Туристичний (банкнотний) Валютний (обмін депозитами)
За ступенем свободи коливання валютні курси поділяються на фіксовані, плаваючі, і змішані.
Фіксований валютний курс - уніфікована система валютних курсів на основі офіційних, узгоджених країнами-членами МВФ валютних паритетів, виражених у золоті або в доларах США. Ринкові курси національних валют підтримуються на рівні +/- 2,25% коливань по відношенню до паритету.
В основі фіксованого курсу лежить валютний паритет, тобто офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн.
В даний час частіше використовується поняття прив'язаного фіксованого валютного курсу - офіційно встановлене співвідношення між валютами, національної та іноземної, що допускають тимчасове відхилення від нього в ту чи іншу сторону на офіційно встановлену величину.
Фіксація / прив'язка носить, як правило, односторонній характер і обов'язково лише для країни, що вибрала цей режим валютного курсу. Винятком з цього правила є країни ЄС, у яких є взаємні зобов'язання з підтримки курсів своїх валют.
До варіантів фіксації / прив'язки курсу національної валюти відносяться:
А) фіксація до однієї валюти - прив'язка курсу національної валюти до курсу іноземної валюти, яка має найбільше значення в загальному обсязі міжнародних розрахунків даної країни;
Б) валютне управління - фіксація курсу національної валюти до базової, якої, як правило, є найбільш використовувана в міжнародних розрахунках, при цьому дотримується ряд умов: повне покриття грошової бази запасами іноземної валюти, автоматичний механізм емісії грошей, що здійснюється тільки при покупці базової валюти, внутрішній кредит Уряду і ЦБ повністю виключається;
В) валютний коридор - офіційно встановлюються межі коливання валютного курсу, коли держава бере на себе зобов'язання по їх підтримці;
Г) фіксація до валютного композиту - фіксація курсу національної валюти до курсів колективних грошових одиниць, таким як СДР, або до різних кошиках валют країн - основних торгових партнерів.
Плаваючі валютні курси залежать від ринкового попиту та пропозиції на валюту і можуть значно коливатися по величині. У режимі плаваючих валютних курсів зазвичай знаходяться вільно конвертовані валюти.
Плаваючий валютний курс - механізм встановлення і підтримання курсу національної валюти, при якому він вільно змінюється в результаті взаємодії попиту і пропозиції на валютному ринку.
Більшість країн, що здійснюють політику вільного плавання своїх валют, дотримується, проте, політики керованого ( «брудного») плавання, в рамках якого Центральні банки країн періодично втручаються в роботу валютного ринку з метою підтримки курсу власної валюти при сильних її коливаннях в певний момент часу. Для цього використовується механізм валютних інтервенцій.
Одними з найбільш важливих понять, які використовуються при визначенні валютних курсів, є поняття реального і номінального валютного курсу.
Реальний валютний курс можна визначити шляхом ділення вартостей однотипних кошиків товарів і послуг двох країн, виражених в їх національних валютах. Для оцінки ступеня зміни загального рівня цін можуть використовуватися різні індекс цін. Найчастіше застосовується індекс споживчих цін, який найкраще відображає рівень інфляції в країні.
Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.
Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сили має подібну природу з реальним валютним курсом. Під ним мається на увазі такий номінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс незмінний.
Так, загальний індекс валютного курсу фунта стерлінгів з 1980 по 1987 рік показував зниження курсу фунта по відношенню до всіх валют, в перебігу 1988 року - підвищення курсу. Так в 1988 році він становив 95,5, а в 1981 році - 119,0. За останні тридцять років підвищилися курси лише трьох валют: німецької марки, японської ієни, швейцарського франка.
Виділяють номінальний ефективний валютний курс і реальний ефективний валютний курс.
Номінальний ефективний валютний курс - індекс валютного курсу розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зважений в відповідно до питомої ваги цих валют в валютних операціях даної країни.
У розрахунку номінального ефективного курсу значну роль відіграють експертні оцінки. Наприклад, за методологією МВФ, для його складання потрібно:
1) вибрати базовий рік, до якого будуть перераховані всі індекси валютних курсів
2) вибрати спосіб усереднення валютного курсу за рік,
3) визначити, які країни можна вважати основними торговими партнерами даної держави
4) визначити питому вагу кожної з них в торговому обороті цієї держави
5) розрахувати індекси середньорічних обмінних курсів національної валюти до валюти країн-головних торгових партнерів по відношенню до базового року
6) зважити їх по питомій вазі цих країн в торговому обороті.
В результаті номінальний ефективний валютний курс відображає зміну не тільки вартості самих валют, але і рівнів цін в кожній з країн. Щоб визначити реальні тенденції ефективного валютного курсу, в ньому, як і в випадку з реальним валютним курсом, враховується рух цін або показників витрат виробництва, як в своїй країні, так і у всіх прийнятих до уваги зарубіжних країнах.
Реальний ефективний валютний курс - номінальний, ефективний валютний курс з поправкою на зміну рівня цін або інших витрат виробництва, що характеризує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн - основних торгових партнерів.
Тенденції розвитку реального ефективного валютного курсу є основним показником, що характеризує узагальнену динаміку і напрямок руху курсів основних валют, і може служити підставою для висновків про тенденції їх розвитку. Крім цього, він є основним показником, який характеризує конкурентність країн на світовому ринку. Якщо реальний ефективний курс національної валюти підвищується, то конкурентні позиції країни на світовому ринку погіршуються: експорт стає дорожче, скорочуються його розміри. Імпорт, навпаки, буде дешевше і розміри його зростають. Крім того, величина зростання реального ефективного валютного курсу в порівнянні з періодами, коли економіка країни перебувала на більш благополучному рівні розвитку, показує розмір девальвації національної валюти, необхідної для відновлення її міжнародної конкурентоспроможності та досягнення збалансованості платіжного балансу.
За способом встановлення валютні курси поділяються на офіційні і фактичні.
Офіційний валютний курс дає офіційна валютна біржа країни. За цим курсом здійснюються всі урядові розрахунки із зовнішнім світом. У Російській Федерації таким курсом є курс Центрального Банку, що встановлюється на Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ).
Фактичний курс - це курс, за яким резиденти даного курсу можуть здійснювати розрахунки з іноземними партнерами. Зазвичай такий курс пропонують основні учасники валютного ринку - комерційні банки.
По відношенню до паритетного фактичний валютний курс може бути або завищеним. або заниженими. що робить істотний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі країни за допомогою змін цінових співвідношення експорту та імпорту, викликаючи зміни внутрішньо-ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт або конкуруючих з імпортом.
В цілому, знецінення національної валюти надає можливість експортерам цієї країни знизити ціни на свою продукцію в іноземній валюті, отримуючи при її обміні ту ж суму в національних грошових одиницях. Це підвищує конкурентоспроможність їх товарів і створює можливості для збільшення експорту. Імпорт же при цьому ускладнюється, тому що для отримання тієї ж суми у своїй валюті іноземні експортери змушені підвищити ціни. Одночасно з цим відбувається зростання імпортних цін (якщо попит на імпорт нееластичний за цінами), а слідом за цим і зростання їх загального рівня. Зворотні явища спостерігаються при зміцненні національної валюти.
Багато країн маніпулюють валютними курсами для забезпечення завдань, як в області економічного розвитку, так і в області захисту від валютного ризику. Маніпулювання включає в себе цілий ряд заходів - від штучного заниження або, навпаки, завищення курсів національних валют, використання тарифів і ліцензій, до механізму інтервенцій.
Завищений курс національної валюти - це офіційний курс, встановлений на рівні вище паритетного курсу. У свою чергу, занижений валютний курс - це офіційний курс, встановлений нижче паритетного. Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників валютного ринку в залежності від проведених операцій: комерційних чи фінансових. Часто по комерційних операціях застосовується офіційний валютний курс, а по операціях, пов'язаних з рухом капіталу - ринковий.
Курс по комерційних операціях звичайно є заниженим. На початку, для країн, штучно занизили курс власної валюти, спостерігається пожвавлення економіки викликане підвищенням конкурентоспроможності експорту. Однак, далі наростають обмеження внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу ресурсів, велика частина національного доходу спрямовується в сферу виробництва за рахунок зменшення в ньому частки споживання, що призводить до підвищення рівня споживчих цін в країні, за рахунок якого погіршення рівня життя трудящих.
Негативний вплив на зміну пропорцій народного господарства може надати і штучна підтримка постійного валютного курсу, рівень якого значно розходиться з паритетним, приводячи до закріплення однобокої орієнтації в розвитку окремих галузей економіки.
Спосіб встановлення валютного курсу називають котируванням. Розрізняють пряму і зворотну котирування валюти.
Під прямим котируванням розуміється таке встановлення валютного курсу, при якому за одиницю іноземної валюти дається певна кількість національної. Наприклад, за 1 долар США дається 23 російських рубля. Це пряме котирування долара США на російському валютному ринку.
При зворотному котируванні за одиницю національної валюти дається певна кількість іноземної. Традиційно назад котируються валюти сильніше долара США, зокрема фунт стерлінгів (англійська та ірландський) і євро. Наприклад, 1 фунт стерлінгів обмінюють на 1,7850 долара США на валютному ринку Великобританії.
Валюта котирується до базисного пункту - 0,01%, тобто до четвертого знака після коми. Наприклад: 1,2138 доларів США за 1 євро.
Тут базисним пунктом є цифра «8». Якщо курс долара США по відношенню до євро виросте на 10 пунктів, то котирування складе 1,2128 доларів США за 1 євро. При падінні курсу долара США на 100 пунктів курс євро складе 1,2238 доларів США.
Валюта є одиницею виміру в котируванні є базовою валютою. У нашому прикладі це євро. Валюта, певну кількість якої прирівнюється до одиниці іншої валюти, називається котируемой. У нашому прикладі такою валютою є долар США.
Деякі валюти мають невеликий масштаб, тому при їх котирування за базу приймається не 1 (одна) їх одиниця, а 10 одиниць, 100 одиниць (наприклад, японська ієна), 1000 одиниць.
Таким чином, в котируванні присутня п'ять значущих цифр виходячи з масштабу валюти. Так котирування російського рубля на російському ринку здійснюється до четвертого знака після коми, наприклад 23,4558 рублів за долар США. При цьому мова йде про валютне, а не туристичному курсі рубля до долара США.