українське ГРОМАДЯНСТВО І ПРАВА ОСОБИСТОСТІ
Проблеми громадянства в державах-колишніх союзних республіках СРСР набули небувалу гостроту і актуальність. Від їх рішення в чималому ступені залежить доля мільйонів людей, їх права та законні інтереси.
Ряд регіонів колишнього Союзу РСР охоплений міжнаціональними конфліктами, збройними зіткненнями, територіальними суперечками. Біженці і вимушені переселенці стали знаменням часу, докором нинішнім владним структурам і численним президентам, які не в змозі забезпечити людям мир і спокій, елементарні життєві умови.
Коль скоро в чинній Конституції Укаїни людина, її права і свободи проголошені найвищою цінністю, повинні бути використані всі засоби - дипломатичні, політичні, економічні, правові та інші - для захисту людини, для поваги статусу громадянина.
Громадянство являє собою своєрідне суб'єктивне право. Його особливість полягає в тому, що воно є необхідною передумовою для наділення особи всіма правами, свободами і обов'язками, закріпленими Конституцією Укаїни.
Громадянство як суб'єктивне право включає в себе ряд правомочностей, найбільш характерні з яких: правомочність громадянина проживати на території своєї держави; володіти всім комплексом прав, свобод і обов'язків, передбачених Конституцією: заміщати будь-які державні посади; користуватися захистом прав і законних інтересів з боку держави як на його території, так і поза нею; вільно залишати і повертатися на територію своєї держави.
Громадянство в той же час є правовідносинами особи з державою. В даному правовідносинах взаємними правами і обов'язками мають як громадянин, так і держави, яка зобов'язана захищати і охороняти законні права та інтереси своїх громадян на власній території, так само як і за її межами, коли громадянин перебуває за кордоном. "Україна гарантує своїм громадянам захист і заступництво її межами", - говориться в КонстітуцііУкаіни. Громадяни Укаїни за її межами користуються захистом і заступництвом федерації.
Стійкість громадянства як правовідносини проявляється в просторі і в часі. У просторі воно характеризується тим, що правовий зв'язок особи з державою зберігається і тоді, коли громадянин виїжджає за кордон, і в цьому випадку у них є взаємні права та обов'язки. Згідно зі статтею 4 українського закону про громадянство, проживання гражданінаУкаіни за межами федерації не припиняє його громадянства. Громадянство територіально не обмежена.
Стійкість громадянства в часі проявляється в його безперервності і безстроковість. Воно не може час від часу зникати, а потім знову з'являтися. Громадянство зберігається, як правило, протягом усього життя особи.
І, нарешті, третій сенс громадянства - правовий інститут. Це означає, що громадянство є комплексом п разових норм, що регулюють специфічну групу суспільних відносин з приводу правового зв'язку у вигляді громадянства особи і держави.
Кожна держава, будучи суверенною, сама визначає підстави для визнання осіб своїми громадянами за народженням. При цьому використовується принцип "права території" або принцип "права крові". Згідно першого - народжена дитина набуває громадянство тієї держави, на території якого він народився.
в українському законодавстві застосовується принцип "права крові", відповідно до якого народжена дитина набуває громадянство своїх батьків незалежно від місця народження. У Законі про громадянство Укаїни сказано, що дитина, батьки якої на момент її народження перебувають у громадянстві Укаїни, є громадянином Укаїни, незалежно від місця народження.
У нашому законодавстві використовується і принцип "права території". Наприклад, ч. 2 ст. 15 Закону про громадянство свідчить про те, що при різному громадянстві батьків, один з яких на момент народження дитини полягає у громадянство Укаїни, а інший має інше громадянство, питання про громадянство дитини незалежно від місця його народження визначається письмовою угодою батьків. При відсутності такої угоди дитина набуває громадянство Укаїни, якщо він народився на її території.
Згідно ст. 16 Закону, що знаходиться на території Укаїни дитина, батько й мати якого невідомі, є громадянином Укаїни.
Принцип "права території" знайшов відображення і в ч. 2 ст. 17 Закону про громадянство, де сказано, що дитина народилася на території Укаїни від осіб без громадянства, є громадянином Укаїни.
в українському законодавстві закріплений принцип рівного громадянства. У ст. 2 Закону про громадянство йдеться, що громадянство в Укаїни є рівним незалежно від підстав його придбання. Принцип рівноправності знаходить вияв у тому, що вступ в шлюб громадянина або громадянки Укаїни з особою, яка є громадянином іноземної держави, не тягне автоматичного зміни українського громадянства.
Новим для вітчизняного законодавства є набуття громадянства в порядку реєстрації, тобто шляхом спрощеної процедури відповідно до ст. 18 Закону про громадянство. В такому порядку громадянство Укаїни набувають, наприклад, особи, у яких чоловік або родич по прямій висхідній лінії є гражданіномУкаіни. У порядку реєстрації українське громадянство набувають також діти колишніх громадян Укаїни, що народилися після припинення громадянства батьків, протягом п'яти років після досягнення 18-річного віку.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть придбати українське громадянство шляхом прийому або натуралізації, за термінологією зарубіжного законодавства. Умовою для цього є постійне проживання на території Укаїни: для іноземних громадян і осіб без громадянства - всього п'ять років або три роки безперервно безпосередньо перед зверненням з клопотанням, для біженців зазначені терміни скорочуються вдвічі. Так вперше український законодавець ввів ценз осілості що не носить дискримінаційний характер при вирішенні питань громадянства.
У ч. 3 ст. 19 Закону передбачаються обставини полегшують прийом в громадянство, тобто дають право на скорочення аж до зняття вимог про час проживання на терріторііУкаіни. Такими обставинами є: а) стан у громадянстві колишнього СРСР; б) усиновлення дитини-громадянина Укаїни; в) наявність високих досягнень у галузі науки, техніки і культури, а також володіння професією або кваліфікацією, що представляє інтерес для нашої країни; г) наявність заслуг перед народами, об'єднаними в Україну, в її відродженні, в здійсненні загальнолюдських ідеалів і цінностей; д) отримання притулку на території Укаїни.
Клопотання про прийняття до громадянства відхиляються щодо тих, хто виступає за насильницьку зміну конституційного ладу нашої країни; складається в партіях та інших організаціях, діяльність яких несумісна з конституційними принципами. Відхиляються клопотання про прийняття до громадянства осіб, засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за дії, переслідувані за законами Укаїни.
Росія існує не в ізольованому від зовнішнього світу простору. Чимало Украінан проживає в країнах СНД, колишніх союзних республіках. Їх законодавство про громадянство визначає правовий статус даних груп населення.
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття є відмова від іноземного громадянства і постійне проживання на території України протягом останніх п'яти років. Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи баба народилися на її території і не перебувають у громадянстві інших держав. Умовами прийняття до громадянства є також володіння українською мовою в обсязі, достатнім для спілкування, наявність законних джерел існування, визнання і виконання Конституції України.
Спрощений порядок надання громадянства України може застосовуватися до жінок, які одружені з громадянами України, на їхнє прохання і за умови відмови від іноземного громадянства.
В Україні існує єдине громадянство, за особою, яка є громадянином України, не визнається належність до громадянства іноземної держави. Разом з тим допускається на підставі двосторонніх міждержавних договорів подвійне громадянство.
Інститут подвійного громадянства досить складний і неоднозначний. Він може поставити особа в суперечливе положення, особливо якщо між державами, громадянами яких воно є, виникають конфлікти. Але в нинішніх умовах цей інститут може стати одним із способів захисту прав та інтересів Украінан, що опинилися в ближньому зарубіжжі, але не бажають поривати правові зв'язки з Україною.
Згідно з Конституцією Укаїни (ст. 62), її громадянин може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до Федерального закону або міжнародним договором, що не применшує його прав і свобод і не звільняє від обов'язків, що випливають з українського громадянства. Інше може бути передбачено лише Федеральним законом або міжнародним договором Укаїни.
В даний час за пределаміУкаіни виявилося близько 25 мільйонів українців. На території ж Укаїни проживає близько 10 мільйонів представників колишніх союзних республік, а нині країн СНД.
Подвійне громадянство в нинішніх складних умовах, коли штучно розірвані економічні, культурні, та й просто людські зв'язки, коли члени однієї сім'ї, близькі, знайомі виявилися в різних державах, могло б пом'якшити напруженість, дещо згладити втрату природного зв'язку з батьківщиною, з рідними і близькими .
Але не слід переоцінювати значення даного інституту. Подвійне громадянство не панацея від нинішніх бід. Це лише один і, мабуть, тимчасовий спосіб врегулювання відносин в рамках СНД.
Чи не демократично вирішуються питання визнання громадянства в країнах Балтії - Латвії, Литві, Естонії. Тут встановлено високий ценз осілості, обов'язкове знання державної мови, інші вимоги, істотно ускладнюють набуття статусу громадян вихідцям, зокрема, ізУкаіни, навіть при досить тривалому їх проживанні в цих республіках.
Колишніх союзних республік, членам нинішнього СНД можна було б використовувати позитивний досвід північних сусідів. Так, держави-члени Північного Ради, до складу якого входять дві республіки (Ісландія і Фінляндія), три монархії (Данія. Норвегія, Швеція) з трьома автономіями (Гренландія та Фарерські острови в складі Данії, Аландські острови в соства Фінляндії), встановили пільги для отримання громадянства іншої країни в рамках Ради. Громадяни Фінляндії, наприклад, мають право на набуття громадянства Швеції через два роки після переселення в неї, в той час, як для інших, ценз осілості встановлений в п'ять років.
Не можна перекреслити десятиліття спільного проживання в одній державі - СРСР. Мудрість політиків повинна проявитися в турботі про людей, в створенні умов для вирішення багатьох проблем, викликаних розпадом Союзу РСР. До числа таких належить і проблема громадянства, яка виходить за рамки юрисдикції кожної держави, маючи міжнародно-правовий аспект.
Дотримання національного законодавства основоположним міжнародно-правовим принципам і нормам є одним з умов його відповідності міжнародним стандартам, прийнятим в сучасному цивілізованому світі. Облік традицій, психології та культури проживання в колись єдиному Союзі РСР, гуманізм щодо колишніх співвітчизників допоможе законодавцям колишніх союзних республік вирішити проблеми громадянства, виходячи з інтересів усіх і кожного конкретного людини незалежно від його національності.