Подив короткочасно і, следо-вательно, погано усвідомлюється, його праця-но описати.
Подив не має власної по-зітівной і негативного забарвлення, її йому надають інші емоції, слідую щие за подивом в кожній конкурують-ної ситуації.
Подив, саме по собі, пов'язане з перериванням попередньої йому активності і не володіє мотивуючи-щим дією.
Розглянемо докладніше компоненти, які входять в поняття подиву.
Спрямованість емоції - то, через що відбувається і куди направлена емоція. Даний компонент виявляє-ся з допомогою поняття події, викли-вающего здивування;
Експресивний компонент емоції, виражений в лицьовій і вокальної експресії;
Переживання емоції, тобто зміна суб'єктивного стану, викликане-го емоцією.
Подивимося на подив з точки зору події, яке його викликає. Подив зазвичай описується як емо-ція, що виникає у відповідь на несподіваний-ве подія. Що являє собою несподіване подія - це окреме питання: які події є нео-жида, які критерії несподіваний-ності необхідно виділити для того, щоб говорити про виникнення подиву і ін. Можна виділити кілька дихотомій, які утворюють подхо-ди до розкриття події, що викликає здивування:
Мал. 1. Атрибутивна модель виникнення подиву Б. Вайнера
Ця модель володіє декількома важливими для нас особливостями:
Подив (як і інші емоції) є-ється приватним наслідком атрибуції, а саме, атрибуції успіху, що було показано емпірично (Weiner et al. 1979). Тобто, здивування в цьому випадку скоріше є відстроченої оцінкою події, ніж реакцією на нього;
Атрибуція є процесом, опо-середовища поява подиву в результаті порушених очікувань;
Порушення очікувань може при-водити не тільки на подив, а й до інших емоціям, в залежності від тієї причини, яка викликала со-буття, що викликало порушення. Таким чином, порушення очікувань є-ється важливим механізмом, запускаю-щим пошук причин події, а тільки потім, через атрибуцію, тригером емоцій.
Дана модель володіє декількома особливостями:
Подив і наступні когнітів-ні процеси запускають модифікує-цію схеми ситуації і отримана інформація використовується в далекій-ших звірках подій і схеми. В цілому, можна помітити, що модель є конкретизацією подиву класичної схеми когнітивної психології - перцептивного циклу У. Найссера (Найссер, 1981).
Дана модель вирішує багато пи-си, що виникають до схеми Б. Вайнера, але, в свою чергу ставить нові. По-перше, не до кінця зрозуміло, що являє собою схема, оскільки це поняття, як зазначає, зокрема, У. Найссер, дуже багатозначне (Найссер, 1981, С. 72-73). Незрозуміло, які знання несе схема, ка-ким чином вона структурує ситуа-цію, хоча і ясно, що вона співвідносить те, що відбувається, з тим, що очікується. По-друге, здивування в рамках цієї моді-ли бачиться як когнітивна реакція, як оцінка несподіванки деякого з-буття. По-третє, на подив в даній моделі може впливати група чинників, які не прописані окремих-но і практично не досліджуються.
література:
Найссер У.Познаніе і реальність / У. Нейссер. - Москва. Прогрес, 1981.
Weiner B. Russell D. Lerman D.The cognition-emotion process in achievement-related contexts // Journal of Personality and Social Psychology. - 1979. - Vol. 37 (7). - P. 1211-1220.