- лікувати основне захворювання, якщо це можливо;
- сповільнити прогресування захворювання, на-скільки це можливо;
- поліпшити процеси регенерації печінки;
- сприяти «відпочинку» печінки (не перегрів-жати функцію печінки);
- лікування направити на усунення клінічних ознак і ускладнень захворювання, особливо таких як печінкова енцефалопатія при врож-денних і придбаних портосистемних шун-тах, гастродуоденальні виразки і асцит у хворих з цирозом і портальною гіпертензією.
Крім того, важливо пам'ятати, що метаболізм багатьох лікарських препаратів відбувається в печінці і що деякі препарати є потенційно гепатотоксичними. Отже, перш ніж призначати якийсь препарат хворому із захворюваннями печінки, слід все ретельно обміркувати.
Дієта при лікуванні хвороб печінки
При розробці лікувального плану при будь-якому Хроні-зації захворюванні печінки, перед тим як призначити лікарські препарати, слід обміркувати дієту, оскільки печінка є головним органом, в кото-ром відбуваються всі обмінні процеси. Вся кров по-ротної вени проходить в першу чергу через печінку (якщо немає вроджених і набутих портосістем-них шунтів), тому абсорбовані поживні речовини негайно починають чинити на неї впливав-ня.
Дієту необхідно підбирати індивідуально для кожного хворого так само, як і лікарські препарати. Не можна просто використовувати звичайну їжу. Слід дуже ретельно обміркувати додаткове введення білків (наприклад, у вигляді сиру) або вугіллі-водів. Важливо проводити моніторинг ефективно-сті дієтотерапії, який зазвичай ґрунтується на зменшенні вираженості клінічних ознак, наприклад симптомів печінкової енцефалопатії або асциту, і регулярно визначати масу тіла хворого, а також оцінювати рівень загального білка сироватки крові та альбуміну.
Лікарська терапія при хронічних хворобах печінки
Лікування, спрямоване на усунення причини хвороби печінки
По можливості слід намагатися виявити причину, що викликала захворювання. Встановити це можна з по-міццю біопсії, але, на жаль, у багатьох випадках хронічних захворювань печінки причина залишається нез'ясованою. Прикладами цілеспрямований-ного лікування хвороби печінки є призначення хелатора міді (пеницилламина або 2,2,2-тетраміно) у пацієнтів з хворобою накопичення міді і антібіоті-ков при гнійному холангіті.
Спроба сповільнити прогресування захворювання
Це одна з головних цілей лікування при більшості хронічних захворювань печінки. Для того щоб досягти цієї мети, необхідні розуміння основ патофізіології захворювання і вміння пра-но інтерпретувати гістологічну картину біоп-сійного матеріалу печінки. Лікування хвороби печінки, яке слід призначити, залежить від ступеня наявного запалення і фіброзу в поєднанні з розподілом і типом наявних в печінці клітин запалення. Для лікування хвороб печінки можна рас-дивитися застосування таких препаратів:
- стероїди;
- імуномодулятори;
- колхіцин;
- цинк;
- урсодеоксихолевая кислота;
- антиоксиданти.
Стероїди. Це найбільш ефективні антіфібротіческіе препарати, які показані для замед-лення прогресування патологічного процесу в багатьох випадках хронічних гепатитів, але за умови, якщо присутній запальний інфільтрат (або, принаймні, патологічне скупчення зірчастих клітин), і їх не можна застосовувати в термінальній стадії фіброзу і цирозу, оскільки застосування стероїдів в цьому періоді хвороби марно і може викликати важкі побічні ефекти. Стероїди мають про-тівовоспалітельние, імуномодулюючою і анти- фибротических ефектами. Вони мають імовірним опосередкованим антіфібротіческім дією в свя-зи зі зниженням утворення простагландинів (ПГ) / лейкотрієнів, слабким прямим антіфібротіческім дією завдяки придушення мРНК і ферментів і імуномодулюючу дію внаслідок сни-ження активності макрофагів і зменшення Вира-лення антитіл лімфоцитами. Терапія стероїдами не відображено при прогресуючому мостовидні фіброзі або незапальній фіброзі.
Імуномодулятори. У деяких випадках при-змінюються інші імуномодулятори при лікуванні хвороб печінки, такі як азатіоприн і циклоспорин, але при від-присутність доказів існування аутоімунних-го гепатиту їх застосування при захворюваннях печінки викликає сумніви і потенційно небезпечно, тому краще уникати їх призначення. Азатіоприн може в значній мірі пригнічувати регенера-цію печінки шляхом пригнічення поділу клітин.
Колхицин. Це алкалоїд, який пов'язує тубулін і володіє здатністю уповільнювати розвиток фіброзу печінки або сприяти нормалізації вже наявних порушень в паренхімі. Препарат подовжує тривалість життя людям з цирр-зом. Існує обмежене число підтверджений-них даних про його застосування, які тим не менш підтверджують ефективність препарату (пові-домлення щодо застосування колхіцину у дітей відсутні, тому його краще не призначати цього виду хворих). Побічні ефекти, що включають придушення кісткового мозку, анорексію або діарею, відзначаються рідко, причому ймовірність роз-ку колхицин-пов'язаної діареї якраз і обме-кість його застосування при захворюваннях печінки.
Цинк. Володіє деяким антіфібротіческім дією на додаток до інших його ефектів і яв-ляется хорошим доповненням до терапії або дієті у пацієнтів з хронічним гепатитом.
Урсодеоксіхолевая кислота. Урсодеоксихолеву кислоту призначають як дорослим, так і дітям з метою зменшення токсичного впливу желч-них кислот. Являє собою гідрофільну жовчну кислоту, яка заміщає токсичні гідрофобні жовчні кислоти. Також має жовчогінні властивості, тому слід уникати її застосування при повній обструкції жовчних проток (яка рідко зустрічається). Препарат має імуномодулюючу дію (знижує вироблення імуноглобулінів і інтерлейкіну і експресію головного комплексу гістосумісності (МНС) -1 на гепатоцитах). Однак є кілька публіка-каций про застосування урсодеоксихолевої кислоти. Препарат для лікування хвороби печінки, ймовірно, показаний в будь-якому випадку гепа-тита, особливо якщо він супроводжується необструктивним застоєм жовчі. В даний час урсодеоксихолеву кислоту не рекомендується вико-ти при ліпідозах печінки.
Антиоксиданти. Ці препарати та харчові до- надбавки для лікування хвороб печінки, такі як Б-аденозил-Ь-метіонін, сібілін (активний інгредієнт силімарину, виділений з молочка будяка) і вітамін Е можуть уповільнити прогресування захворювання шляхом зменшення оксидантного ушкодження. За повідомленнями, недо-торою антиоксидантну активність також володіє метронідазол. Б-аденозил-Ь-метіонін, який по-вишает рівень глутатіону в печінці та еритроцитах, можна придбати в якості харчової добавки. Застосування цих антиоксидантів, мабуть, повинно бути безпечним, хоча в цілому від-сутствуют чіткі дані про поліпшення якості життя або виживання при їх використанні. Б-аденозил-Ь-метіонін особливо корисний при токси-чеських гепатопатіях у людини, таких як гепатопатия, викликана фенобарбіталом, і в недавно прове-дених дослідженнях було висловлено припущень-ня, що він може бути ефективний при хронічних і гострих захворюваннях печінки і стероїдних гепато-патіях. Однак не зайве зазначити, що не всі антиоксиданти при лікуванні хвороб печінки безпечні, наприклад при печінкових захворюваннях краще уникати додаткових-ного введення вітаміну С, оскільки аскорбінова кислота може посилити пошкодження печінки міддю або залізом.
Лікування порушень, пов'язаних із захворюванням печінки (симптоматичне лікування)
Марно (і може бути небезпечно) лікувати хворого з термінальною стадією фіброзу і цирозу стероїду-ми або іншими антіфібротіческімі препаратами від хвороб печінки. Однак все ще заслуговує на увагу лікування хвороб печінки у цих хворих підтримують симптоматичними препаратами у зв'язку з ускладненнями, супроводжую-ські їх захворювання, оскільки часто можна підтримувати хорошу якість їх життя протягом тривалого часу.
Симптоматичне лікування виразок шлунково-кишкового тракту, пов'язаних із захворюваннями печінки
- Основним препаратом для лікування виразок шлунково-кишкового тракту, внаслідок портальної гіпертензії, є сукральфат.
- Додатково можна використовувати блокатори Н2-рецепторів гістаміну, але слід хаті-гать застосування циметидину), хоча суті-ють деякі дані, що при захворюваннях печінки pH в шлунку в межах норми або підвищена, тому необхідність в їх примі-нении може бути відсутнім.
- Часте годування малими порціями високо-якісної їжі сприяє загоєнню виразок (ці хворі не повинні голодувати).
Симптоматичне лікування асциту при хворобах печінки
При нормальному рівні альбуміну в плазмі, але супутньої портальної гіпертензії необхідно застосувати наступний підхід.
- Спочатку з сечогінних при лікуванні хвороб печінки призначають тільки спиронолактон, по-кільки він не викликає гіпокаліємію і в цілому є найбільш ефективним діуретиком для застосування при захворюваннях печінки. Це пояснюється тим, що патофізіологія формиро-вання асциту при захворюваннях печінки включають-ет активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Для досягнення ефекту потрібно, щонайменше, 2-3 дня, а може бути, і кілька тижнів.
- Якщо через 2-3 дня асцит зберігається, до Спіронолактону можна додати фуросемід, але необ-ходимо уважно стежити за рівнем калію в крові, щоб уникнути печінкової енцефалопа-тії, індукованої гипокалиемией.
- Не слід застосовувати лікувальний лапароцентез. його потрібно проводити, тільки якщо асцит загрожує життю або викликає виражений дискомфорт (тобто у хворого відзначається сильна задишка через перешкоди рухам діафрагми) і тільки після того, як проведено супроводжує переливання плазми, щоб заповнити рівень альбумінів. В іншому випадку видалення асцитної рідини призведе до стрімкого падіння рівня альбумінів в крові, що супроводжується швидким повтор-ним формуванням асциту. Це відбувається тому, що уражена печінка не здатна швидко синтезувати необхідну для воз-ня втрати кількість альбумінів. При вираженому зниженні рівня білка в крові у хворого може розвинутися набряк легенів і на-ступити смерть.