Лікування гнійних ран ультразвуком і лазером
Ультразвукове вплив на рану. В ортопедо-травматологічних установах поширений спосіб ультразвукової кавітації рани. Високочастотні коливання також широко використовуються на виробництві для очистки сильно забруднених поверхонь різних предметів і механізмів.
Спосіб ультразвукової обробки рани у вигляді озвучування розчину антибіотика або антисептика, якими заповнюється рана, полягає в наступному. Рану заповнюють розчином антибіотика, антисептика або препарату КФ і озвучують зануренням в рідину хвилеводу протягом 3-5 хв. Проведені в ЦІТО (М. В. Волков, І. С. Шепелєва, В. В. Кузьменко, Ю. А. Торопов) і в Інституті швидкої допомоги ім. Н. В. Скліфосовського (В. П. Охотський, Е. Я. Дубров і ін;) мікробіологічні дослідження показали, що зростання мікрофлори, виділеної з гнійної, контамінованої патогенною мікрофлорою рани, різко зменшується після обробки її ультразвуком.
Клінічні спостереження показали, що очищення рани від некротичних нальотів суттєво прискорюється, і рани, які зазнали ультразвукової обробки, швидше виконуються соковитими, яскравими грануляціями, що дозволяють здійснювати шкірну аутопластику.
Обробка рани променями лазера
В останні роки досить інтенсивно вивчається в експерименті і вже застосовується в клініці спосіб впливу на рану світлової енергії оптичного квантового генератора (ОКГ) - лазера. У клініці використовують кілька типів лазерних установок різної потужності. На гнійну рану або виразку зазвичай впливають гелій-неоновим лазером (ЛГ-36, ЛГ-75), а також лазером на основі СО2. Експериментальні дослідження [Зальцер М. Є. та ін. Хромов Б. М. Авербах М. М. та ін. Та ін.] Показали стимулюючий вплив лазера малої потужності як на організм, так і на загоєння гнійних ран або виразок.
У ряді експериментальних робіт робляться спроби розкрити механізм дії лазера на тканини. Дослідження В. Н. Кошелєва з співавт. дають підставу припускати, що у тварин, у яких гнійні рани щодня піддавалися впливу монохроматичного когерентного інфрачервоного світла по 20 з з довжиною хвилі 10,3 мкм, що генерується газовим лазером ЛГ-23, утилізація кисню при низькому рО2 відбувається більш інтенсивно, ніж у неопромінених. Це забезпечує більш високий рівень обміну в умовах гіпоксії. При цьому хоча опромінення і не прискорювало очищення ран від бактерій (т. Е. Вплив лазером не робило антимікробної дії), у піддослідних тварин рідше, ніж у контрольних, відзначали приєднання вторинної інфекції, викликаної грамнегативною флорою.
У клініці гнійної хірургії лазер використовують в основному для лікування довго не гояться трофічних виразок і гнійних ран. У. Я. Богданович з співавт. лікували за допомогою гелій-неонового лазера (10 Вт, безперервний режим) 170 хворих, з них 32 були з інфікованими ранами і виразками. Курс лікування включав 12-15 сеансів по 10 хв на поле. Опромінювалася периферія ран. Хворі не відчували опромінення і ніяких побічних явищ у них не було. Відзначено благотворний вплив на рану опромінення лазером, що виражалося в зменшенні кількості мікробів в ній, зникнення з асоціацій грамнегативної флори, зниженні патогенності стафілокока.
Клінічно визначали спадання набряку в області рани, пожвавлення епітелізації, поліпшення стану грануляцій та в цілому прискорення процесу загоєння рани.
О. К. Скобелкін з співавт. використовували лазер безперервної дії на основі СО2 для лікування 42 хворих з гнійними післяопераційними ранами. Концентрація енергії лазерного випромінювання на обмеженій ділянці і виникає в цьому місці висока температура викликали випаровування тканинних структур, що давало можливість вибірково видаляти з рани тільки некротичні тканини. Глибина впливу на тканини 0,2 мм, доза залежала від тривалості опромінення. У всіх хворих спостерігали повну зупинку кровотечі і виникала стерильність поверхні рани. Рани після впливу на них променя лазера зашивали наглухо, і у 40 з 42 хворих вони зажили первинним натягом.
Метод впливу променями лазера на рановий процес тільки почав застосовуватися при гнійних хірургічних захворюваннях, так як він перспективний і, безсумнівно, займе належне йому місце серед інших допоміжних методів хірургічної обробки гнійних ран.