ЯК ПОПЕРЕДИТИ алкоголізму та наркоманії
Це дуже складне питання, і якби був готовий на НЕ-го відповідь, то не було б і проблеми алкоголізму і нарко-манії. Однак це не означає, що потрібно опустити руки і змиритися з існуючим станом речей.
Як зрозумів Новомосковсктель з попередніх глав, і алкоголізм і наркоманії - важкі захворювання. Тими, хто ними страждає, займаються лікарі-нарколот. При сформований-ної залежності педагоги вже не в силах «перевиховати» хворого.
Завдання вчителів - не допустити, щоб в це коло по-тяглися інші підлітки. Якщо хоча б один учень страждає алкоголізмом або наркоманією, то вживанням-ня спиртного або наркотиків може прийняти характер епідемії в класі.
Отже, що ж робити педагогам? В першу чергу звернути пильну увагу на три групи учнів, перша - стабільні двієчники-трієчники. Друга - учні, постійно порушують дисципліну. Третя - хлопці з неблагополучних сімей. Це групи ризику.
Швидше за все, вийде, що кілька учнів в клас-се володіють усіма трьома характеристиками, а саме: в родині випиває батько або мати, підліток вчиться з трійок на двійки і регулярно порушує правила і норми поведінки.
Побачити психічну патологію у таких школярів може тільки лікар-психіатр. Однак зазначені характе-ристики дозволяють припустити, що у підлітка має-ся прихована чи явна психічна патологія. Чому? А тому, що програма масової школи (так само як і програма навчання в училище) розрахована не на вундеркін-дів, а на дітей з нормальним психічним розвитком.
Недоцільно розділяти учнів на здібних і нездатних. Зниження здатності до навчання дуже годину-то і означають, що у даного учня є будь-які психічні відхилення. Будь-яке неблагополуччя в психи-чеський сфері у дітей і підлітків зазвичай позначається на їх шкільної успішності і поведінці.
Точно так само не слід вважати, що підліток погано вчиться тільки тому, що вдома у нього гаразд. Має значення і спадковість: дитина п'є батька (матері) часто має психічну патологію. Важливий і психологічний клімат в родині. Підліток з питущою сім'ї, як мінімум, невротізірованних (т. Е. У нього є прояви неврозу) або псіхопатізірован (має откло-вати, що нагадують психопатію).
З'ясувати, що хтось із учнів часто або навіть регу-лярні випиває, не складає особливих труднощів. Якщо до цього він навчався непогано, то тут успішність різко знижується. Того, хто п'є підлітку ніколи вивчати уроки, на заняттях йому нудно, позначки його не цікавлять, до зауважень вчителів він байдужий або огризається і грубить. Вживання спиртного тут же позначається і на відвідуванні школи. Часті невмотивовані пропуски занять, догляд з уро-ків теж дозволяють припустити неблагополуччя.
Ще одна з ознак, що дозволяють запідозрити часте вживання спиртного, - коливання настрою і загального стану. У розділі про побутовому пияцтві говори-лось, що на ранок після випивки людина млявий, легко втомлюється, настрій знижений, інтелектуальні навантаження даються важко. Якщо такі стани у учня бувають досить часто, необхідно обстеження у психіатра. Це може бути пов'язано з будь-яким захворюванням, але може бути обумовлено і вживанням спиртного.
Випадки прийому алкогольних напоїв або наркотиків в школі (училище) навіть під час суботника або шкільного вечора повинні розцінюватися як ПП. Виправдовувати під-бний факт тим, що зараз «всі п'ють», «іноді можна», «від одного разу нічого страшного не трапиться», - неприпустимо.
Встановити, що в школу (училище) хтось приносить наркотики, наприклад наркоторговець або хтось із навчаючи-трудящих, не так вже й складно. Зазвичай на перерві або після уроків навколо такої особи збирається група хлопців, вони шепочуться, в руках миготять гроші. При появі вчи-телей вони замовкають, швидко все ховають і не дуже нату-рального вдають, що просто розмовляють.
Однак наркоторговець може чекати хлопців в школь-ном дворі або десь поблизу від школи. Далеко не всі школярі до нього потягнуться. Швидше за все, спочатку по-коло нього будуть «кучковаться» саме учні з групи ризику. Хлопці, які добре вчаться, мають інші при-пріоритету. Але якщо справа пустити на самоплив, то не виключено, що з часом, коли частина класу стане регулярно при-розуміти наркотики, в це коло можуть втягнутися і інші. Ми вже наголошували про імітацію і групуванні з сверст-никами як характерні властивості підліткового возрас-ту. Це може привести до того, що до прийому наркотиків долучаться і благополучні до того учні.
Якщо у педагога виникли побоювання, що кілька вчених-ників стали приймати наркотики, то бажано рас-запитати тих хлопців, на кого можна покластися. Психиче-скі здорові дівчатка зазвичай не залучаються до наркоти-цію, але вони можуть бути в курсі того, що в школу (учи-лище) регулярно приходить наркоторговець. Приховати це від товаришів по навчанню складно - будь-яка новина зазвичай стає надбанням всього класу.
Самостійно займатися розслідуванням і «ловити» торговця наркотиками педагогам не варто. Краще предос-тавить це професіоналам. Якщо з'являються факти, що хтось регулярно постачає учнів наркотиками, потрібно звернутися в міліцію. Зараз є спеціальні відділи по боротьбі з наркоманією.
Після затримання наркоторговця про цей факт потрібно оповістити всіх учнів і батьків. Приховувати тут нічого, в боротьбі проти поширення наркотиків долж-ни брати участь не тільки педагоги, а й батьки учнів.
Відомо, що наркотичні засоби в багатьох слу-чаях можна придбати в стінах школи. Хтось із хлопців, які вживають наркотики, є посередником між торговцем і охочими придбати наркотик. Наркоторго-вець може давати йому «товар» на реалізацію, а той після перепродажу віддає торговцеві виручені гроші, напів-чаю з цього певний відсоток.
Якщо з'ясується, що розповсюджувачем наркотиків в школі (училище) є хтось з учнів, то в першу чергу потрібно поговорити з батьками і попередити їх, що «діяльність» їхнього сина (дочки) кримінально нака-зуемое. Якщо батьки не в змозі вплинути на свого сина, залишається один вихід - звернутися в міліцію.
Якщо педагогам стає відомо, що хтось із вчених-ників приймає наркотики або регулярно випиває, про це треба негайно сповістити батьків. Батьки, які не байдужі до долі своєї дитини, зроблять аде-кватние заходи. Такими заходами може бути і переклад в іншу школу, і навіть переїзд на інше місце проживання, щоб відірвати підлітка від «поганий» компанії.
Всіх підлітків, помічених в наркотизації або регу-лярні вживанні спиртного, повинен обстежити лікар-нарколог на предмет, чи має тут місце побутове пьянст-во чи епізодична наркотизація або мова вже йде про сформовану залежність, т. Е. Хвороби - алкоголізм чи наркоманію.
Навіть при епізодичній наркотизації і побутовому п'яний-стве такі школярі повинні складатись на профілактичної-ському обліку у психіатра, оскільки обидва стану псіхіат-ри-наркологи розцінюють як передхвороба, переддень хвороби. Алкогольної або наркотичної залежності ще немає, але при продовженні наркотизації або алкоголізації вона неминуче сформується. Часом профілактичного спостереження психіатра укупі з психотерапевтичним віз-дією буває досить, щоб попередити хворобу. Якщо у підлітка є психічна патологія, яка яви-лась основою для порушень поведінки і прийому наркоти-ков і спиртного, то лікар проведе адекватне лікування.
Чимало підлітків психіатри наставили на шлях ис-тінний і попередили формування хвороби. На ранньому етапі це ще можливо. Пізніше, коли хвороба вже сформувалася, це стає проблематичним, оскільки енцефалопатія (недоумство) при систематичному вживанні алкоголю і наркотиків у підлітків виникає дуже б-б. На хлопців не діють ті доводи і медичні заходи, які ефективні щодо дорослих паці-тів. Все це - ще одне свідчення необхідності якомога більш раннього виявлення підлітків, вжив-ляющих спиртне або наркотики. Якщо це зроблено своє-тимчасово, шанси на успіх підвищуються.
Наркологічне обстеження на предмет встановлен-ня діагнозу зазвичай проводиться в психіатричній біль-ниці. Діагноз може встановити і районний нарколог психоневрологічного диспансеру, але лише в явних слу-чаях. Якщо хвороба вже на другій стадії, то встановити діагноз нескладно. Але на першій стадії можливі працю-ності з діагностикою. Підліток буде брехати лікаря, що він всього лише «разок» спробував, а в амбулаторних ус-ловиях у психіатра немає можливості поспостерігати за його станом. Тому первинних хворих (т. Е. Тих, у кого ще не встановлений діагноз) направляють на стаціонарну психіатричну експертизу. Зазвичай експертиза триває десять днів.
Після закінчення експертизи лікарі встановлюють ді-агнозію. Або це буде «алкоголізм» або «наркоманія», чи-бо «епізодичний прийом наркотиків» або «побутове п'яний-ство». У якихось випадках може бути діагноз: «Даних за наркотизації немає». Але зазвичай диму без вогню не буває. Самі педагоги не можуть направити учня на обсле-ментів. Це робить або підлітковий психіатр, або нарколог районного психоневрологічного диспансеру.
Я і мої колеги лікували сотні, тисячі підлітків, хворих на алкоголізм і наркоманію. На жаль, статистика результатів лікування невтішна.
Мами ридають в кабінеті нарколога: «Доктор, врятуйте сина (дочка)!». У лікаря не повертається язик сказати; «А куди ж ви дивилися раніше, коли він (а) ще тільки на-чал (а) випивати або пробувати наркотики. Чому не поцікавилися, де, з ким і як проводить вільний час. чому не забили на сполох, вперше побачений сина (дочка) в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння ?! ».
Безумовно, недоліки виховання - вина в першу чергу батьків. Тут нема чого кивати на педагогів. Для вчителя не тільки дають учням знання, а й виховують у них моральні цінності, вищі ідеали. Але якщо це не підкріплюється прикладом батьків, зусилля школи можуть виявитися марними. Моя двадцятип'ятиріччям-ня практика психіатра показує, що алкоголіками і наркоманами зазвичай стають діти з неблагополуччя-них сімей. В даному випадку мається на увазі не формальне благополуччя - матеріальний достаток і непитущі ро-ники, а психологічний клімат в родині. Якщо у народите-лей немає довірчих відносин з сином (дочкою), то така сім'я неблагополучна.
Мій досвід дозволяє стверджувати, що підлітки з се-мьі з хорошим емоційним і психологічним клі-матом, де батьки в контакті зі своєю дитиною, в курсі проблем, властивих цьому віку, поважають його пра-ва як особистості, ніколи не стануть алкоголіками і нар -команамі. Якщо всього цього в родині немає, то такі батьки погані помічники в боротьбі за їх дитини.
І останнє, що потрібно знати. У такій важливій справі, як попередження алкоголізму і наркоманії у подро-стков, необхідні спільні зусилля всіх дорослих лю-дей. Мені доводилося чути від педагогів, що дана проблема - поза їхньою компетенцією, їх завдання - навчати. А ро-ники кажуть, що їх завдання виростити, одягнути, взути і прогодувати, а «виховувати» повинна школа. Раз школь-ник став приймати наркотики або спиртне, то нібито винні педагоги - куди вони дивилися. Якщо встати на подібну позицію, то лікарі повинні були б сказати, що їх завдання лікувати, а інше їх не стосується. Співро-ники правоохоронних органів могли б заявити, що для них головне - ловити злочинців і карати їх в законодавчому порядку.
Якщо ми будемо кивати один на одного, шукати винуватих і діяти роз'єднано, ми не просунемося у вирішенні цієї надзвичайно важливої проблеми. Тому саме глав-ное - об'єднати зусилля. Педагоги повинні і залучати батьків, і звертатися за допомогою в правоохоронець-ни, і бути в контакті з лікарями-психіатрами.
Наше спільне завдання - виростити психічно здорове, повноцінне покоління.