Прочитавши декілька постів про школу згадався урок географії який став одним з перших серйозних розчарувань в людстві в цілому і кожному окремому його представника зокрема.
У нас пройшов урок по континентальним плитам, тектонічної активності та іншої фігні. Вчителька вирішила поставити нам домашнє завдання: "Візьміть ваші контурні карти і намалюйте на них як буде виглядати карта материків через 100 років."
Сто років, Карл. Буквально кілька хвилин тому нам розповідали що материки рухаються зі швидкістю 5-7 сантиметрів на рік, а масштаб карт у нас 1: 20.000.000, отже на них ніяких змін статися не повинно! У ті часи я ще думав що в учителя йдуть люди які люблять предмети які викладають, відмінно в них розбираються, зацікавлені в тому щоб ми добре знали їх предмет і подібне нам могли задати для того щоб перевірити нашу логіку. Розчарування прийшло на наступному уроці.
На перерві я вирішив розпитати / подивитися хто що намалював - у кого-то Африка помінялася місцями з Південною Америкою, в іншого Австралія злягалася з Антарктидою і інша єресь була у кожного учня. Дивлячись на повний жах який твориться в картах однокласників я подумки потирав руки, думаючи що я найрозумніший і єдиний хто правильно і зробив завдання. Однак.
Коли справа дійшла до перевірки завдань я з подивом побачив як хлопцям з повною вакханалією в зошитах ставлять 4 і 5! Коли черга дійшла до мене відбувся діалог з вчителькою:
У: Це що? Ти чому нічого не зробив?
Я: Так ви ж говорили намалювати як зміниться карта материків за сто років?
Я: Так нічого ж не зміниться.
Після пари циклів розмова зайшла в глухий кут. Мої доводи про те що 5-7 сантиметрів за сто років це всього 5-7 метрів, і то що відобразити це на карті з подібним масштабом просто неможливо натикалися на телячий погляд карих очей і спроби потикати мене носом в чужі роботи. У підсумку, коли деякі кмітливі учні зрозуміли що прав дійсно я, а їх оцінки під загрозою - приєдналися до вчительки і під загальним тиском мене змусили повернутися на своє місце.
Вчителька "поблажливо" поставила мені трійку в журнал, так як я "не зрозумів сенсу завдання", однокласники недобре на мене дивилися, так як я випер один проти всього класу доводити їх неправоту, а мій погляд на життя і людство дуже сильно змінився в гірший сторону.