Кінцевою метою розуміння і опису внутрішнього контролю є оцінка ризиків суттєвого викривлення в показниках фінансової звітності, що перевіряється.
МСА 315 говорить про те, що аудитор повинен виявити і оцінити ризики суттєвого викривлення на рівні фінансової звітності і на рівні тверджень за класами операцій, залишків на рахунках і на рівні розкриття інформації. З цією метою аудитор повинен;
- Визначити ризики шляхом отримання розуміння підприємства та його середовища, в тому числі відповідні функції контролю, пов'язані з ризиками, а також шляхом розгляду класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації у фінансових звітах. Кожне підприємство, що діє має свою індивідуальну специфіку здійснення господарської діяльності Ця специфіка полягає в тому, що поряд з проведенням звичайних операцій, протягом звітного року можуть здійснюватися такі, які наслідки можуть мати невідповідне відображення у фінансовій звітності. Наприклад, підприємство в звітному році стало власником пакету акцій 40% акцій іншого підприємства, що вимагає спеціальних правил оцінки інвестицій за методом участі в капіталі, а також визнання доходів (втрат) від участі в капіталі. Або підприємство створило мережу філій, які функціонують як всередині країни, так і за її межами.
- З'ясувати, як виявлені ризики можуть вплинути на твердження (показники фінансової звітності). Наприклад, створення мережі філій при наявності гармонізованих процедур контролю може не мати впливу на процес складання достовірної звітності по підприємству в цілому.
- Вивчити значимість ризиків, а отже їх здатність привести до істотних викривлень у фінансових звітах. Наприклад, встановлено, що підприємство реалізує свою продукцію за договорами комісії, але на дату балансу не отримує звіту від комісіонера про результати інвентаризації фактичних залишків продукції. Цей факт може свідчити про можливу невідповідність в показниках балансу про залишки запасів. Однак з урахуванням того що питома вага обсягів продажів за договорами комісії протягом року є несуттєвими в співвідношенні до загальної суми доходів, а облікові залишки продукції, яка знаходиться у комісіонера, також не впливає на загальну оцінку запасів, то відповідний факт ризику суттєвого викривлення не є значущим - істотним.
- Визначити ймовірність суттєвих перекручень у фінансовій звітності, викликаних ризиками. Наприклад, відсутність бюджетів (планів) на підприємстві по адміністративних витрат ще не означає, що такі витрати не контролюються і будуть неправильно подані (класифіковані) в звіті про фінансові результати. Внутрішніми стандартами аудиторської фірми визначаються спеціальні стандартизовані процедури, за допомогою яких робиться висновок про рівень ризику суттєвого викривлення по фінансовій звітності відповідного об'єкта аудиту. Як відомо, з цією метою можуть застосовуватися кількісні та якісні показники. Найчастіше в практиці аудиту оцінка ризиків проводиться за допомогою якісних характеристик. Тобто ризик суттєвого викривлення визначається як: низький, середній або високий.
Працюючи на великих господарських системах, аудитор планує свою роботу таким чином, щоб оцінюваний рівень ризику суттєвого викривлення вважався низьким за більшістю сегментів аудиту.
Процес оцінки ризиків суттєвого викривлення можна розділити на два основних етапи.
Перший етап - це визначення слабких місць в процедурах СПК підприємства, які можуть мати вплив на достовірність фінансової звітності, а отже формують ризики суттєвого викривлення.
Другий етап - це визначення того, які з ідентифікованих складових ризиків суттєвого викривлення вимагають особливого розгляду аудитором, тобто істотними ризиками.
Важливим моментом в процесі визначення складових та оцінки ризиків суттєвого викривлення є ідентифікація виявлених ризиків з конкретними класами операцій, показниками фінансової звітності та інформації, що підлягає розкриттю. З цієї точки зору всі контрольні процедури, які має СПК підприємства, можна розділити на наступні групи:
перша група процедур СПК: це процедури, виконання яких безпосередньо пов'язане з утвердженням, яке містить конкретний показник фінансової звітності, або інформація, яка піддягає розкриття. Наприклад, процедура інвентаризації товарів безпосередньо пов'язана з твердженням про існування запасів (товарів) на дату складання балансу.
Після того як встановлено складові частини ризику суттєвого викривлення, починається другий етап - оцінка їх суттєвості.
Ідентифікація істотних ризиків є справою професійного судження аудитора. При вивченні характеру ризиків аудитор розглядає ряд питань, в тому числі таких як:
пов'язаний ризик з недавніми подіями в бухгалтерському обліку, економічними або іншими подіями, а отже, вимагає особливої уваги,
- Складність здійснюваних господарських операцій,
- Стосується ризик істотних операцій, здійснюваних, зі зв'язаними сторонами,
- Рівень суб'єктивізму в процесі оцінки фінансової інформації, пов'язаної з цим ризиком, особливо тієї, що містить широкий діапазон оцінки невизначеності,
стосується ризик суттєвих операцій, які виходять за межі звичайної діяльності підприємства або виглядають незвичайними з інших причин. Після того коли аудитор виділив ризики, які на його професійне судження з істотними, йому необхідно оцінити структуру відповідних процедур контролю на підприємстві, якщо до цього вони не були ним проведені. Це є необхідною умовою для того, щоб прийняти ефективне рішення по складу, обсягу і часу проведення майбутніх процедур отримання доказів, на підставі яких буде формуватися аудиторський висновок.
Результати ідентифікації складових та оцінки ризиків суттєвого викривлення повинні обов'язково бути задокументовані аудитором.
Визначальною характеристикою процесу оцінки ризиків суттєвого викривлення є те, що він є перманентним. Це означає, що протягом всього процесу аудиту фінансової звітності аудитор постійно переглядає зроблені висновки про склад і оцінку рівня ризиків суттєвого викривлення на підставі інформації, їм виходить в ході перевірки. Такий підхід дозволяє проводити коригування в програмі аудиту, має на меті зменшення ризику не виявлення і формування відповідного висновку щодо повноти та достовірності фінансової звітності.
Важливим моментом, який прописаний МСА №315f з того, що на аудитора покладається обов'язок якнайшвидшого ознайомлення вищого управлінського персоналу з істотними слабкими сторонами в структурі або реалізації внутрішнього контролю, які привернули увагу аудитора. Ця вимога реалізується на практиці шляхом складання спеціального звіту на ім'я керівництва або включенням в аудиторський звіт про результати перевірки спеціального розділу, в якому:
- Викладаються конкретні поради щодо їх усунення.
Контрольні запитання до розділу:
1. Дайте характеристику мети функціонування системи внутрішнього контролю.
2. Назвіть основні поняття, які застосовуються для опису СПК.
3. Визначте цілі системи внутрішнього контролю для підприємства.
4. Опишіть методи і функції системи контролю.
5. Проаналізуйте структуру СПК і визначте взаємозв'язок між й елементами.
6. Дайте характеристику сутності середовища контролю і його складових.
7. Проаналізуйте процес оцінки ризиків підприємства.
8. Визначте місце і роль інформаційних систем в господарській діяльності і системі контролю підприємства.
9. Перерахуйте процедури контролю і поясніть призначення моніторингу заходів контролю.
10. Назвіть методи документування системи внутрішнього контролю.