Євангеліє в православному віровченні займає головне місце. Це Книга Книг для християнина. Навіть будівельники комунізму в першій половині двадцятого століття використовували в своєму кодексі переінакшені витяги з Доброї Новини, не кажучи вже про простий народ.
Питання ігумену Нектарію (Морозову "):
- У сучасному секулярному світі люди, як правило, мають досить поверхневе уявлення про те, що таке Святе Письмо. І коли питаєш невоцерковленої людини, Новомосковскл він Євангеліє, то відповіді часто бувають дуже розпливчасті. Наприклад: "Читав колись Біблію, а Євангеліє немає", "Новий Завіт Новомосковскл, а Євангеліє не почала. ".
Всі ці відповіді свідчать про те, що людина навіть не розуміє суті питання. Тим часом Євангеліє - та Добра Новина, яка нам сповіщає про прихід у світ Бога, Який став Людиною, щоб врятувати нас від гріха, і його не можна замінити якимись міркуваннями про об-щечеловеческіх цінностях, не можна замінити навіть святоотцівської спадщини! Євангеліє - основа нашої віри. Євангеліє - це Слово Боже, обра-щенное як до людства в цілому, так і до окремих-ному людині. Більш того - це і є той самий Божественний Закон, в відповідно до якого не-обходимо жити для того, щоб успадкувати життя вічне.
Але давайте краще поговоримо не стільки про людей невіруючих, нецерковних, скільки про тих, хто ходить в храм і навіть регулярно сповідається і причащається. Про тих, кому в якийсь момент - з великим запізненням - священик задає питання: «А ви Євангеліє-то Новомосковсклі?». І виявляється, що немає. І тоді виникає сумнів - свідомо чи людина приймала хрещення? Свідомо чи на-викликають себе християнином? Свідомо чи живе Церковної життям?
Тому що, приймаючи хрещення, ми даємо обітницю жити, поєднувалися з Христом, за Його законом і по Його волі, даємо обітницю відректися від справ диявольських. А що це таке, цей обітницю - людина не знає, а то й прочитав Євангеліє. І виходить, що він обма-Нива і Бога, і самого себе. Більш того, бувають адже і такі випадки. Приходить людина хрестити-ся, розмовляєш з ним перед хрещенням і спільно-їж йому деякі, найпростіші Євангельські заповіді, і раптом людина говорить: «Спасибі, що ви мені про це сказали. Я так жити не хочу - я не буду хреститися ». Так, звичайно, це негативний результат, але він заснований на правді. Людина чесно заявив, що він не готовий, не хоче жити за законами Божими. Було б набагато гірше, якби людина, не бажаючий жити по-християнськи, хрестився і, як сказано в Апокаліпсисі, носив би ім'я, немов він живий, а насправді був би мертвий (Одкр. 3; 1).
- Тобто знову і знову по колу, одне і те ж?
І при читанні Євангелія відбувається те ж са-моє. Людина часом прочитує главу, і з цієї глави одна фраза, одне слово западає в його серце, бо саме зараз і саме це йому потрібно.
Це не завжди легко. Часом слово Боже при-чинячи нам біль, тому що викриває наші недо-статки, недосконалості, вимагає, щоб ми від че-го-то в житті відмовилися. А відмовитися від улюбленої пристрасті - то ж, що різати по живому. І ось че-ловек починає всередині себе вибудовувати систему захисту свого гріха. І, вибудовуючи цю стіну, він захаращує шлях Слова Божого до свого серця, відгороджується від нього і перестає його чути. І це дуже страшно. Дуже важливо давати слову Еван-гелію мучити, уязвлять нашу душу, тому що ця мука, вражене, як ніщо інше, цілющі і рятівні для нас.
Як писав десь преподобний Максим Вик-веднік - якщо не можеш виконати слова еван-гельська, то Не викривиш його, а краще кайся в цьому, плач і намагайся робити те, що тобі під силу, і Господь допоможе тобі. Але якщо ти скажеш: "Я не виконую цього, тому що це не потрібно, неможливе можна", то таким чином дуже далеко відійдеш від Бога.
Сьогодні доводиться стикатися з тим, що віруючі люди, висповідатися, прічащающі-еся - причому не формально, а за велінням серця - відносяться до Євангелія, страшно сказати, як до чогось застарілого. Задає людина питання: "Як дізнатися волю Божу?". Кажеш йому: "Знаєте, адже в Євангелії воля Божа про нас виражена. І це тільки здається, що вона виражена в загальному, там є і вказівки на кожен конкретний випадок в нашому житті ". А людина у відповідь: "Та що ви! За Євангелієм-то жити неможливо, а як волю Божу про себе саме зараз дізнатися? Що мені робити в цьому слу-чаї, і в цьому. Не можу розібратись. ". Це людина, яка розриває в своїй свідомості волю Божу про себе зараз і виражену в Євангелії, хоче, насправді, не знати волю Бога, а щоб йому було добре. А це вже зовсім інше питання, не маю-щий прямого відношення до питання про наш спасе-ванні. Тому що ми хочемо одного, і це не завжди нам корисно, а Господь хоче іншого, і це - завжди нам корисно, але частіше за все не приймається нами з такою готовністю, як виконання наших соб-дарських бажань.
- Є навіть в навколоправославних середовищі таке, вибачте на слові, "ворожіння на Євангелії". Хочеш, мовляв, дізнатися волю Божу про себе - відкрий Євангеліє, і там, де воно відкриється, і буде про тебе написано. Що це - знову марновірство?
- Безумовно, такого роду ворожіння на свящ-ном Писанні є блюзнірством. По-перше, це справа нерозумне, по-друге, небогоугодну. І оскільки воно небогоугодну, то, коли людина на-чина цими ворожіннями займатися, то можна очіку-дати дуже плачевних результатів. Тому що якщо ми не по-Божому чинимо, то в цю справу, орга-тельно, втрутиться вража сила і ми потерпимо ис-кушеніе або звабити. Преподобний Серафим Саровський якось дивно образно про це говорить, що потрібно так навчити свій розум, щоб він буквально плавав у словах Святого Письма, в словах євангельських. Тому він і носив його в ко-Томка за плечима і протягом тижня прочитував весь Новий Завіт. Тобто в день по євангелісту, і дні, що залишилися - Діяння, Послання і апокаліп-сис. Таким чином, розум його дійсно плавав в словах Євангелія. А якщо ще говорити про приклади ставлення до Євангелія, якому потрібно повчити-ся, то це приклад нашого, фактично, современ-ника, багаторічного духівника Троїце-Сергієвої лаври, архімандрита Кирила (Павлова). Напоми-ню історію його дивного звертання до Бога. Це сталося в дні боїв за Сталінград, де каж-дий сантиметр землі политий людською кров'ю. Проходячи по місту під час короткого перепочинку між переймами, молодий боєць, майбутній архі-Мандра Кирило, побачив лежачу на землі растре-панную книгу. Рухомий незрозумілим до кінця бажанням, відчуваючи в цій книзі щось рідне і близьке, він підняв її. Це виявилося Євангеліє. І ось, уявіть собі таку картину - в повіт-хе ще не вляглася пил від зруйнованих будинків, в вухах - дзвін від розривів снарядів, а на руїнах сидить боєць і Новомосковскет Євангеліє.
І він пройшов всю війну, несучи Євангеліє, як пре-подібний Серафим, в речмішку за плечима, і чи-тал його при кожному зручному випадку. Це Євангеліє призвело його згодом і в семінарію, і в мо-настирь, і зробило тим дивовижною людиною, до якого за розрадою зверталося незліченні безліч людей протягом десятиліть.
Будучи вже зовсім похилого віку, отяго-щенний безліччю недуг, отець Кирило день за днем продовжував приймати для сповіді і бесіди людей - з їхніми бідами, скорботами і. гріхами. І ко-ли йому траплялося зовсім знемогти, то він, як свиде-ність його келейніцей, черниця Євфимія (Аксаментова), робив на якийсь час перерву, брав в руки Євангеліє, Новомосковскл. І це надавало йому сил, оновлювало, втішало і радувало. І він знову міг не-сти своє таке непросте служіння.
Полюбіть. І в ньому ви знайдете все, в чому ну-ждается ваша душа і що потрібно вам для того, що-б врятуватися.