Дзвонив родичу. Не просто так дзвонив, а вітав з ювілеєм. Полтинник він розміняв. На таку дату і з'їздити б треба було, та аж надто далеко він живе. Пару діб поїздом, а потім ще до його села на перекладних день, а то і добу добиратися. Ну, да ладно. Дзвоню. Найзапекліші привітання, бажання всього найкращого і відповідно у відповідь настільки ж спекотні подяки. А потім за життя. Я втриматися від запитання не міг. Ну а як? Якщо весь світ лихоманить. кажу:
- Ну а як, Міш, з кризою-то борешся?
У трубці щось хрюкнуло, потім він придушено матюгнулся:
- А ти звідки знаєш? - дуже недоволдьно з невеликою паузою, вимовив він, - про кризу?
Така відповідь мене трохи збентежив, але значення йому я не надав, людина ж ювілей відзначає, і за столом вже не одну годину просидів.
- Так все знають, я ж не на безлюдному острові. Вся Росія знає, а я ні, чи що?
- Ти дуру-то не гони, скажи весь світ ще.
- Так і світ теж - криза-то світової.
- Я не зрозумів, ти зараз приколюєшся або остаточно мені нервову систему хочеш розхитати ?!
Мене почали терзати якісь смутні сумніви. Навіть подумалося, що Мишка після випитої самогонки себе Джорджем Бушем уявив. І тому так все в штики сприймає.
- Що, зовсім хреново, чи що? - вирішив я з'ясувати все до кінця.
- Так гірше нікуди, мля!
- З роботи, чи що, звільнили?
- Я че-то не пойму, причому тут робота. Ти чо не знаєш, що мене з роботи ще в дев'яносто четвертому звільнили? Як радгосп розвалився, так і звільнили. Я не зрозумію куди ти ведеш? Хочеш подколупнуть, так подколупивай. А че хрень якусь нести. При чому тут робота.
Звичайно, Мишка випити любить. Я цього заперечувати не буду. Але щоб помсти таку пургу на цілком нешкідливі питання, це ж скільки відер треба?
- Бабло, чи що, не туди вклав? - з тихим сумнівом вирішив я поставити ще одне питання.
- У сенсі не туди?
- Ну, на біржі прогорів, чи що? - явно розуміючи, що немає у них в селі біржі, зробив я останню спробу.
- Моя біржа в сараї хрюкає. А бабло я все в комбікорм вклав, благо в цьому році зерно дешеве було.
- Так а в чому проблема тоді?
- У кризі, мля. Це ж життя немає! І головне несподівано так все, як обухом по голові.
- Ти не кип'ятися, Міш. Поясни толком.
- А ти не придурюється. Робота, бабло. Люська (дружина) мабуть все вже розповіла. Ось зараза, тільки і знає, що мовою помсти. Не, воно может і правильно. Каже, що це вікова криза. Раніше-то я її, почитай, щодня «підсапував». Та й інших не забував. - відчувалося, що Мишка прикрив трубку долонею, а в інтонаціях його голосу зазвучала якась вселенська туга, - а зараз, віриш немає, якщо раз в тиждень залізу, то добре! Слухай, я ось по телеку бачив у вас там в аптеках якась хрень для стоячки продається. Мож глянеш? Я в боргу не залишуся.