Кровотечі при хоріонепітеліоме зовсім не припиняють-ся, але можуть слабшати або перериватися на той чи інший термін. Зовнішня кровотеча може бути відсутнім, якщо відбувається виділення крові через зруйновану ділянку стінки матки в черевну порожнину. Н. М. Вавилова (1928), В. Г. Бутом (1931), А. Е. Мандельштам (1938) і ін. Описують випадки внутрішньочеревних кровотеч при проростанні стінок матки пухлиною. Встав-речаются і розриви вагітної матки в області розростання пухлини. Тривале кровотеча, інтоксикація організму всмоктуються продуктами розпаду супроводжуються ісхуда-ням хворий, призводять до виснаження і кахексії.
Наростання недокрів'я пояснюється не тільки кровотече-нями, а й інтоксикацією, пов'язаної з пухлиною. Іноді і при відсутності значних крововтрат розвивається важка ане-мія; кількість еритроцитів падає до 1 мільйона, утримуючи-ня гемоглобіну - до 10-15%.
Повторні вискоблювання матки, розпад тканини пухлини і кровотечі сприяють розвитку інфекції як в матці, так і за її межами. Тому у, хворих з хоріонепітеліоми часто спостерігається гарячковий стан. Інфікована пухлина може з'явитися і джерелом важких септичних за-болевания, в окремих випадках призводять до смертельного ис-ходу.
Болей при хоріонепітеліоме зазвичай не буває. Це можна пояснити тим, що при размягчении матки і прохідності цервікального каналу відтік виділень відбувається легко, не викли-вая скорочень матки. Розростання пухлини за межами мат-ки йде головним чином по кровоносних судинах. Щільних інфільтратів при цьому не утворюється і здавлювання нервових стовбурів, як це має місце при запущеному раку, які не происхо-дит.
Зміни з боку матки не завжди бувають ясно Вира-женнимі. У міру розвитку пухлини відзначається розм'якшення і збільшення матки, яке поступово прогресує. При про-РАЗОВАНІЕ значних за величиною вузлів хоріонепітеліома матки набуває горбисту форму. У деяких хворих, вражений-них пухлиною, зустрічаються Лютеїнові кісти яєчників, в мо-че виявляється білок.
Однак діагноз хоріонепітеліоми досить часто, особливо на початку захворювання, буває неясним. Матка може значи-тельное час залишатися нормальної величини і не викликає підозр. Єдиним симптомом на перших порах являє-ся ациклическое безладне кровотеча. Оскільки крово- протягом виникає через невеликий проміжок часу після вагітності, що закінчилася викиднем або родами, то у вра-ча перша думка буває про неповну аборт або плацентарного поліпі. Цим і пояснюється прагнення усунути кровотече-ня вискоблюванням матки. Зішкріб з пухлини приймають за залишки плодового яйця і не піддають гістологічному ис-слідування. Іноді така ж помилка допускається і при повтор-них вискоблюваннях матки, вироблених при що продовжує-ся кровотечі.
У всіх випадках кровотеч після викиднів, пологів і, особливо, після міхура занесення зішкріб необхідно піддавати гістологічного дослідження. Кожне атипове кровоте-чення, особливо тривале, в подібних випадках слід рас-ценівать з великою обережністю. Пробне вишкрібання з дослідженням зіскрібка допомагає в з'ясуванні діагнозу і поз-воляет встановити наявність хоріонепітеліоми в найбільш ран-ня терміни.
А. В. Савшінского (1949) вважає, що біологічні реакції грають більш істотну роль в діагностиці хоріонепітеліому-оми, ніж. гістологічне дослідження зіскрібків з матки.
При розвитку хоріонепітеліоми після міхура занесення, пологів або викидня біологічна реакція дає позитивними-ний результат. У хворих, які перенесли міхурово занесення, биоло-гическая реакція стає негативною через 3-6 тижні, і якщо після цього реакція при відсутності знову настала бе-ремінь стає позитивною, це вказує, зазвичай, на виникнення хоріонепітеліоми. Біологічні реакції дозволяють розпізнати і рецидив захворювання. Позитивна реакція через 3 місяці після операції при відсутності лютеїнової кіст вказує на наявність метастазів.
При наявності внутрістеночних вузлів при хоріонепітеліоме матки в соскобе може виявитися тільки слизова оболонка матки без елементів пухлини. Діагноз є точним при на-явності в препарату групи лангхансових клітин, безладно переплетених синцитіальних тяжами.
Рентгенологічне дослідження крім виявлення метас-тазів в легких використовується для діагностики хоріонепітеліому-ми матки у вигляді гистеросальпингографии, гістероскопії і ан-гіографіі.
Однак ці методи застосовуються порівняно рідко і толь-ко в тих випадках, коли, наприклад, гістологічні досліджень-ня дають негативний результат при наявності клінічної картини захворювання і т. П.
На гістерограмме може бути збільшення розмірів смуг-ти матки, нерівні її контури, дефекти наповнення, іноді, проникнення контрастної речовини в толщуматочной стін-ки. Останнє особливо яскраво проявляється на тлі пневмопервтонеума (біконтрастную гінекографія).
Ангіографія застосовується за суворими показаннями як з метою діагностики, так і для контролю за ефективністю хі-миотерапии.
Л. А. Новиков і Т. М. Григорова (1968) приводять результа-ти застосування ангіографії у 24 хворих і вказують, що цей метод дозволяє виявити інструментально розташовані вузли, а також метастази в параметри і клітковині таза. Ангіографічна картина характеризується судинними зраді-нями, що відрізняються від нормальної ангіографії.
Недостатня настороженість при тривалих, беспор-дочних кровотечах після перервалася нормальної або па-тологических вагітності, відсутність гістологічних досліджень зіскрібків при цьому, не кажучи вже про своє-тимчасове використання гормональної діагностики, призводять до запізнілого рас-пізнавання хоріонепіте-ліоми.
Розташування хоріон-епітеліоми в материнських судинах і крихкість тканини пухлини пояснюють часте виникнення метастазів. Отторгнувшіеся від пухлини шматочки розносяться кров'ю, головним чином по венах, в різні ділянки орга-нізму. Найбільш частим ме-стом розвитку метастазів є легкі, в яких, як у ситі, затримуються циркулюючі з кров'ю частинки пухлини (рис. 30).
Мал. 30. Множинні метастази в легені при хоріонепітеліоме.
Розвиток метастазів в легенях супроводжується болями в грудях, задишкою, кашлем і виділенням іржавої або кров'яної мокроти. Спочатку в легенях об'єктивно ніяких ознак не визначається. Надалі з'являються розсіяні сухі хрипи, потім гучні хрипи і притупленняперкуторного зву-ка. Іноді утворюється випіт в плевру, при рентгенологічному дослідженні визначаються метастази в легенях. Метастази піхви, особливо його входу, викликають у хворих скарги, на неприємні відчуття, "труднощі при сечовипусканні. Метастази хоріонепітеліоми на стінках піхви" вияв-ються або самої хворий або під час її огляду міді-цінських працівниками. Вони мають вигляд вузлів синювато-Багрій-вого кольору, іноді з фіолетовим відтінком і бувають нерідко більшої величини, ніж первинна пухлина. Вузли пухлини в піхві також схильні до швидкого розпаду і можуть являти-ся джерелом значних, а іноді профузний кровотече-ванні, які важко зупинити.
Клінічні симптоми, що говорять про виникнення метас-тазів, можуть з'являтися не тільки одночасно з ознаки-ми первинного ураження матки, але нерідко бувають першими проявами захворювання. Метастази в різних інших ор-Ганах, включаючи ендокринні залози і серце, зустрічаються ре-же. Так, за даними Т. А. Бурдзинського (1904), з 107 хворих метастази в легенях були у 88, у піхву - у 48, в пече-ні - у 26, в мозку - у 23 і т. Д.
При ураженні метастазами мозку спостерігаються геміплегія, парез кінцівок, сильні головні болі, блювота, потім-ня свідомості або збуджений стан. При ураженні кишечника метастазами іноді з'являється баріться стілець, при метастазуванні в шлунок - шлунковий кровоте-чення.
Перебіг захворювання при хоріонепітеліоме відрізняється бис-тротилу і через кілька місяців призводить до смертельно-му результату від кахексії і обширного ураження легень. Безпосередньою причиною летального результату можуть бути гострі крововтрати у ослаблених хворих, ураження життєво важливих органів (мозку, серця) або септичні про-процеси.
Таким чином, найбільш типовими клінічними прояв-лениями хоріонепітеліоми є: безладні кровоте-чення після колишньої вагітності, збільшення матки, що має горбисту поверхню, поява метастазів в легенях і вла-галіще. Схуднення і виснаження хворий, наявність лютеїнової кіст, гарячковий стан непостійні і на початку захв-вання часто відсутні.
Невідкладна допомога в акушерстві та гінекології, Л.С. Персианинов, М.М. Расстрігін, 1983р.