Питання №11 співвідношення дидактичних принципів і правил співвідношення принципів і правил

Питання №11: Співвідношення дидактичних принципів і правил

Співвідношення принципів і правил

Питання №12: Система дидактичних принципів

Система дидактичних принципів

1) свідомості і активності;

3) систематичності і послідовності;

7) зв'язку теорії з практикою.

Ці принципи складають систему дидактичних прин? Ципов.

Питання №13: Різні класифікації методів навчання

Е.І.Перовскій і Д.О.Лордкіпанідзе запропонували класифікацію методів навчання за джерелами отримання знань. Вони виділили 3 групи методів: словесні, наочні, практичні.

класифікація за дидактичними цілями. розроблена М.А.Даниловим і Б.П.Есіповим. - методи набуття нових знань; методи формування умінь і навичок і застосування знань на практиці; методи перевірки і оцінки знань, умінь, навичок.

Дуже цікаву організаційну класифікацію запропонував Ю. К. Бабанський Всі методи навчання їм були поділені на три великі групи: методи організації навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. Вчені виділили такі методи: пояснювально-ілюстративний або інформаційно -рецептівний (рецепція-сприйняття) Суть методу полягає в тому, що вчитель повідомляє готову інформацію різними засобами, а учні її сприймають, усвідомлюють і фіксують в пам'яті. Сюди відносять такі прийоми як розповідь, лекція, пояснення, демонстрація, робота з підручником. Репродуктивний. Полягає у відтворенні учнем навчальних дій по заздалегідь визначеним алгоритмом. Використовується для придбання учнями умінь і навичок. Проблемного викладу матеріалу. При роботі за цим методом учитель ставить перед учнями проблему і сам показує шляхи її вирішення, приховуючи виникають протиріччя. Частково-пошуковий (евристичний) Суть полягає в тому, що вчитель розчленовує навчальну проблемне завдання на підпроблеми, а учні здійснюють окремі кроки пошуку її вирішення. Дослідницький - в цьому випадку учням пред'являється пізнавальна задача, яку вони вирішують самостійно, підбираючи для цього прийоми.

Питання №14: Традиційна класифікація методів навчання

а) словесні методи (джерелом знання є усне або друковане слово);

б) наочні методи (джерелом знань є спостережувані предмети, явища, наочні посібники);

в) практичні методи (учні отримують знання і виробляють вміння, виконуючи практичні дії).

Більш докладно зупинимося на цій класифікації.

Словесні методи. Словесні методи займають провідне місце в системі методів навчання. Були періоди, коли вони були майже єдиним способом передачі знань. Прогресивні педагоги  Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський та ін.  виступали проти абсолютизації їх значення, доводили необхідність доповнення їх наочними і практичними методами. В даний час нерідко називають їх застарілими, "неактивними". До оцінки цієї групи методів треба підходити об'єктивно. Словесні методи дозволяють в найкоротший термін передати більшу за обсягом інформацію, поставити перед учнями проблеми і вказати шляхи їх вирішення. За допомогою слова вчитель може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, сьогодення і майбутнього людства. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів. Словесні методи поділяються на такі види: розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з книгою.

Розповідь. Метод розповіді передбачає усне оповідальний виклад змісту навчального матеріалу. Цей метод застосовується на всіх етапах шкільного навчання. Змінюється лише характер розповіді, його обсяг, тривалість.

Пояснення. Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення закономірностей, істотних властивостей досліджуваного об'єкта, окремих понять, явищ.

Бесіда. Бесіда  діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом постановки ретельно продуманої системи питань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними уже вивченого.

Дискусія. Дискусія як метод навчання заснований на обміні поглядами з визначеної проблеми, причому ці погляди відображають власну думку учасників або спираються на думки інших осіб.

Лекція. Лекція  монологічний спосіб викладу об'ємного матеріалу. Використовується, як правило, в старших класах і займає весь або майже весь урок. Перевага лекції полягає в можливості забезпечити закінченість і цілісність сприйняття школярами навчального матеріалу в його логічних опосредованиях і взаємозв'язках по темі в цілому. Актуальність використання лекції в сучасних умовах зростає в зв'язку в застосуванням блокового вивчення нового навчального матеріалу за темами або великим розділах.

Робота з підручником і книгою  найважливіший метод навчання. У початкових класах робота з книгою здійснюється головним чином на уроках під керівництвом учителя. Надалі школярі все більше вчаться працювати з книгою самостійно. Існує ряд прийомів самостійної роботи з друкованими джерелами. Основні з них:

Наочні методи. Під наочними методами навчання розуміються такі методи, при яких засвоєння навчального матеріалу знаходиться в істотній залежності від застосовуваних у процесі навчання наочного посібника і технічних засобів. Наочні методи використовуються у взаємозв'язку зі словесними і практичними методами навчання. Наочні методи навчання умовно можна поділити на дві великі групи: метод ілюстрацій і метод демонстрацій.

метод ілюстрацій передбачає показ учням ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, картин, карт, зарисовок на Практичні методи. Практичні методи навчання засновані на практичної діяльності учнів. Цими методами формують практичні вміння і навички. До практичних методів відносяться вправи, лабораторні та практичні роботи.

Вправи. Під вправами розуміють повторне (багаторазове) виконання розумового або практичної дії з метою заволодіння ним або підвищення його якості. Вправи застосовуються при вивченні всіх предметів і на різних етапах навчального процесу. Характер і методика вправ залежить від особливостей навчального предмета, конкретного матеріалу, досліджуваного питання і віку учнів. Вправи за своїм характером поділяються на усні, письмові, графіческіеіучебно-трудові.

Лабораторні роботи  це проведення учнями за завданням вчителя дослідів з використанням приладів, застосуванням інструментів та інших технічних пристосувань, тобто це вивчення учнями будь-яких явищ за допомогою спеціального обладнання.

Практичні роботи проводяться після вивчення великих розділів, тим і носять узагальнюючий характер. Вони можуть проводитися не тільки в класі, але і за межами школи (виміру на місцевості, робота на пришкільній ділянці). Особливий вид практичних методів навчання становлять заняття з навчальними машинами, з машинами-тренажерами і репетиторами.

Питання №15: Вибір методів навчання в навчальній діяльності

Питання вибору найбільш адекватного в даній навчальній ситуації методу навчання, оптимального для даних умов його застосування, складають важливу сторону діяльності вчителя. Тому педагогіка і приділяє їм особливу увагу. Розглянемо фактори, від яких залежить правильний вибір методу навчання. Дослідження Ю.К. Бабанського, М.І. Махмутова та ін. Показали, що при виборі і поєднанні методів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:

1) відповідність цілям і завданням навчання і розвитку;

2) відповідність змісту теми уроку;

3) відповідність реальним навчальним можливостям школярів: віковим (фізичним, психічним), рівню підготовленості (навченості, розвиненості, вихованості), особливостям класу;

4) відповідність наявних умов і відведеного для навчання часу;

5) відповідність можливостям самих вчителів. Ці можливості визначаються їх попереднім досвідом, методичної підготовленістю, рівнем психолого-педагогічної підготовки.

Питання №17: Характеристика виховного процесу

У цілісному педагогічному процесі важливе місце займає процес виховання (виховний процес). Сутність, а також роль і місце цього процесу найлегше виявити, розглядаючи його в структурі більш загального процесу формування особистості. Там, де формування особистості має керований, контрольований характер, де люди керуються свідомими намірами, діють не стихійно, а за заздалегідь наміченим планом у відповідності з поставленими завданнями, і виявляється виховання. В - процес цілеспрямованого формування особистості. Це спеціально організоване, кероване і контрольоване взаємодія вихователів і вихованців, у яких кінцева мета - формування особистості.

Виховний процес має ряд особливостей. Перш за все, це процес цілеспрямований. Найбільшу ефективність забезпечує така його організація, при якій мета вихователя перетворюється в мету, близьку і зрозумілу вихованцю.

Сучасний виховний процес характеризується єдністю цілей і співпрацею при їх досягненні.

Особливість виховного процесу виявляється в тому, що діяльність вихователя, управління цим процесом, обумовлена ​​не тільки об'єктивними закономірностями. Це в значній мірі мистецтво, в якому виражається своєрідність особистості вихователя, його індивідуальності, характеру, його відносини до вихованців. Відповідність суб'єктивним факторів, що виражають внутрішні потреби особистості, об'єктивних умовах, в яких особистість живе і формується, допомагає успішно вирішувати завдання виховання.

Питання №19: Структура виховного процесу

Процес виховання - складна динамічна система. Найбільш відомі в сучасній теоретичній педагогіці моделі систем процесу виховання, побудовані за критеріями: цілей і завдань, змісту виховного процесу, умов протікання процесу, взаємодії вихователів і вихованців, застосовуваних методів, форм виховної діяльності, етапів (стадій) розвитку процесу в часі.

Питання №20: Принципи виховної діяльності

Принципи організації виховного процесу (принципи виховання) - це загальні вихідні положення, які виражають основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу. Охарактеризуємо вимоги, що пред'являються до цих принципів.

Обов'язковість. Принципи виховання - це не порада, не рекомендація; вони вимагають обов'язкового і повного втілення в практику. Грубе і систематичне порушення принципів, ігнорування їх вимог не просто знижують ефективність виховного процесу, а й підривають його основи. Вихователь, який порушує вимоги принципів, усувається від керівництва цим процесом, а за грубе і умисне порушення деяких з них - наприклад, принципів гуманізму, поваги до особистості - може бути притягнутий навіть до судового переслідування.

Комплексність. Принципи виховання припускають їх одночасне, а не почергове, ізольоване застосування на всіх етапах виховного процесу; використовуються не в ланцюжку, а фронтально і все відразу.

Рівнозначність. Принципи виховання як загальні фундаментальні положення рівнозначні, серед них немає головних і другорядних або таких, що вимагають реалізації в першу чергу, і таких, здійснення яких можна відкласти на завтра. Однакову увагу до всіх принципам запобігає можливим порушення виховного процесу.

Разом з тим принципи виховання - це не готових рецептів, а тим більше не універсальні правила, керуючись якими вихователі могли б автоматично досягати високих результатів. Вони не замінюють ні спеціальних знань, ні досвіду, ні майстерності вихователя. Хоча вимоги принципів однакові для всіх, їх практична реалізація особистісно обумовлена.

Принципи, на які спирається виховний процес, складають систему. Існує і існувало багато систем виховання. І природно, характер, окремі вимоги принципів, а іноді і самі принципи не можуть залишатися в них незмінними. Сучасна вітчизняна система виховання керується такими принципами:

- загальна спрямованість виховання;

- зв'язок виховання з життям, працею;

- опора на позитивне у вихованні;

- єдність виховних впливів.

У систему нерідко включають також принципи гуманізації, особистісний (індивідуальний) підхід, національний характер виховання і інші положення. Слід зауважити, що гуманізація виховання, особистісно зорієнтований підхід розглядаються більшістю педагогів як загальні ефективного сучасного виховання. А на принцип національного виховання в такому багатонаціональному державі, як Україна, існують суперечливі погляди.

Схожі документи:

називаються вихованням. Предметпедагогікі - це виховання людини як особлива функція суспільства. Педагогікою називається наука про виховання. через постановку і вирішення учнем проблемного питання. завдання і ситуації. Важливим етапом проблемного.

задач в різних обставинах жит-ні та діяльності. В цілому психологія какнаука. Функцііпедагогікікакнаукі обумовлені її предметом. Це теоретична і технологічна функції. анкета - це перелік питань (опитувальний лист). Розробка опитувальника.

як соціокультурний феномен. Предмет. структура та функції філософії. Психологія какнаука. предмет. структура, методи і функції. Педагогікакакнаука. предмет. структура, методи і функції. про предмет і завдання філософії. Проблеми. особистості. Питання для.

какнаука і являє собою сукупність теор і метод ідей з питань виховання. Завдання. результати. Функції дидактики: 1 Теоретична 2 - практична Предмет і завдання дидактики. статусу і так далі. Педагогікакакнаука про виховання на поточний.

Схожі статті