Переклад - це особливий вид спілкування людей, які розмовляють різними мовами. Спілкування людей за допомогою мови називається мовної комунікацією, а кожен одиничний випадок такого спілкування - актом комунікації.
Процес перекладу є складним комунікативним актом, совершающимся одночасно на різних рівнях.
Семантично і функціонально мовні знаки двох мов, як правило, не збігаються. Тому неможливо встановити пряму еквівалентність між словами і конструкціями двох мов. Така еквівалентність встановлюється лише між словом, словосполученням, граматичної конструкцією плюс контекст у вихідному мовою і словом, словосполученням, граматичної конструкцією плюс контекст в мові, на якому відбувається переклад.
Розуміння вихідного тексту забезпечується знанням вихідної мови, знанням предмета висловлювання, знанням місцевих реалій, розвиненістю понятійного апарату самого перекладача та ін.
Почавши з встановлення мовних відповідностей між вихідним мовою та мовою переводять, теорія перекладу йшла по шляху осмислення процесу перекладу як явища багатоаспектного, при якому зіставляються не тільки мовні форми, але також мовне бачення світу і ситуації спілкування поряд з широким крутому позамовних чинників, що визначаються загальним поняттям культури.
Такий підхід до процесу перекладу знайшов своє відображення в теоретичній моделі, що трактує переклад як акт міжмовної комунікації.
Теорія комунікації становить основу і передумову теорії перекладу. Ключові поняття, що мають безпосереднє відношення до теорії перекладу і перекладацької практиці:
4. мовленнєвий твір
5. комунікативна установка (завдання)
6. сенс висловлювання
7. функція мовного твори
8. розуміння дійсності
9. інваріант перекладу.
Тезаурус - це сукупність всіх понять, що зберігаються в мозку кожного індивіда, складова його понятійний словник. Тезауруси окремих людей ніколи не збігаються, але в тезаурусах всіх людей є деяка загальна частина, яка становить єдину для всіх базу спілкування.
В ході спілкування тезауруси, як індивідуальні, так і загальні, поступово розширюються.
Мова пов'язана з понятійної сферою людської свідомості. Утворилося поняття усвідомлюється людиною тільки через яке називає його слово. Таким чином, слово і поняття є діалектичним єдністю, але кожне з них зберігає відоме своєрідність.
Поняття являє собою узагальнений абстраговані образ класу однорідних предметів, які об'єднані в цей клас по сумі якихось певних ознак. Наприклад, це можуть бути предмети несхожі один на одного - круглий, овальний, прямокутний, квадратний і т.д. на одній, двох, гріх, чотирьох ніжках, але ці предмети об'єднані нашою свідомістю в один спільні й клас за ознакою наявності плоскої поверхні на певному віддаленні від точки опори. Всі ці предмети з різними ознаками фіксуються наші м свідомістю як поняття «стіл», яке і називається словом «стіл». Слово одночасно і називає і здійснює це поняття. Таким чином, слово фігурує як знак поняття в системі мислення і як знак в системі мови.
В системі мови слово виступає в якості знака для різних позначень: реальних об'єктів в дійсності, відносин між реальними об'єктами: якостей, якими володіють ці об'єкти: для
Мовленнєвий твір. Будь-яке повідомлення завжди складається з мовних творів. Під мовним твором розуміють певний закінчений за змістом відрізок мовлення на даній мові. Це може бути окрема пропозиція, сума пов'язаних за змістом пропозиції, і навіть частина великого поширеного пропозиції, в якому простежується не одна, а кілька думок.
Основою для породження мовного твори є зазвичай якийсь привід, який може бути як внутрішнім, так і зовн ім.
Привід, або іншими словами, потреба, спрямована на певний предмет, називається мотивом.
Своєю діяльністю перекладач задовольняє не своє особисте, а суспільну потребу, керуючись при цьому не особистим мотивом, а мотивом, запропонованим суспільством.
Переклад покликаний задовольнити потребу суспільства в двомовної комунікації, в максимальній мірі наближеною до природної одномовній комунікації. Текст перекладу повинен сприйматися одержувачем так само. як одержувач сприйняв би текст оригіналу, якби він володів відповідною мовою і читав би оригінал.
Наприклад: Студент повинен зробити повідомлення про рішення якоїсь важливої проблеми зарубіжними вченими.
1. У нього виникає мотив, який призводить до думки, що він повинен взяти матеріал для повідомлення, якого немає російською мовою.
2. Мотив переходить в комунікативне рішення звернутися в бібліотеку або до системи Інтернет.
4. Нарешті, він знаходить потрібну статтю.
5. І приступає до читання і перекладу.
Всі перераховані дії студента можуть супроводжуватися певними емоціями: стурбованість, сумніви, радість.
Таким чином, мотив, комунікативний намір, мета, умови, внутрішній психологічний стан з'єднуються у свідомості людини в єдину нерасчлененную структуру, яка називається комунікативне завдання.
Комунікативне завдання - рушійний фактор породження мовного твори і одночасно факт його змісту, так як саме воно визначає основний зміст висловлювання. Мета комунікативного завдання
- передача всього змісту висловлення. Це необхідно мати на увазі перекладачеві, так як процес перекладу завжди починається зі з'ясування всього змісту висловлення.
Сенс висловлювання. Зрозумівши весь сенс повідомлення, одержувач починає реагувати на це сенс. Його реакція завершується певною діяльністю: або відповідним висловом, або фізичними діями.
Отже, в мовному творі можна угледіти наявність якоїсь функції, яка проявляє себе у одержувача повідомлення, але яка заздалегідь планується відправником повідомлення.
Функція мовного твори - це певний комунікативний ефект у одержувача повідомлення після проникнення в сенс висловлювання. Розуміння функції мовного твори абсолютно необхідно перекладачеві, так як переклад повинен бути узгоджений з цією функцією і повинен зберегти її в трансляте.
Нехтування цією функцією може породжувати грубі спотворення всього змісту висловлювання.
Відповідну функцію можна з'ясувати тільки з контексту.
Реальна обстановка становить важливу частину змісту висловлювання, після того як вона буде осмислена і перероблена свідомістю відправника повідомлення. Відпрацьовані реальні відносини і зв'язку об'єктивного світу є розуміння дійсності.
Розуміння дійсності у всіх людей різний. Воно визначається рівнем знань кожного суб'єкта і причинами світоглядного характеру.
Важливо пам'ятати, що відправник повідомлення завжди інтерпретує реальні відносини і зв'язку в об'єктивному світі в світлі свого власного світосприйняття, як своє розуміння дійсності. Це повинен пам'ятати перекладач.
У сучасному перекладознавстві переклад трактується як акт міжмовної комунікації. Перевага цієї теорії полягає в тому, що перекладацькі явища розглядаються не ізольовано, а з точки зору їх комунікативної установки. Не менш важливим є прагматичний аспект комунікативної теорії перекладу, що передбачає зіставлення не тільки двох мовних кодів, але і двох культурних спільнот.
Згідно комунікативної теорії перекладу процес перекладу розпадається на два етапи:
1) породження і сприйняття Вихідного Тексту:
2) породження і сприйняття Тексту Перекладу.
На основі цієї посилки розрізняють два Акта Комунікації - первинний і вторинний. При первинному Акті Комунікації Відправник Вихідного Тексту породжує Вихідний Текст, який далі сприймається Одержувачем Вихідного Тексту (П1).
Перекладач в рамках вторинної комунікації виступає в подвійній якості: як Одержувач Вихідного Тексту (П2) і як Відправник Тексту Перекладу, який згодом буде сприйнятий Одержувачем Тексту Перекладу (П3).
Будь-який текст виконує якусь комунікативну функцію: повідомляє якісь факти, висловлює емоції, устанав-ливает контакт між комунікантами, вимагає від Рецептора якоїсь реакції або дій і т.п. Наявність в процесі комунікації подібної мети визначає загальний характер пе-редавать повідомлень і їх мовного оформлення.
Еквівалентність переказів першого типу заклю-чає в збереженні тільки тієї частини змісту оригіналу, яка становить мета комунікації:
(2) That's a pretty thing to say. Посоромився б!
(3) Those evening bells, those evening bells, how many a tale their music tells.
Вечерний звон, вечірній дзвін, як багато дум наводить він.
У прикладі (1) мета комунікації полягала в передачі переносного значення, яке і складає головну частину з-тримання висловлювання. Тут комунікативний ефект до-Стігала за рахунок своєрідного художнього зображення людських відносин, уподібнюваних взаємодії хі-чеських елементів. Подібне непряме опис даної ін-формації визнано перекладачем неприйнятним для ПЯ і замінено в перекладі іншою, дещо менш образним виска-зиваніем, що забезпечує, проте, необхідний коммуника-тивний ефект.
У прикладі (2) мета комунікації полягає в висловлю-ванні емоцій мовця, який обурений попереднім ви-сказиванія співрозмовника. Для відтворення в перекладі цієї мети перекладач використовував одну з стереотипних фраз, що виражають обурення в російській мові, хоча склад-рами її мовні засоби не відповідають одиницям кричи-гіна.
І, нарешті, в прикладі (3) загальною функцією оригіналу, ко-торую перекладач прагне всіма засобами зберегти, яв-ляется поетичне вплив, засноване на звукопису, риф-ме і розмірі. Заради відтворення цієї інформації результат-ве повідомлення замінюється іншим, що володіє необхідні-ми поетичними якостями.
Як видно із зазначених прикладів, мета комунікації являє собою найбільш загальну частину змісту виска-зиванія, властиву висловом в цілому і визначаю-щую його роль в комунікативному акті.