.
Шехзаде поклав на ліжко Фатьму Хатун і наказав Мелек, покликати лекаршу. Доктор прийшла швидко і провівши обстеження наложницю вона дала їй якісь ліки.
- Фатьма, видужуй. І що б не трапилося не говори ні кому, що проізошло.- наставляв наложницю Шехзаде.
- Я все зрозуміла, Шехзаде. Не хвилюйтесь! У цьому житті я ніколи не підставлю так, як підставила Айбіге.
- іншаллах!
Шехзаде покинув покої фаворитки.
Покої Шехзаде Мустафи
Двері відкрилися і в них увійшов майбутній чоловік Айбіге. Дівчина стояла біля вікна і дивилася на нічний Стамбул.
- Хаников, я бачу ви вже переодяглися.
- Так. Я можу тепер повернутися до своїх покоїв? - Вона відійшла від вікна і наблизилася до столу.
- Так. Якщо що зверніться до моєї матушке- Махідевран. І ще прошу вибачити, мою фаворитку Фатьму.
- Дуже добре! Я думаю не буде потреби звертатися до вашої Валіде. А на рахунок вашої фаворитки, можете не турбуватися. Вона дівчина дурна. Але красива.
- Я радий, що ви не ображаєтеся на наложницю. Ну що ж тепер ви можете залишити мої покої.
Вона вклонилася Шехзаде і постукавши по двері покоїв вийшла.
- Мелек! Іди повідом Нігяр калфа, що ти сьогодні залишишся у мене.
наложниця вклонилася і вийшла з кімнати. Через деякий час, вона повернулася в кімнату.
- Нігяр дозволила. Правда довелося віддати кілька акче.- плаксиво простягнула Мелек і села на подушку.
- Це ще нічого. Моя-я-я діадем-а-а-а. Як шкода, що вона потонула.
- Фатьма! Що тепер з тобою буде? Я думаю, слова які ти сказала Хаников, вона тобі не пробачить.
Дівчина відмахнулася від подруги і взяла в руки бокал.Отпів гаряче молоко з медом, вона поставила його на піднос.
- До мене ніхто не доторкнеться. Я фаворитка Шехзаде Мустафи.
- Фатьма! Будь обережна! У мене немає нікого ближче тебе.
- Досить! Досить, боятися! Скоро ми уедім в санджак і я народжу спадкоємця. Я стану Баш-Кадино Шехзаде Мустафи.
- іншаллах. - вимовила дівчина.
- Ти краще знайди нам євнуха ... Відданого. Дуже відданого.
Покої Махідевран. Кімната Айбіге Хатун.
Увійшовши до своїх покоїв, Айбіге села на диван. У двері постукали.
- Зайди. - сказала Хаников, відкинувшись на спинку. До кімнати увійшла Нігяр. Вклонившись Калфа підійшла до Ханим і присіла на подушку.
- Айбіге, щось сталося на прогулянці з Шехзаде Мустафою?
- Ні. З чого ти вирішила?
- Шехзаде Мустафа приніс в гарем, підсвідомості Фатьму Хатун. Наказав покликати доктора.
- Я не маю до цього ніякого отношенія.- Айбіге втомилася потерла віскі. - Я щось замерзла.
- І ти навіть не знаєш, що сталося, Пані?
- Ні. Я вже пішла на той час.
Айбіге сиділа на канапі. Вона чекала Нігяр калфа, яка повинна була привести двох нових служниць. У покої постукали.
- Зайди. - кинула Айбіге і випрямила спину.
У покої увійшла Нігяр Калфа в супроводі двох рабинь. Це були дві брюнетки, віку 15-16 років. Нігяр Калфа махнула дівчатам, що б ті схилили голову.
- Ханим, я підібрала Вам двох нових служниць.
- Дуже добре. Хто вони?
- Ця - вона вказала на зеленооку брюнетку - кримчанка. Я подумала, що Вам складно освоїтися в гаремі.
- Вона мусульманка?
- Так.- підвела голову рабиня. - Ханим, я мусульманка. Моє ім'я було - Азара. Тепер же я Гюльгюн.
- Твоє ім'я, Хатун яке у тебе БУЛО нікого не інтересует.- відрубала Айбіге. - А як звуть її? - Айбіге кивнула на залякану дівчину яка тулилася в куток покоїв.
- Пані, це італійка.
- Хатун, підійди НЕ бойся.- Айбіге махнула дівчині рукою й та зробила крок вперед.
- Як твоє ім'я було колись?
- Джіекінта.- на обличчі дівчини з'явилася мила усмішка.
- Добре. Ти будеш вчити мене італійському. Вона мусульманка, Нігяр?
- Так, Айбіге. Її ім'я - Басма.
- Дуже добре.