Добрий день.
Пишу сюди, тому що потрібна порада тих, кого не знаю. Психологічна проблема вже загрожує обернутися проблемами зі здоров'ям.
А ситуація наступна.
Відділ на роботі у нас невеликий. Менше 10 чоловік. Так вийшло, що на 2/3 тепер жіночий. Двоє хлопців від нас пішли і взяли іншу дівчину. Та себе дуже любить і цінує. Вважає себе "зіркою". У колективі вже є одна така. Зарозуміла, не обтяжують себе роботою дамочка. Півтора року працюю - півтора року терплю її витівки. Рівно як і весь колектив. Начебто вже навіть звикли. Але, до появи новенької, вона вела себе досить "тихо". Могла, звичайно, покричати, поскандалити, але підтримки з боку колективу не знаходила. Колектив тримав нейтралітет і лише періодично вказував цієї мимри на те, що вона не права. Гризтися не хотілося. Все було досить мирно і дружно. А тепер ці дві дівчини стали нерозлучними "подружками". В лапках пишу, тому що дружбою це складно назвати. Одна в будь-який момент готова підставити іншу, тому що обидві дуже люблять з'являтися на екрані і взагалі славу (ми працюємо в інформслужбу). Нова дуже сильно почала борзеть з самого початку: пояснювала, якими обов'язками вона буде займатися, а якими ні, періодично "забувала" повідомляти керівництву про своє місцезнаходження в робочий час і взагалі почала поводитися так, ніби їй червону доріжку забули постелити.
Підходила багато разів, просила все виправити. Результату - нуль! Чи не витримала, пішла до нашої начальниці (чудова і всі поважають жінка), кажу, так, мовляв, і так: прошу виправити - а у відповідь повний ігнор. Кажуть, що колись. Начальниця, знаючи характер обох принцес, пару раз "натягнула" їх як Тузик грілку. Однак ситуація нітрохи не виправилася. Через якийсь час прийшла до неї з тією ж проблемою. Вона мені каже, що напевно треба вирішувати це якось на "верхньому" рівні. Може нормативи виробити або щось подібне. На найближчих зборах я підняла це питання наступною фразою: "Треба якось вирішити питання з виправленням помилок. Дівчатка НЕ ВСТИГАЮТЬ. Правити". Коротше, сказала максимально коректно, не буду ж я їх закладати, що вони просто тупо забили і все. На зборах питання не вирішилося. Відклали до наступного разу. Моя начальниця мене підтримала. Після зборів я ще на трохи затрималася у директора, щоб вирішити інші питання. Через 10 хвилин піднімаюся до себе на поверх, а там вже в повний голос йде виття двох "зірок" про те, що я всіх заклала. Кричали на весь поверх, що я стукач. Повний зміст розмови мені передала подруга. Її теж записали в стукачі, раз ми так тісно спілкуємося. А Настена у мене вагітна. Їй не можна нервувати. Я не витримала, підійшла до цих видра і сказала, що якщо у них є до мене якісь претензії, то нехай вони мені їх в обличчя висловлюють, а не за спиною. Загалом, зчепилися словесної перепалки. Приплели, що це я здаю їх, що їх на роботі немає (звичайно, начальство ж цього не бачить.), І взагалі мало не вбивство Кеннеді на мене повісили. Після декількох хвилин ора розвернулася і пішла до себе, тому що інакше б когось із них точно в стінку закарбувала. Настя спробувала за мене заступитися, але їй погано стало.
Зараз ситуація нітрохи не краще. Помилки при виставленні як були так і є. Пробувала ще пару раз поговорити з начальницею (не директор), та пістони вставляла, але вони кричали, що я їм нічого не говорила (щоранку у них на столі з'являється листок з помилками, періодично його віддаю особисто в руки кожній). Потім біжать до Насті і заявляють "Скажи своїй подрузі, щоб більше на нас не стукала" або щось в цьому дусі. Та намагається їх напоумити, але все бестолку. Решта колектив (а це що залишилася третина чоловіків) вважає за краще не втручатися в наші розборки. Ми з ними спілкуємося нормально. Але принцеси регулярно сверблять у них над вухами, яка я сволота і нічого толком зробити не можу (я тільки-тільки почала осягати ази тележурналістики).
Мені дуже важко від цього всього. Я ні на кого не стукала ніколи і робити цього не збираюся! Я півтора року прикривала їх дупи, коли вони з яких-небудь причин "не могли" зробити доручення. Тепер добра частина контори ходить і коситься на мене. Будинки вже багато раз ревіла від цього всього. Тиждень сиділа на заспокійливому. Днями дійшло до того, що мене почало трясти не по-дитячому в буквальному сенсі цього слова. Начальство відправило мене додому. Нерви ні к чорту. Я з дитинства несправедливості дуже близько до серця приймаю. Знаю, що я дуже емоційна, але тримати себе в руках вже не виходить. Ще трохи і це почне на роботі позначатися. Подруга підтримує як може. А я не знаю, що робити. Як довести, що я ні на кого не стукала, а просто виконувала свої обов'язки? Я їм не начальник, тому самостійно не можу впливати. Розмовляти з ними марно. А я кожен новий робочий день чекаю як кари. Мені плювати на думку цих двох квочка, але ось те, що це по всій конторі рознеслося.
Думала написати заяву про звільнення, але це означає показати свою слабкість. Та й йти нікуди. Місто маленьке, роботи немає, а та що є слабо оплачується. Тут теж, звичайно, гроші не величезні, але зате робота улюблена. Що робити, підкажіть? Просто ігнорувати намагаюся, але з кожним днем це все важче дається. Так і до неврозу недалеко.
Допоможіть будь ласка. І спасибі, що вислухали.