в українському законодавстві термін «ліцензія» трактується двояко:
Дозвільні документи видаються держорганами на підставі ФЗ «Про ліцензування окремих видів діяльності».
Ліцензії-дозволу на використання баз даних, ПО для ЕОМ, як правило, полягають як двосторонню угоду. Цей документ називається ліцензійний договір - ліцензія на програмне забезпечення.
За договором основний правовласник передає користувачеві право використовувати об'єкт договору з обумовленими обмеженнями або без оних. Обсяг повноважень покупця визначається угодою сторін. Але правовласник може передати нам не більше прав, ніж має.
Сучасне законодавство розробило різні види ліцензій.
1. Передаються за згодою виняткові або невиключні права. Передача невиключних прав означає, що правовласник продовжує використовувати інтелектуальну власність в колишньому обсязі. Користувач отримує з правовласником рівні права. Правовласник може в подальшому неодноразово передавати такі ж права загальнодоступними.
Передача виключних прав на ПО призводить до придбання користувачем виняткових прав на інтелектуальну власність. Сам правовласник не може вже ні самостійно здійснювати передані правомочності, ні передавати їх повноваження іншим особам.
2. Інше поділ видів ліцензій може бути застосовано лише до ліцензій ПО для ЕОМ: програми можуть поширюватися як OpenWare - на умовах відкритого коду або без оного умови.
При варіанті поширення на умовах відкритого коду, користувач отримує право використовувати ПЗ, а також вихідні коди програм з повноваженнями модифікації вихідних текстів на свій розсуд, змінюючи в будь-якого ступеня.
Надалі модифікований програмний продукт може бути використаний в залежності від ліцензії. Зараз розроблено два роду ліцензій, які обумовлюють деталі умов передачі ПО з відкритим кодом. Це GNU GPL і FreeBSD. Корінна різниця між ними в наступності властивостей відкритого коду: за ліцензією GNU GPL, будь-які програмні продукти, розроблені зміною отриманого на цих умовах програмного коду, далі можуть бути поширені лише в межах ліцензії GNU GPL.
Слід зазначити, що є й інші види ліцензій, що містять умову передачі вихідного коду правовласником з різною величиною прав користувача.
3. Часто ліцензування програмного забезпечення класифікується за цінну. Так ПО розділяється на безкоштовне, умовно-безкоштовне і комерційне. Треба врахувати, що безкоштовність використання програм не означає повноважень на отримання вихідних кодів. Найчастіше безкоштовність означає і відсутність гарантій належного функціонування ПО.
Умовно-безкоштовна ліцензія на програмне забезпечення означає тимчасові або функціональні обмеження ПО, зняти які можна, сплативши повну версію.
При платному поширенні ПО зазвичай користувач отримує деякі гарантії виробника і його зобов'язання по супроводу продукту.
4. Ліцензування програмного забезпечення можна ще розділити по користувачу і по мети договору. Тут виділяються угоди EULA - з кінцевим користувачем, і ті ліцензії, що передбачають доопрацювання набувачем програмного забезпечення.
Слід зазначити, що стандартної форми ліцензійної угоди EULA поки не вироблено. Як правило, дрібні фірми орієнтуються на текст ліцензійних угод великих компаній, наприклад, Microsoft.
5. При наданні прав на ПО кінцевому користувачеві в ряді випадків йдеться про OEM / BOX - «пов'язаних» ліцензіях і «незалежно надаються».
При OEM-постачання з ЕОМ придбавається пакет встановленого ПЗ. Такі ліцензії значно вигідніше фінансово, але припускають менший розмір повноважень користувача.
Коробкова (BOX) поставка включає ПО на носії і документацію на нього. Покупець отримує дещо більший обсяг правомочностей. Часто BOX-поставка використовує «обгортковий ліцензію»: розкрита коробка означає визнання ліцензійної угоди (нанесеного на обгортку).
Ліцензування програмного забезпечення - запорука успішності виробника. Грамотний вибір типу ліцензії дозволяє розробнику або продавцеві захистити інтелектуальну власність і оптимізувати бізнес.