Оцінка кредитних ризиків починається вже на початковій стадії життєвого циклу кредитного продукту - знайомства з потенційним позичальником (оцінка кредитного пропозиції).
Позитивна попередня оцінка відкриває наступний, найважливіший етап життєвого циклу кредитного продукту, який з позицій управління кредитним ризиком носить назву оцінки кредитоспроможності клієнта, а також проекту кредиту.
Позитивний висновок про кредитоспроможність дозволяє перейти до наступного етапу - структурування позички, де серед інших, визначаються позиція банку за параметрами забезпечення позики, умови погашення і т.д.
Далі настає черга кредитного договору, де основні пункти захисту від кредитного ризику документуються і набувають правову основу.
В ході реалізації кредитного банківського продукту здійснюється архівний і оперативний кредитний моніторинг - контроль за виконанням, дотриманням умов договору. Архівний включає контроль за ходом погашення позички через збір і угрупування документів (кредитне досьє), що містять в тому числі і матеріали про динаміку кредитоспроможності клієнта, забезпеченні позики і т.д.
Метою оперативного кредитного моніторингу є виявлення, можливо більш раннє, і ідентифікація проблемних кредитів.
Основні елементи системи кредитування.
Структура є те, що залишається стійким, незмінним у кредиті. Як об'єкт дослідження кредит складається з елементів знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Такими елементами є: об'єкт кредитування і суб'єкт кредитування.
У кредитній угоді суб'єктами відносин завжди виступають:
· Кредитор - юридичні та фізичні особи, що представляють свої тимчасово вільні кошти в тимчасове користування на певний термін і за певну плату;
· Позичальник - сторона кредитних відносин, отримує кошти у тимчасове користування, зобов'язана повернути в установлений термін.
Історично позичальниками були окремі особи, які відчувають потребу в додаткових ресурсах. Особливе місце позичальника в кредитній угоді відрізняє його від кредитора.
По-перше, позичальник не є власником позичати кошти, він виступає лише їх тимчасовим власником; позичальник користується чужими ресурсами, йому не належать.
По-друге, позичальник застосовує позичати кошти як в сфері обігу, так і в сфері виробництва (для придбання матеріалів, розширення і модернізації виробництва). Кредитор же надає позику в фазі обміну, не входячи безпосередньо в виробництво.
По-третє, позичальник повертає позичає ресурси, що завершили кругообіг у його господарстві.
По-четверте, позичальник не тільки повертає вартість, отриману в тимчасове користування, а й сплачує при цьому більше, ніж отримує від кредитора, є платником позичкового відсотка.
По-п'яте, позичальник залежить від кредитора, кредитор диктує свою волю.
Займаючи залежне від кредитора положення, позичальник не втрачає своєї значущості в кредитній угоді як повноправною боку. Без позичальника не може бути і кредитора.
Вступаючи в кредитні відносини, кредитор і позичальник демонструють єдність своїх цілей, єдність своїх інтересів. В рамках кредитних відносин кредитор і позичальник можуть мінятися місцями: кредитор стає позичальником, позичальник - кредитором.
Позичальником не може бути будь-який бажаючий отримати позику. Позичальник повинен не тільки виступати самостійною юридичною або фізичною особою, а й володіти певним майновим забезпеченням, економічно гарантує його здатність повернути кредит на вимогу кредитора.
Взаємодія кредитора і позичальника носить характер єдності протилежностей. Як учасники кредитної угоди кредитор і позичальник знаходяться по різні її сторони. Кредитор - сторона, що надає позику, позичальник - сторона, дану позику отримує; в рамках єдиної мети кожен при цьому має свій інтерес, обумовлений своїм особливим становищем в господарстві.
Об'єкти в складі механізму кредитування - це прояв цільового характеру кредитування.
Об'єкти і суб'єкти кредитування є невіддільною частиною системи кредитування.
Тому на основі принципів кредитування відбувається побудова кредитного процесу (визначаються цілі та строки надання позикових коштів, порядок видачі та погашення, організація контролю за використанням позик позичальником).
Кредит - це система економічних відносин у зв'язку з передачею від одного власника до іншого у тимчасове користування цінностей в будь-якій формі (товарної, грошової, нематеріальної) на умовах повернення, терміновості і платності. Сучасний кредит найчастіше буває грошовим і банківським. Банки виступають як посередники в переміщенні тимчасово вільних грошових ресурсів.
Умови, на яких надається позика, складають основні принципи кредитування.
Повернення як один з головних принципів організації кредитних відносин передбачає, що передані в борг цінності в визначеній заздалегідь формі (найчастіше в грошовій) повинні бути повернуті кредитору. Порушення позичальниками цього умови кредиту може принести неприйнятний збиток кредитору (банку). У зв'язку з цим у сучасній практиці кредитування все ширше використовуються різні способи страхування від кредитного ризику.
Терміновість кредитування є природну форму забезпечення повернення кредиту і означає, що позика повинна бути не просто повернена, а повернута в строго певний термін. У цьому принципі знаходить конкретне вираження чинник часу. Термін кредиту визначає граничний час знаходження позичених коштів у позичальника, і якщо порушується термін користування позикою, то спотворюється суть кредиту, що може негативно позначитися на стані як кредитної системи, так і грошового обігу в країні.
Принцип платності кредиту означає, що позичальник грошей повинен внести певну плату за користування ними протягом обумовленого терміну. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється встановленням відсотка, який виражає ціну кредиту. Наявність цього принципу покликане стимулювати позичальника до ефективного використання отриманих у тимчасове користування коштів, а для кредитора він виступає фінансовою основою його діяльності.
Крім основних трьох принципів кредитування притаманні і інші властивості. Наприклад, видача позичок виробляється, як правило, під певне забезпечення (заставу) і на певні цілі, узгоджені з кредитором.
У сучасній кредитній практиці під забезпеченістю позичок розуміють юридично оформлені позичальником зобов'язання, що гарантують своєчасне повернення кредиту.
Найбільш поширеними видами забезпечення позик можна назвати:
- матеріальні цінності, оформлені заставним зобов'язанням;