Гельмінтолог (від
гельмінти і. логія), наука про паразитич. черв'яків і захворюваннях, що викликаються
їм, і у людини, тварин і рослин, -гельмінтозах Будучи частиною комплексу
паразітологіч. наук, Г. тісно пов'язана одновременнр з мн. ін. біол ;. науками
(Перш за все з зоологією), медициною, ветеринарією і фітопатологією. Г.
вирішує різні проблеми як теоретич. так і прикладного характеру. До
основним теоретич. проблем відносяться: з'ясування шляхів походження паразитизму
у гельмінтів, вивчення їх історич. розвитку і пізнання закономірностей
взаємин гельмінтів з організмом господаря, в к-ром вони паразитують.
Прикладні проблеми охоплюють:
детальне вивчення всіх пагологоморфологіч. і патологофізіол. процесів,
пов'язаних із зараженням людини, корисних тварин і рослин різними
гельмінтами, з метою вишукування найбільш ефективних методів діагностики,
профілактики і лікування викликаних ними Захворювань.
Осн. розділи Г. загальна Г.
(Вивчення фауни. Морфології, систематики, біопогіч. Циклів і фізіології
гельмінтрв); медична Г. (гельмінтози людини, заходи боротьби з ними);
ветеринарна, я Г. (гельмінтози домашніх і промислових тварин, заходи боротьби
з ними); агрономічна Р. або фітогельміцтологія (вивчення впливу гельмінтів
на рослину, розробка заходів по боротьбі з фітогельмінтамі).
Перші відомості про паразитич.
черв'яків відносяться до глибокої давнини, але як наука F. почала оформлюватися
лише з 2-ї пол. 18 в. Її основоположником прийнято вважати ньому. вченого
К. А. Рудольф, вперше зібрав колекцію паразитич, черв'яків і написав
про них велику монографію. Майже одночасно з дослідженнями Рудольфи
з'являються роботи і ін. учених. Вони присвячені вивченню морфології, видового
складу Гельмінтів І їх положення в зоолргіч. системі. наступний період
(2-га пол. 19-1-га пол. 20вв.) В історії Г. характеризується все зростаючим
числом робіт в області фауністики і систематики різних груп паразитич.
черв'яків і широкими експериментальними дослідженнями, спрямованими на розкриття
складних життєвих Циклов гельмінтів (роботи дат. зоолога І. Стенетрупа,
ньому. дослідників Г. Кюхенмейстера, Р. Лейкарта і М. Брауна, франц. вченого
Д. Райе, рус. зоолоха Н. А. Холодків-ського, швейц. гельмійтолоГа О. Фурмана
і мн. ін.).
В суч. Г. широко використовуються
методи, осн. на досягненнях хімії і фізики. У зв'язку з цим стало можливим
глибше проникати в процеси морфо-фізйол. змін гельмінта на різних
етапах індивідуального розвитку (онтогенезу), пізнавати 'механізми його
пристосування до мінливих умов средвд і повніше розкривати різні
боку взаємовідносин паразита і господаря. Дослідження в, зазначених напрямках
визначають особливості розвитку суч. Г. Найбільш інтенсивно роботи по
Г. ведуться в СРСР, де є найбільша в світі школа гельмінтологів.
У ній широко представлені осн. напрямку Г. загальне, мед. і ветеринарне;
активно. розвивається І фітогельмінтологія. Засновник і керівник школи
сов. гельмінтологів - К. І. Скрябін. Великий внесок у розвиток Г. в СРСР
внесли Е. Н. Павловський і р. А. Догель; багато зроблено по вивченню плоских
черв'яків Б, р. Биховським. В СРСР є кадри висококваліфікованих фахівців
в області загальної, мед. вет. і агрономіч. Г. У 1940 створено Всесоюзне т-во
гельмінтологів при АН СРСР (див. Гельмінтологів суспільство). організовано
н.-и. установи, в т. ч. Всесоюзний ін-т гельмінтології ім. акад. К.
І. Скрябіна (див. Гельмінтології інститут) (координує роботу по вет.
і агрономіч. Г.); Відділ гельмінтології йн-та мед. паразитології та тропічних.
медицини ім. Е. І. Марциновського (координує роботу по мед. Г,); лабораторія
гельмінтології АН СРСР (координує дослідження до проблем загальної Г.).
З метою з'ясування видового складу гельмінтів людини і тварин і виявлення
вогнищ небезпечних, паразитів проведено св. 300 гельмінтологіч. експедиції,
працювали у всіх природних зонах СРСР. В результаті гельмінтофауна вивчена
досить повно. Створені великі труди по Г. в т. Ч. Написані К. І. Скрябіним
і його учнями серії монографій з трематодам (22 тт.), цестодам (7 тт.),
нематодам (22 тт ;.) і акантоцефалів (2 тт.), що містять характеристику
світової гел'мінтофауни. У здійсненні роботи по оздоровленню! населення
і домашніх тварин важливий висунутий К. І. Скрябіним принцип девастації,
к-рий передбачає комплекс науково обґрунтованих заходів, спрямованих
на повне знищення окремих, найбільш хвороботворних видів гельмінтів.
Сов. гельмінтологи втілюють в життя принципово новий напрям,
осн. на поєднанні лік. заходів з попереджувальною дегельмінтизацією зовнішньої
середовища, яке має на меті знищення гельмінтів на всіх стадіях розвитку та
радикальне оздоровлення як населення, так і домашніх тварин. боротьба
з гельмінтозами в СРСР регламентована законодавством і включена в
держ. план нар. х-ва. Значить, роботи в області Г. проводяться в США (А. Фостер,
X. У. Мантер, Р. Рауш і ін.), Канаді (Т. У. Камерон і ін.), Мексиці (К.
Е. Ко-баллером і ін.), Бразилії (Л. Травассос і ін.), Великобританії (Р.
Т. Лейпер і до.), Франції (Р Дольфюс, А. Шабо і ін.), Польщі (В. Стефаньскій,
В. Михайлов та ін.), Чехословаччини (Я. Говорка, Б. Рішаві і ін.), Індії (Г.
Тапар і ін.) І Японії (С. Ямагуті і ін.).
Результати наукових і практич.
робіт по Р. освітлюють в паразітологіч. журналах [у СРСР видається журнал
"Паразитологія" (з 1967) 1, в тематичних збірниках і спеціалізованих
журналах. До числа останніх відносяться: "Helminthologia" (Bratislava, з
1959 міжнародний журнал, гл. ред. К. І. Скрябін), "journal of Helminthology"
(L. з 1923. орган Лондонського ін-ту гігієни і тропічних. Медицини), "Helminthological
Abstract "(St. Albans, З 1932, орган Всесвітнього гельмінтологіч. Бюро, Великобританія),
"Indian Journal of Helminthology" (Lucknow, з 1948, орган Об-ва гельмінтологів
Індії), "Proceedings of the Helminthological Society of Washington" (Wash.
з 1934, орган Вашингтонського про-ва гельмінтологів). К. М. Рижиков.
Медична Г. займається
вивченням гельмінтів, що паразитують у людини, і дослідженням ефективних
заходів боротьби з викликаються ними захворюваннями - гельмінтозами. В людини
можуть паразитувати ок. 250 видів гельмінтів. У Росії цінний внесок в
становлення і розвиток мед. Г. внесли Ф.В.Овсянніков, А. П. Федченко, С.
П. Боткін, К. М. Виноградов, В. М. Манассеин, Н. Ф. Мельников-Разведенков,
Н. А. Хо-лодковскій, А.Я. Кожевников, И.И.Мечников, М. Г. Курлов, Н. І.
Рогоза і ін. У 1912 почав наукову роботу К. І. Скрябін. Спеціальні мед.
гельмінтологіч. установи були створені в Росії тільки після Великої Жовтневої.
революції. Науковим і організаційно-методич. центром мед. Г. є Ін-т
мед. паразитології та тропічних. медицини ім. Е. І. Мар-ціновского. В Вантаж,
і Азерб. РСР функціонують ін-ти мед. паразитології та тропічних. медицини;
ін-ти паразитології і гельмінтології - в РРФСР і Узб. РСР. Наукова і практич.
робота проводиться і паразітологіч. відділами ін-тів епідеміології та мікробіології,
сани-тарно-епідеміологічних станцій, Тюменського ін-ту крайової інфекційної
патології.
Наукова робота по мед. Г.
тісно пов'язана з практикою охорони здоров'я, чому сприяє створення при
МіннВе охорони здоров'я СРСР Комітету по боротьбі з гельмінтозами, куди входять
наукові і практич. працівники. На тер. СРСР ліквідовані нек-риє гельмінтози
(Ришта) і знижена зараженість іншими. Величезну роль у розвитку мед. Г.
грають взаємно доповнюючі один одного школи, створені К. І. Скрябіним,
Е. Н. Павловським і В. А. Догелем. В СРСР гельмінтологи всіх напрямків
об'єднані у Всесоюзне суспільство гельмінтологів при АН СРСР. викладання
мед. Г. ведеться в мед. ін-тах і інститутах удосконалення лікарів.
Питання мед. Р. освітлюють
в ряді мед. журналів, перш за все в журн. «Медична паразитологія і
паразитарні хвороби "(з 1923), в популярному журн." Здоров'я "(з 1955),
в працях Товариства гельмінтологів і в працях ін-тів, в ряді монографій і
посібників.