Володимиро-Суздальське князівство - типовий зразок російського князівства періоду феодальної роздробленості. Займала більшу територію - від Північної Двіни до Оки і від витоків Волги до її злиття з Окою, Володимиро-Суздальської Русі з часом стала центром, навколо якого об'єдналися російські землі, склалося Російське централізовану державу. На її території була заснована Москва. Зростанню впливу цієї великого князівства в чималому ступені сприяло те, що саме туди перейшов з Києва великокняжий титул. Всі володимиро-суздальські князі, нащадки Володимира Мономаха, - від Юрія Долгорукого (1125-1157 рр.) І до Данила Московського (1276-1303 рр.) - носили цей титул. Туди ж була перенесеної-сіна і митрополича кафедра. Після розорення Батиєм Києва в 1240 р на зміну греку Йосипу константинопольський патріарх поставив в якості глави російської Православної церкви митрополита Кирила, росіянина за происхожде-нию, який під час роз'їздів по єпархіях явно віддавав перевагу Північно-східній Русі. Наступний митрополит Максим в 1299 г. "не стерпівши насилля татарського", остаточно покинув Київ і "седе в Володимире з усім кліром своїм". Він же першим з митрополитів став називатися митрополитом "всея Русі".
Ростов Великий і Суздаль, два найдавніших російських міста, здавна давалися великими київськими князями в уділи своїм синам. Володимир запровадив у 1108 г. Владимир Мономах і дав його в спадок синові своєму Андрію. Місто увійшло до складу Ростово-Суздальського князівства, де княжий престол займав старший брат Андрія - Юрій Долгорукий, після смерті якого його син Андрій Боголюбський (1157-1174 рр.) Переніс столицю князівства з Ростова у Володимир. З тих пір і бере свій початок Володимиро-Суздальське князівство.
Володимиро-Суздальське князівство недовго зберігало єдність і цілісність. Незабаром після свого піднесення за великого князя Всеволода Велике Гніздо (1176-1212 рр.) Воно розпалося на дрібні князівства. У 70-х рр. XIII в. стало самостійним і Московське князівство.
1. Ростово-Суздал'ское князівство вийшло зі складу Київ- (ого держави в 30-і рр. XII в. У другій половині XII в. Столицею князівства став Володимир, куди згодом пере-місць і резиденція великого князя. Влада Володимирського князя поширювалася на більшу частина території сівбі-ро-Східної Русі. Характерними особливостями цього кня-дружність були сильна влада князя і велика кількість об'єднаних князівством міст.
Переїзд у Володимиро-Суздальське князівство з Києва великокнязівського престолу, а також київського митрополита Максима сприяв, створення великого і сильного дер-жави в Північно-Східній Русі. Володимиро-Суздальське князівство являло собою сильне політичне образо-вання, яке могло претендувати не тільки на оригінали та ність, а й на центральне положення у всій Русі. Володимиро-Суздальське князівство підтримувало і меж-родного відносини з країнами як Заходу, так і Вос-струму. У взаємовідносинах з російськими князівствами слід зазначити тісні економічні та політичні зв'язки з Нов-містом. Найбільшого розквіту Ростово-Суздальське (Владими-ро-Суздальське) князівство досягло в XII - першій половині XIII в.
2. Суспільний лад Володимиро-Суздальського князівства був типовий для цього періоду.
Панівним класом був клас феодалів, в кото-рий включалися бояри, діти боярські і слуги вільні. Біль-шую роль відігравало духовенство, що мало великі земельні володіння. У документах XII в. згадуються і дворяни, якими називалися князівські слуги, які одержували за свою службу винагороду у вигляді грошового або земельного пожалування, л
Так як на території Володимиро-Суздальського князівства знаходилось багато великих міст, міське населення мав значний політичний вплив.
Феодально-залежне населення складалося з селян жили на землях, що належали князям, боярам і іншими феодалам.
3. Очолював Володимиро-Суздальське князівство великий князь, який володів великим політичним впливом. Свого! діяльності він спирався на раду, що складалася з бояр і духовенства, княжої дружини і феодальні з'їзди. Для вирішення важливих питань могло скликатися народне зібрав-ня - віче.
4. У Володимиро-Суздальське князівство існувала палацово-вотчина система управління. Вона характеризується такими рисами: на чолі системи стояв дворецький; на місцях представниками князівської влади були посадники (намісники) і волостелі, які здійснювали функції управ-ління і суду; замість платні за службу вони отримували «корм» - частина зібраного з населення.
5. У XIII в. Володимиро-Суздальське князівство і інші російські землі були завойовані монголо-татарськими племена-ми. Результати економічного і політичного розвитку російських земель в цей період не пропали - саме на землі колишнього Володимирського князівства виник новий політич-ський центр - Москва, якому належала провідна роль у створенні єдиної Російської держави.
Політична система. Володимиро-Суздальське князівство представ-ляло собою ранньофеодальна монархію з сильною великокнязівської владою. Уже перший ростово-суздальський князь - Юрій Долгорукий - був сильним правителем, який зумів підкорити Київ в 1154 р У 1169 р Андрій Боголюбський знову підкорив "матір міст руських", але столицю свою туди не переніс -вернулся у Володимир, цим знову затвердивши його столичний статус. Він же зумів підкорити своїй владі ростовських бояр, за що і був прозваний "самовладдям" Володимиро-Суздальській землі.
15.Вещное, зобов'язальне право по Псковській судно грамоті.