- Все одно неприємно ... - пробурчала Ольга і, якщо вже зайшла розмова про цю дамі, зважилася запитати, щоб не мучитися сумнівами: - Це твоя дівчина?
- Ні, що ти, - засміявся Жак. - Це одна з моїх подружок, але зовсім не моя дівчина. Та яка тобі різниця? Ти осягав навколишній світ, а не моє особисте життя.
- Ти теж частина цього світу, - заперечила Ольга, оскільки чесну відповідь Жака так нічого і не прояснив. - І ця задавака, і ваш король з його невірними фаворитками, ви все - частина цього світу. Тільки я все-таки не зрозуміла, за що ж король цю саму Алісу відставив, якщо йому було все одно, що вона йому з тобою змінює?
- Значить, була причина ... - неохоче пояснив Жак. - Ольга, ну, справді, навіщо воно тобі треба? Он подивися краще, який чудовий парк ... Тобі що, так цікаво плітки збирати?
- Мені цікаво, як тут будуються відносини між людьми.
- Так само, як і у вас, запевняю тебе. Точно так же люди дружать і ворогують, закохуються і сваряться ... так що ця частина людського буття в пояснень не потребує. А всякі там станові обмеження я тобі потім поясню, тому як ми майже прийшли і ... о, привіт! А ти що тут робиш?
Останні слова Жака ставилися до ще однієї незнайомої жінки, яка як раз вибігла з дверей музею і радісно помахала йому рукою. На щастя, на відміну від зарозумілою красуні Ельвіри, ця була простіше. Зовсім не красуня, і одягнена якось проти традицій в штанці й щось на кшталт короткого розкльошені халата, і на голові замість традиційних кісок - пухнасті розпущене волосся, що вибиваються з-під берета. Хоча на Ольгу теж подивилася з неприязним і несхвальним цікавістю.
- Я ходила в музей на ескізи, - пояснила вона, відверто посміхаючись Жаку. - А ти? Що це тебе в музей понесло? Даму на прогулянку вивів?
- Це не дама, - посміхнувся у відповідь Жак, - Це робота. Познайомся, Ольга, нова переселенка.
- А, то-то я дивлюся, на ній плаття не того розміру! А воно, виявляється, просто чуже! - засміялася дівчина, тут же моментально подоброму, і простягнула Ользі руку. - Діана, учениця художника.
- Дуже приємно, - стримано відповіла Ольга. - А що, так помітно?
- Кому як, мені помітно. Та нічого, не переживай, купиш собі нормальне, за розміром, і буде сидіти, як треба. А в це треба було чогось ось тут підкласти і підчепити нижню спідницю довшою, і не так би впадало в очі. Невже ніхто не порадив?
- Нікого, крім мене, поблизу не виявилося, - пояснив Жак. - А я якось і не помітив ...
- Ось і довіряй вам, чоловікам, дівчат у світ виводити! Нарядив бідолаху у все підряд з чужого плеча, і потягнув ... Чия сукня-то, Анжелікіно?
- Чому ти так вирішила?
- Ельвіра набагато більші, і сукні у неї набагато розкішніше, Тереза менше ростом і ширше в плечах, у Мілени такого сукні немає і не буде ніколи, у Дженіва талія удвічі товстіший Кароліна суконь взагалі не носить, ну, і не моє, зрозуміло. Хоча, втім, для Анжеліки воно теж злегка дорогувато, будь у неї таке, вона б його не віддала ...
- Бачила? - підморгнув королівський блазень, киваючи на товариську Діану. - Що значить - художниця! Ні, не вгадала, мила, і ніколи не вгадаєш. Тим більше, я не маю звички роздягати своїх дам в службових цілях.
- А не в службових? - засміялася художниця. - Що ти робиш сьогодні ввечері?
- Як щодо післязавтра? - тут же вніс конструктивну пропозицію королівський блазень, оскільки, як Ольга вже знала, сьогодні він збирався відпочивати, а на завтра набив стрілку з красунею Ельвірою, у якій сукні ... луні-хе ... набагато розкішніше ...
- Ні, ти бачила нахабу! - розреготалася Діана. - У нього дами по днях розписано! Післязавтра я не зможу, я тут собі такого натурника відірвала, не скасовувати ж через тебе сеанс, ще передумає. Давай в суботу.
- Добре, в суботу, - легко погодився Жак. - Приходь, повечеряємо у мене. Я пельменів наліплю.
- О, я обожнюю іномірскую кухню! Особливо твої пельмені! Обов'язково прийду! А твоя ... - вона лукаво зиркнула на Ольгу - робота нам не завадить?
- Вона живе не у мене, - пояснив Жак, теж покосившись на Ольгу, винувато.
- У Елмара. Так вийшло ... в загальному, король так велів.
- Який він молодець і як правильно велів ... О! - раптом радісно скрикнула Діана. - Я вгадала! Це плаття Азіль! Старе, тому що зараз у неї плаття ще розкішніше, ніж у Ельвіри ...
- Розумниця, - зітхнув Жак, по-батьківськи поплескав її по плечу. - Візьми з полки пиріжок. Гаразд, до суботи.