Любов Ольги і Обломова з'явилася в результаті турботи Штольца. Цей дея-вальний людина не може змиритися з апатією друга, тому робить спроби відродити його до життя. Штольц описує Ользі прекрасні душевні якості Обломова: його ніжність, добро-ту, розум. Ольга намагається «розбуркати Обломова». Спочатку це здається їй заба-вой, тим більше що Обломов прямо на гла-зах починає відроджуватися. Він і сам жи-вет любов'ю: «... встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги. На обличчі ні сну, ні втоми, ні нудьги. Але ньому появи-лись навіть фарби, в очах блиск, щось на зразок відваги або, по крайней мере, само-впевненості ». Але Ольга й справді закохується в Обломова. Тепер це вже не гра. Ольга готова багато дати своєму обранцеві, а й від нього чекає самоотвер-женной віддачі. І, на жаль, стикається з інертністю Обломова. Любов начи-нает обтяжувати Іллю Ілліча. Він розуміє, що «і в любові немає спокою». Трагічний підсумок неминучий, герої розлучаються. Мені показує-ся, причина в тому, що обидва любили створений-ний ними образ, а не конкретного челове-ка. Ілля Ілліч зрозумів це і в листі до Оль-ге пише: «... ваше справжнє« люблю "не є справжня любов, а майбутня. Це тільки несвідома потреба лю-бити, яка за браком справжньої їжі ... висловлюється іноді у жінок в ласках до дитини, до іншої жінки, так-же просто в сльозах або істеричних при-ласі ... Ви помиляєтеся, перед вами не той, кого ви чекали , про кого мріяли. Пого-дитя - він прийде, і тоді ви опам'ятаєтеся; вам буде прикро і соромно за свою помилку ». Незабаром і сама Ольга зрозуміла всю примарність своєї любові. У розмові з Штольц про Обломова вона створила для себе ідеальний образ і полюбила його. Ольга любила, не тої Обломова, ка-кой він є насправді, а своє творе-ня, то, що могло вийти потім, в бу-дущем. А Обломов? Він повернувся до преж-ній життя, до дивану і до халату. Йому боляче втратити Ольгу. Але ж і Обломов любить не живу людину, а придуманий ним образ. Усвідом він справжню натуру Оль-ги, йому б і в голову не прийшло помісі-тить її в свій майбутній уявний світ. Для Обломова ідеальний шлюб - це щось інше: «... а біля гордо-соромливий-вої покійної подруги спить безтурботний людина. Він засинає з упевненістю, прокинувшись, зустріти той же лагідний симпатичний погляд. І через двадцять, тридцять років ... »Він, виріс в Обломовке і засвоїв з дитинства тільки одну філософію: все повинно знаходитися в со-стоянні спокою, ніколи не зрозуміє дея-тільну натуру Ольги.
Але любов, яка б вона не була, не проходить безслідно. Вона розбудила в Обломова кращі його якості. Тепер ми симпатизуємо йому, бачимо в ньому щось більше, ніж просто бездіяльного людино. Любов змінила і Ольгу. Пер-вим це помітив Штольц. «Як вона дозрівши-ла, боже мій! Як розвинулася ця дівчинка! Хто ж був її учителем? Де вона брала уроки життя? У барона? Там гладко, що не почерпнеш нічого в його чепурних фра-зах! Не у Іллі ж. »Якщо розібратися, то і сам Штольц хоче спокійної довгої любові. Тільки, на відміну від Обломова, в любові Штольц, як і в житті, не терпить ні найменшої невизначеності, недо-сказання. Все повинно бути розібрано і розкладено по поличках, щоб протидії речия не накопичувалися і не загрожували життю подружжя в майбутньому. Штольц счаст-лів в шлюбі. Він домігся, чого хотів, і на-йшов в Ользі те, що шукав: здатність думати, як він, бути нарівні з ним. Вони не знаходяться на різних полюсах, як Об-ломів і Ольга, вони обидва передові люди: розумні, відверті, які прагнуть до зна-вам. Але в душу Ольги закрадаються со-думки, їй здається, що чогось в її жит-ні все ж бракує, вона мріє про щось нездійсненне. Бути може, ідеал Ольги - це чоловік, який втілив би в собі душевні якості Обломова і діяч-ву натуру Штольца.
Обломов ж знаходить свій ідеал в Пшеніциной. Сталося це тихо і не-помітно. Лежачи на дивані, бачачи перед со-бій старанну Агафії Матвіївну, Обломов закохується в неї. Вона отлич-ва господиня, добра і вірна дружина. Але головне в тому, що вона створила для Іллі Ілліча його Обломовку, до якої він прагнув. Будинок Пшеніциной і є Обломовка. Обломов знову потрапив в ту середу, спогади про яку у нього з-зберігалися з дитинства. З того самого мо-мента, коли Ілля Ілліч переступив поріг будинку Гафії Матвіївни, він був приречений повернутися в Обломовку, повернутися до свого колишнього життя, померти для оточуючих і почати жити по своїй мрії. Любов Пшеніциной нічого не вимагає від Обломова, більш того, госпо-ка сама йде на жертви в ім'я цієї люб-ві. «... Вона не знала, що з нею робиться, ніколи не питала себе, а перейшла під це солодке ярмо безумовно, без опорів і захоплень, без трепету, без пристрасті, без туманних пред-чувствий, томлінь, без гри і музики нерв ... Полюбила Обломова просто, як ніби застудилася і схопила невиліковний-мую лихоманку ». Любов Пшеніциной самовіддана і віддана. Здається, що все її життя пройшло в очікуванні людино, якого можна б було відданий-но любити і оточувати турботою. Вона взяла на себе роль повноправною господині і від-особисто з нею справляється. Вона готує недільні пироги, закладає свої речі, про що зовсім не здогадується Об-ломів, тільки б пан ні в чому не нуж-дався. Така любов дуже схожа на ма-терінськой любов і турботу. Але, може бути, Обломова і потрібна була така дружина, яка втілила в собі якості дружини і матері одночасно.
У романі є ще одна лінія кохання. Вона простежується у відносинах між слугою Обломова Захаром і Онисією. Ці люди по-своєму щасливі, вони теж на-йшли в життя свій ідеал. Захар вважає себе людиною розумною і робить вигляд, що не прислухається до жіночих рад, але потім надходить так, як говорить йому дружина. Онися все це бачить, сприймаються-ет як належне і щаслива.
Всі ці відбулися шлюби різні, але не можна сказати, який з них краще, який гірше. Важливим є те, що в них кожен з партнерів знайшов те, чого шукав. Сча-стлів Обломов, тому що дружина від нього нічого не вимагає, в той же час всеціло-ло піклуючись про нього. Щаслива і Агафія, тому що її щоденні клопоти і вічний рух придбали вищий сенс. Штольц теж знайшов свій ідеал жінки.