(Хронічний рецидивний паротит)
Етіологія. Це первинно-хронічне запалення, як правило, привушної слинної залози (99%), характерні риси якого - рецидивує-ний перебіг з прогресуючим зниженням слиновиділення. Етіоло-гія його не відома. Передбачається наявність вроджених вад будови протоковой системи залоз з наявністю кистоподобную розширень.
Чимало прихильників має нейро-ендокринна теорія. Один з можливих чинників виникнення захворювання - нару-шення тонусу вивідних проток слинних залоз, що веде до затримки слини.
Загострення хронічного паренхіматозного сіалоаденіта наблю-даються частіше в холодну пору року, нерідко після ГРВІ та інших ін-фекціонних захворювань. Загострення процесу відбувається частіше в од-ної з парних слинних залоз, але може бути і симетричність пора-вання з деяким інтервалом. У період загострення хворі скаржаться на припухлість і болі на стороні ураженої залози, підвищення температури тіла. При осмот-ре визначається збільшена щільна заліза, іноді з горбистої по-поверхнею, болюча при пальпації. Шкіра над нею помірно гіперемована, мочка вуха відстовбурчені, є набряк навколишніх м'яких тканин. При масажі залози з вивідного протоку виділяється каламутна, в'язка, з пластівцями і прожилками гною, а іноді і явно гнійна слина. Вона має солонувато-гіркий присмак. Устя вивідних проток рас-шірено, слизова оболонка навколо нього набрякла і гіперемована. Є і загальні ознаки запалення (підвищення температури тіла, головний біль, порушення сну і т.д.).
У стадії ремісії клінічно захворювання виражено слабо, загальні реакції організму, як правило, відсутні. Місцево, заліза при паль-пації або не пальпується, або дещо збільшена в розмірах, "зерниста" за рахунок збільшення ацинусів. Шкіра над нею в колір не изме-нена, вільно збирається в складку. Сама пальпація безболісна. Устя протоку зяє у вигляді чорної точки (макове зернятко). При масажі залози вранці (натще) можна отримати каламутну, в'яз-кую з пластівцями слину, гірко-солоного смаку. Днем при массировании залози виділяється прозора слина в зменшеній кількості. У дитячому віці навіть при активному перебігу запального процес-са ксеростомия не спостерігається.
Діагностика захворювання заснована на даних анамнезу (періодичні загострення) та клініко-рентгенологічної картини. Контрастна сіалографія проводиться тільки в період ремісії. Як контрастної речовини використовуються водорозчинні пре-Параті. На Сіалограма в кінцевих відділах залози виявляється велика кількість порожнин діаметром 2-4 мм. Протоки I порядку переривчасті, головний вивідний проток або не змінений, або нерівно-мірно розширено. Протоки залози II, III, IV, V порядків переривчасті або не визначаються.
Диференціальна діагностика. Хронічний паренхіматозний паротит (в стадії загострення) сле-дует диференціювати з епідемічний паротит, гострим неепіде-мическим паротит, гострим лімфаденітом околоушно-жувальної області, а також з пухлинами привушної слинної залози. Найбільш важлива в дитячій практиці - диференціальна діагностика між епідемічним та неепідеміческая паротит.
Диференціальна діагностика ЕПІДЕМІЧНОГО І неепідеміческая ХРОНІЧНОГО паротиту
1. Можна виявити контакт з хворою дитиною, хоча і не завжди. 2. Виникає раптово, на тлі повного здоров'я.
1. Як правило, передує простудне або інфекційне захворювання. 2. В анамнезі може бути епі-деміческой паротит. 3. Неодноразове запалення.
II. Клінічні ознаки
1. При пальпації визна-ляется мягкоепастічная, слабоболезненная тестоватойконсистенції желе-за. 2. При массировании ж-лези виділяється невеликі-шое кількість чистої слини. 3. Симетричне вражений-ня.
1. При пальпації визначається щільна, напружена, болез-ненная, іноді з горбистої по-поверхнею заліза. 2. При массировании залози з протоку виділяється зменшений-ну кількість каламутній в'язкої слини, іноді з грудочками гною. 3. Одностороннє загострення.
III. Методи об'єктивного обстеження
1. Підвищення активності амілази крові і діастази сечі в 3-5 разів. 2. Лейкопенія, лімфо-і моноцитоз, ШОЕ - в пре-справах норми,
1. Збільшення амілази крові і діастеми сечі не обов'язковий-но. 2. Лейкоцитоз, збільшення ко-лічества паличкоядерних нейтрофілів, прискорення ШОЕ.
ЛІКУВАННЯ дітей з хронічними неспецифічними
При про-стрении хронічного запалення дітей для проведення лікування найкраще госпіталізі-ровать.
1. Протизапальна, в тому числі і антибактеріальна тера-Пія,
3. Підвищення захисних сил організму.
4. Вакуумне дренування залози з після-дме введенням в проток розчину хлорофіліпту з 20-30% розч-ром димексида.
5. Фурациллин-новокаїнові блокади застосовують з метою нормалізується-ції трофічних процесів в залозі шляхом переривання патологічної імпульсації в кору головного мозку. Для блокади використовують розчин фурациліну (1: 5000) і 1% розчин новокаїну. Обидва розчину беруть в рівних частинах і на одне введення необхідно, в залежності від віз-раста дитини, різну кількість суміші: дітям 7-10 років - 20 мл; 4-7 років - 10 мл; 1,5 року - 7 мл. Блокади краще проводити через день. На курс до 10 процедур. Відразу ж після блокади хворий направляється на физиолечение - УВЧ або гелій-неоновий лазер і УФО. Можлива магнітотерапія, гальванізація та ін.
6. використан-ня компресів з 30% розчином димексиду.
Лікування хронічного паренхіматозного сіалоаденіта в стадії ремісії.
1.Тща-кові санація порожнини рота, ЛОР-органів, лікування загальних хронічних захворювань.
2. За-каліванія дитини, дотримання ним режиму дня, організації повноцінні-ного харчування. Дитина повинна бути навчений дотримання гігієни смуг-ти рота, для профілактики висхідної (дуктогенной) інфекції.
3. Для поліпшення реологічних властивостей слини, зменшення її в'язко-сти призначаються розчини йодистого калію в зростаючій концентрації-ції - 2-3-5% по 1 десертній (їдальні) ложці 3 рази на день всередину. Препарат можна приймати тривалий час - до 1-2 місяців.
4. Систематичний масаж залоз, застосування слюногон дієти.
5. Підвищення імунологічної реактивності. До отримання цих дан-них можна призначити настройку женьшеню, ехінацею, елеутерокок, настоянку лимонника і ін. Адаптогени.
- це хронічний запальний про-процес, первинно виникає в вивідних протоках залози.
Етіологіязаболеванія точно не встановлена. Багато хто вважає, що причина розширення вивідного протока - звуження його гирла в резуль-таті травми, пухлини, запалення або обтурації його (гирла) чужорідним тілом, слинних каменем, слущенним епітелієм. У дитячому віці хронічний сіалодохіт зустрічається рідко і часто поєднується з хронічним паренхіматозним сіалоаденіта або слини-кам'яну хворобу. У стадії ремісії захворювання часто протікає безсимптомно і виявляється лише після загострення процесу. Однак при тща-тельном зборі анамнезу можна встановити, що раніше були періодичний-ські болю (поколювання) при прийомі їжі і припухання залози. Іноді хворі скаржаться на мимовільне витікання в порожнину рота великої кількості в'язкої слини гірко-солоного смаку, особливо перед або під час прийому їжі. При зовнішньому огляді Патологіч-ські зміни не виявляються. При масажі залози і протоки, осо-бенно вранці натщесерце, виділяється велика кількість в'язкого з примі-сямі слини Однак слизова оболонка порожнини рота блідо-рожева Устя стенонової протоки широко зяє, часто має не круглу, а про-делегувати, овальну форму.
У стадії загострення клінічна картина хронічного сіалодохіта подібна з клінічною картиною загострення хронічного паренхіматоз-ного сіалоаденіта. Околоушная слинна залоза збільшена, хворобливий-на при пальпації. Устя вивідних проток зяє. Слизова навкруги не-го гіперемована. Вивідний проток пальпируется як тяжа, а при масажі з протоки виділяється мутна, з прожилками гною слина. Є загальні реакції організму (підвищення температури тіла, лей-коцітоз і ін.).
Ведучий метод діагностики сіалодохіта - контрастна сіалографія, яка повинна проводитися в стадії ремісії захворювання. На рентгенограмі визначається нерівномірно розширений глав-ний вивідний проток з рівними чіткими контурами.
Лікування дітей з хронічним сіалодохітом залежить від стадії ре-місії або стадії загострення захворювання і практично нічим не від-Ліча від лікування дітей з хронічним паренхіматозним сіалоаденіта. При цьому більше уваги приділяється масажу залози і протоки з подальшим промиванням його розчинами антисептиків і антибио-тиків. При хронічному сіалодохіт після про-ведення курсу лікування настає, як правило, тривала стадія ре-місії. Всі діти з хронічним сіалодохітом підлягають диспансерному спостереженню, як і будь-яка дитина з хронічним захворюванням слинних залоз.