Втомився вовк Прошка від безтурботного життя. Захотілося йому якусь добру справу зробити. Щось потрібне не для себе, а для інших звірів. Лежить в своєму лігві і думає:
- Що б таке придумати, щоб всі звірі в лісі мене поважали. Щоб.
Думав він так, думав, лежачи на одному боці, нічого не придумав. Перевернувся на другий бік. Знову думати став. Але нічого в голову так і не прийшло. На спині не зручніше вовку лежати. Та й користі з того. Лежиш, лежиш, а нічого не придумується.
Вирішив по лісі побродити, добрі справи пошукати. Йшов він, йшов по лісі і до греблі Бобра Бобровича підійшов. Дивиться на неї, та щось вона йому не сподобалася. Якось брёвнишкі не так лежать. А деякі і зовсім стоять неправильно.
- Негарно як! - подумав вовк. Помацав лапою воду в річці: холодна водиця. Так робити нічого. Ось воно - справа, яка підправити треба.
- Стар став Бобер Бобрович, - подумав Проша, - розучився будувати. Ну нічого! Я сильний, допоможу йому. Прийде бобер, зрадіє. Скаже молодець, Прошка, як рівненько колоди поклав! Чи не загата, а картинка!
Так думав вовк, розбираючи колоди.
Але тут біда трапилася! Розібрати щось загату Проша зміг. Все брёвнишкі розкидав. Так тут вода хлинула. Та так сильно, що Прошку віднесло вниз по річці. Ледве вибратися він зміг на берег. Варто на березі воду з себе струшує. А тут і Бобер Бобрович здався.
- Проша, що такий мокрий? Ніяк скупатися вирішив?
А Проша і відповісти нічого не встиг. Як подивився старий бобер в сторону своє загати, так за голову і взявся!
- Ой! Що твориться. Хто ж це лихо такою зробив! Весь мій труд по річці пішов! Де мені стільки колод знайти тепер? Хто ж це набешкетував так? - мало не плачучи голосив Бобер Бобрович.
- Що ж виходить? Я хотів добру справу зробити, а вийшло так, що біду накоїв?
Побрів Проша по берегу уздовж річки. Йде і мало не плаче. Раптом бачить - стоїть біля берега ведмідь Косолапич. Головою невдоволено мотає, довгою палицею з закорючіной колоди пливуть по річці підчіплює, та на берег викидає. Побачив він Прошу і кричить йому:
- Проша, йди, допоможи мені добру справу зробити!
- Добру справу? - здивувався вовк.
- Так, ось йду я до річки, бачу колоди Бобровський пливуть. Думаю, видно у Бобра Бобровича лихо спіткало, загата розійшлася. Треба допомогти йому брёвнишкі виловити, так Бобру сплавити. Стар він вже, не подужає таку роботу ще раз.
Зрадів Проша, що виправити може свою помилку. Удвох з ведмедем швидко вони впоралися з роботою. І колоди зберегли і переправили ближче до греблі.
А вже як старий бобер зрадів! Став дякувати Косолапича і Прошу.
- Спасибі, - каже, - Проша, ти таку добру справу зробив для мене.
Не зміг приховати від товаришів Проша свою затію. Все чесно розповів Бобру Бобрович. І що загату розібрав через незнання. Але не образився за правду старий бобер.
Попросив тільки Прошу допомогти йому колоди катати, та нову будувати.
- Ось подивишся, як правильно загата будується, в наступний раз зрозумієш, що не все правильно, що рівно лежить. Правильно те, що за правилами робиться. Вчитися тобі треба, Проша. Ось і буде добре діло і для тебе, і для жителів лісових.
Пообіцяв Проша наступного літа ходити в школу тітоньки Сови. І то правда! Від незнання біда одна виходить.