У менеджменті розмежовуються поняття «лідер», «pyководітель», «менеджер».
Керівник - це індивід, керуючий групою людей, з метою об'єднання їх зусиль.
Лідер - це індивід, здатний надавати особистий вплив на окремих людей і групи (послідовників), направляючи їх зусилля на досягнення певних цілей.
Менеджер - це індивід, який організовує діяльність підлеглих, через посадову основу влади та джерела, її живлять.
Професія менеджера - це особливий спосіб життя, підлеглий інтересам справи (бізнесу), що вимагає повної самовіддачі і обмежень, а отже - і компенсації.
Проведемо порівняльну характеристику основних рис лідера і менеджера:
1) характер і рівень підготовки:
- менеджери - це професійна діяльність, що вимагає багаторічної підготовки;
- лідерами стають завдяки вродженим здібностям або в силу певного збігу обставин на життєвому шляху,
2) метод впливу на людей:
- менеджер спрямовує роботу інших, надаючи владний вплив і несе персональну відповідальність за її результати;
- лідер надихає людей, веде за собою і вселяє ентузіазм в працівників, передаючи їм своє бачення майбутнього і допомагаючи їм адаптуватися до нового, пройти етап змін;
3) ставлення до цілям:
- менеджери мають тенденцію займати пасивну позицію по відношенню до цілей. Найчастіше вони в разі потреби орієнтуються на кимось встановлені цілі і практично не використовують їх для проведення змін.
- лідери, наобо-рот, самі встановлюють свої цілі і використовують їх для зміни ставлення людей до справи;
4) спосіб планування діяльності:
- менеджери схильні розробляти детальні плани з чіткими оперативними кроками і часовими межами;
- лідери досягають цілей шляхом розробки стратегічного бачення майбутнього і шляхів його досягнення, не вникаючи при цьому в оперативні деталі і рутину;
5) ставлення до підлеглих:
- менеджери воліють порядок у взаємодії з підлеглими. Вони будують свої відносини з ними відповідно тим ролям, які підпорядковані грають в формальному процесі прийняття і реалізації рішень.
- лідери для виконання завдань підбирають людей, які розумі-ють і поділяють їхні погляди та ідеї. Лідери вчи-ють потреби працівників і управляють ними шляхом мотивування;
6) методи досягнення мети:
- менеджери забезпечують досягнення цілей підлеглими, контролюючи їх поведінку і реагуючи на кожне відхилення від плану.
- лідери будують свої відносини з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх. Вони кладуть довіру в основу групової, спільної роботи;
7) ставлення до формальних інститутів:
- лідери не пов'язують повагу до себе з приналежністю до певної організації;
8) підхід до вирішення проблеми:
- менеджери вирішують проблеми стандартизованими методами. Ухвалення рішення здійснюють вже перевіреними способами. Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми.
- лідери, роблять постійні спроби розробки нових та неоднозначних вирішень проблеми. Після рішення чергової проблеми, лідери беруть на себе ризик і тягар виявлення нових проблем, особливо в тих випадках, коли існують значні можливості для отримання відповідної винагороди.
Керівник команди повинен вміти впливати як у формальній, так і поза формальною обстановки.
Вплив - це поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття іншого індивіда.
Конкретні засоби, за допомогою яких одна особа може впливати на інше, різноманітні: прохання, загроза звільнення і навіть пістолет, спрямований в груди. Одна людина може впливати на іншого і за допомогою тільки ідей. Прикладом може служити комуністична ідея.
Для того щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник може застосовувати владу.
Влада - це можливість впливати на поведінку інших.
На додаток до формальних повноважень, керівнику потрібна неформальна влада, так як він завжди залежить від людей, які керівнику не підпорядковані, наприклад, це працівники інших підрозділів і організацій, клієнти. Крім того, більшість працівників в сучасних організаціях не буде повністю підкорятися всім наказам тільки тому, що вони віддані начальником.
Для досягнення ефективного функціонування організа-ції необхідно належне застосування влади. Якщо керуй-тель не володіє достатньою владою, щоб впливати на тих, від кого залежить ефективність його діяльності, він не зможе ефек-но керувати.
Вчені виділяють наступні форми влади:
1) влада, заснована на примусі. Вона спирається на віру в те, що керівник має можливість карати підлеглого;
2) влада, заснована на винагороді. Вона спирається на віру виконавця в те, що впливає може задовольнити потреби виконавця;
3) за-кінна влада заснована на традиції. Вона спирається на віру виконавця в те, що підпорядкованих-нання - це його обов'язок, обов'язок;
4) еталонна влада, чи влада прикладу. Вона заснована на при-влекательності рис впливає настільки, що його приклад хочеться слідувати;
5) експертна влада. Вона спирається на віру в те, що впливає володіє особливим експертним знанням щодо важливої проблеми або завдання.
Кожен керівник, реалізує влада і управляє організацією в певному стилі.
Слово "стиль" грецького походження. Першооснову-но воно означало стрижень для писання на восковій дошці, а пізніше вживалося в значенні "почерк".
Звідси можна вважати, що стиль керівництва - це свого роду "почерк" в діях менеджера.
Більш повне визначення стилю керівництва:
Стиль керівництва - це відноси-кові стійка сукупність способів, методів і форм управлінської діяльності менеджера.
Стиль включає наступні особливості керівництва (рис. 8):
1) манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих;
2) спосіб впливу на підлеглих;
3) кошти примусу підлеглих.
Стиль також свідчить про методи, що застосовуються керівником для досягнення мети. Методи поділяються на три групи:
1) пріоритет інтересів підлеглих, турбота про їх задоволеності;
2) делегування повноважень, т. Е. Надання підлеглим волі у вишукуванні способів досягнення цілей;
3) застосування влади з метою примусу підлеглих виконувати певні дії.
Стиль є форму реалі-ції методів керівництва, прийняту даним менеджером відповідно до його особистими, суб'єктивно-психологічними характе-тиками.
Стиль - це спільна позиція керівника.
Автократичний (жорстко програмує) - це стиль, для якого характерні такі риси:
- централізація (концентрація) влади в руках одного керівника;
- формальне ставлення до людини;
- підвищений контроль діяльності;
- адміністрування і обмежені контакти з підлеглими;
- припинення ініціатив-ви підлеглих;
- догматизм і стереотипність мислення;
- детальна організація виконання робіт;
Керівник стає автократів тоді, коли він за своїми якостями стоїть нижче людей, якими керує, або якщо його підлеглі мають занадто низьку загальну і професійно-нальної культуру.
Мал. 8. Елементи, що характеризують стиль керівництва
Ліберальний (орієнтований на мінімальне втручання в поведінку групи) - це стиль, для якого характерні такі риси:
- мінімальне участь керівника в прийнятті рішень;
- відсутність чітких цілей в організації, можливість індивідуального і колективного твор-пра;
- повна відсутність контролю;
- наявність неформального лідера;
- відсутність ініціативи з боку керівника;
- керівник грає роль посередника між зовнішнім і внутрішнім середовищем, забезпечує колектив належної інформацією.
Демократичний (проміжний, прогресивний) - це стиль, оптимально поєднує кращі риси попередніх стилів. Для нього характерно:
- колле-гіальность в прийнятті рішень;
- наявність чітких цілей організації;
- інформованість підлеглих в плані стратегічного розвитку організації (місія, цілі і т.д.);
- тісний контакт керівника з підлеглими;
- делега-вання певних управлінських функцій фахівцям;
- наявність контролю результату, але стимулюючого, а не тотального.
У реальної діяльності кожний із зазначених стилів "в чистому вигляді" зустрічається дуже рідко. Гнучкість керуєте-ля і полягає в тому, щоб використовувати переваги кожного стилю і застосовувати його в залежності від особеннос-тей ситуації.
Також стиль визначається особистими якостями ме-неджера.
У процесі трудової діяльності формується певний суворо індивідуальний тип, "почерк" керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо. Як немає двох однакових відбитків пальців на руці, так і не суще-ствует двох однакових менеджерів з однаковим стилем ру-ництва.
В даному випадку стиль можна звести до технології прийняття управлінських рішень:
1) менеджер одноосібно приймає рішення і повідомляє про це ( "чи-стий автократ");
2) менеджер "вселяє" рішення;
3) менеджер висловлює свої думки, ідеї та пропонує ставити питання;
4) менеджер пропонує пробне рішення в якості досвідченого об-зразки (моделі) для вирішення;
5) менеджер розкриває суть проблеми, дає вказівки, оцінює пропозиції, приймає рішення ( "чистий" демократ);
6) менеджер встановлює обмеження і просить співробітників прийняти рішення;
7) менеджер дозволяє підлеглим діяти без обмежень, уста-новлених керівництвом "згори" ( "чистий" ліберал).
Таким чином, стиль керівництва не тільки обумовлює систему методів прийняття рішень, але і особливості рабо-ти з людьми, тобто організаційну культуру.