Відвозив сьогодні дружину на роботу. По дорозі треба було заїхати в магазин. І є там є парковка, як у всіх поважаючих себе магазинів. Перпендикулярна.
Ви ж уявляєте собі, як виглядає перпендикулярна парковка і як на неї необхідно паркуватися, а ще - як особливо обдаровані вміють залишити свої автомобілі на такому вигляді парковки?
Так ось. Під'їжджаю і бачу, що стоїть товариш - ні два, ні півтора місця займає.
Типу як на картинці нижче. А дощик такий противний капає, не хочеться їхати далеко від входу в магазин.
Ну, тобто, я зліва від нього можу залізти, але двері тоді ні у нього зліва, ні у мене з усіх сторін не відкриються.
Висадив дружину, сам таки заліз туди. Стою чекаю дружину - я ж не можу вилізти.
Кермо у мене справа, у майстри паркування - зліва. І є особливість у мого автомобіля - просто так не заведеш, бо треба кнопочку в салоні одну утримувати при включенні запалення. Та ще й брелок від ключа відвалився. Вушко на ключі зламалося.
Ви ж уже зрозуміли, що сталося, правда?
Коротше, виходить майстер парковки зі своєю супутницею з магазину, а тут БА! Я стою такий гарний. Ну він протиснувся між наших машин, в вікно постукав і каже:
- Од'їдяться, мені в машину сісти треба.
- Да не вопрос, щас.
Раз-два-три крутнув. Марно. Мужик чет нервувати починає. Схоже пиво в пакетах гріється.
- Прости, дядько, не знаю че робити. Треба капот відкривати, а вилізти не можу з машини.
- Заведи з брелка!
Витягаю ключ із замка запалювання і показую йому:
- Немає брелка, втратив.
Коротше, спостерігав я як він корячився з пасажирського сидіння за кермо. Приємно стало. Така ось я сволота =)
З.И. Машина, яка стояла зліва від мене була з лівим кермом, та я б і виїхав на перше прохання господаря, якби заважав посадці пасажирів.