Назва м'яти походить від імені німфи Мінти, яка за легендою була коханою Аїда - бога підземного царства і яку дружина Аїда Персефона перетворила в рослину під назвою запашна м'ята. Таким чином, грецька назва «minthe» дало латинська назва «mentha».
Всі рослини цього роду мають значні відмінності в хімічному складі які виникають в процесі метаболізму метаболітів (летючих речовин), проявляється це в тому, що у різних видів розрізняються запахи і склад ефірних масел.
Використання м'яти
Ще стародавні греки шанували м'яту за її здатність покращувати повітря житлових приміщень, завдяки чому нею натирали підлоги і додавали у воду для вмивання. Вважалося, що м'ята також освіжає і умисел, тому вчені того часу носили на голові м'ятні вінки.
М'яту використовували китайці, японці і араби. Її розводили і вирощували в садах. У стародавній, а пізніше і в середньовічній медицині м'ята використовувалася як лікарська рослина. Вона застосовувалася при головному болю, проблеми зі шлунком, внутрішніх кровотечах, для поліпшення апетиту, усунення гикавки, а також як заспокійливий засіб. На Русі традиційно заварювали м'ятний чай, який пили при золотусі, рахіті, серцевих хворобах, занепаді сил і нервових розладах.
На сьогоднішній день м'ята використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у косметології (наприклад, м'ята перцева або японська), а також в арома-і фітотерапії (м'ята болотна і водна), м'яту перцеву також застосовують і в фармакології.
М'ята перцева
Однією з найпоширеніших в нашій країні є м'ята перцева. Це трав'яниста пряно-ароматична рослина, з давніх-давен вживається людиною в якості прянощів. Цей вид м'яти є культурним, він був виведений ще в XVII столітті. В даний час м'ята перцева вирощується більш ніж в 40 країнах, в тому числі і в нашій країні. Часто її можна зустріти в дикому вигляді.
Існують і інші назви цього виду м'яти - м'ята холодна, м'ята англійська, м'ята перцева, холодку, питна (вантаж.), Катвахот (вірмен.), Яртиз (азерб.).
Опис м'яти перцевої
Корисний складу і лікувальні властивості перцевої м'яти
У м'яті перцевої міститься ефірне масло. Основна складова ефірного масла м'яти - ментол, що дає м'яті специфічний смак. У ній також містяться ефіри, пінен, феландрен, ментофуран, ясмон, піперітон і інші речовини. До складу м'яти входять дубильні речовини, гіркоти і флавоноїди. Завдяки ментолу м'ята має бактерицидні властивості.
До лікувальних властивостей м'яти відносяться болезаспокійливі і судинорозширювальні властивості. Вона покращує травлення, знімає нудоту, застосовується при метеоризмі і астмі, має жовчогінні властивості.
М'ятний відвар застосовується як заспокійливий засіб і при запаленнях бронхів і легенів, він показаний при гінекологічних та серцево-судинних захворюваннях. Як протизапальний засіб використовують відвар і при запальних процесах в порожнині рота.
Багато лікувальні препарати мають в своєму складі м'ятна олія, наприклад, шлункові таблетки, м'ятні краплі і різні мазі. М'ятні ванни мають заспокійливий ефект.
Основний компонент м'ятної есенції - ментол, завдяки якому її додають в різні зубні пасти, еліксири та ополіскувачі, а також в порошки, одеколони, шампуні і т.д.
Застосування і смакові якості м'яти перцевої
Пряністю є свіжі або сушені листя м'яти. Вживають м'яту перцеву як ароматичну приправу і в домашніх умовах. Вона особливо цінується в складі прохолоджувальних напоїв в спекотну погоду, так як має охолоджуючий смак і освіжає. Листочки м'яти додають в компоти, сиропи, морси і киселі. Вони використовуються для приготування фруктових салатів. Їх додають до м'ясних страв (з ягнятини та баранини), також до страв з птиці. Сушена мелена м'ята - популярний інгредієнт домашньої випічки (булочок, пряників, пирогів і печива).
Важливо дотримуватися дозування цієї прянощі, як і будь-який інший, її також можна поєднувати з іншими ароматичними травами і спеціями.
В Англії, Франції та Німеччини м'ята перцева широко застосовується як приправа до овочевих страв, особливо картоплі, бобових, огірків і помідорів. Вона входить до складу багатьох соусів і пряних сумішей.
З додаванням м'яти гасять капусту, цибулю-порей, морква і горох, вона додається в підливи для риби і м'яса.
М'ятою перцевої ароматизують лікери.
Протипоказання до застосування м'яти
Використання м'яти протипоказано при індивідуальній непереносимості і підвищеної чутливості до будь-яких її компонентів. Її також не рекомендується вживати при підвищеній нервозності і безсонні. М'ята протипоказана і при низькому артеріальному тиску. М'ята має здатність знижувати тонус венозних судин, але може призводити до загострення будь-якого наявного захворювання. Наприклад, вона може спровокувати загострення варикозного розширення вен. Тому, людям, що страждають цим захворюванням, від м'яти краще відмовитися зовсім. Часте вживання в їжу м'яти може викликати печію.
М'ята не відображено дітям до трирічного віку. Також не варто занадто часто вживати м'яту і чоловікам, так як в великих кількостях вона здатна знижувати статеву потенцію. Протипоказана м'ята і при безплідді, її не можна вживати в їжу тим, хто намагається продовжити свій рід.
Як виростити і заготовити м'яту
Розмножується м'ята перцева вегетативно, тобто кореневищем. Висаджувати ця рослина найкраще весною чи пізньою осінню. На одному місці м'ята добре росте понад три роки. Ця рослина досить морозостійка і добре переносить зимові температури до 10 градусів морозу. Особливо любить м'ята низинні і вологі місця. Збирати листочки можна кілька разів за рік: в перший раз їх обрізають безпосередньо після відростання, у другій - перед цвітінням м'яти. Зрізану зелень сушать відразу ж, а для того, щоб вона зберегла свій аромат і колір розміщують в захищених від сонячного світла місцях. Зберігати м'яту необхідно також далеко від сонячних променів в герметичній упаковці.
Цікаво, що м'ята лимонна до роду м'яти насправді не має ніякого відношення, так як ця рослина відноситься до рослин роду меліса лікарська.
Романчукевич Тетяна
для жіночого журналу InFlora.ru