Належність справ до компетенції арбітражних судів.
Принципи діяльності міжнародного арбітражного суду.
Міжнародний арбітражний суд керується в своїй діяльності принципами:
рівності прав сторін;
свободи вибору сторонами складу суду, застосовного права, процедури і мови судочинства;
договірної підсудності всіх розглянутих справ;
пріоритету загальновизнаних принципів міжнародного права;
незалежності міжнародного арбітражного суду і арбітрів;
конфіденційності розгляду справ;
сприяння закінченню спору за допомогою укладення сторонами мирової угоди;
остаточності виносяться судом рішень.
Міжнародний арбітражний суд керується також тими принципами господарського процесуального законодавства Республіки Білорусь, які не суперечать принципам, викладеним у частині першій цієї статті (ст. 3 Закону про МАС).
ad hoc - від латинського "на даний випадок"
Арбітражі ad hoc створюються сторонами договору спеціально для розгляду конкретного спору, тобто тягар визначення правил, відповідно до яких даний арбітраж повинен розглядати переданий на його дозвіл суперечка, покладається на сторони суперечки. Після винесення рішення щодо спору такий арбітраж припиняє своє існування, виконавши поставлене перед ним завдання.
Оскільки арбітражі ad hoc створюються в кожному конкретному випадку при виникненні спору, то основною є проблема визначення правил, відповідно до яких даний арбітраж повинен розглядати переданий на його дозвіл суперечка. Одним з оптимальних способів, що дозволяють сторонам уникати непросту процедуру самостійної регламентації процедури вирішення спору, є приєднання до одного з типових регламентів для арбітражу:
Між тим останнім часом отримала досить широке поширення практика сприяння арбитражам ad hoc з боку постійно діючих арбітражних центрів, які при намірі господарюючих суб'єктів передати свої розбіжності на розгляд арбітражу ad hoc можуть надавати допомогу в призначенні і відведення арбітрів, організації слухання справи включно з наданням для цієї мети приміщень, допоміжного персоналу тощо
При цьому слід зазначити переважну тенденцію до збільшення кількості спорів, які розглядаються відомими центрами інституційного арбітражу. Дана тенденція пов'язана зі значними перевагами, якими володіють інституційні арбітражі в порівнянні з арбітражами ad hoc: велика визначеність в прийнятті тих чи інших процедурних рішень, передбачених регламентами, наявність допоміжного технічного персоналу, заздалегідь відомі ставки арбітражних зборів. Під час укладання договору боку, виходячи з розміру вимог за угодою і характеру можливого спору, можуть заздалегідь обрати такий арбітражний регламент, який дозволить їм добитися кваліфікованої розгляду спорів в найкоротший термін і з мінімальними витратами (Б.Р. Карабельников).
В силу статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 г.) сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд:
б) передбачати передачу суперечок на дозвіл арбітражу по даній справі (арбітраж ad hoc) і в цьому випадку, зокрема:
призначати арбітрів або встановлювати в разі виникнення будь-якого спору методи їх призначення;
встановлювати місцезнаходження арбітражного суду;
встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватися арбітри.