Нації виникають на базі феодальних народностей в період становлення капіталізму. Вирішальну роль в перетворенні народності в нації відіграє спільність території та економічного життя, загальні риси національного характеру, самосвідомості, культури і єдиної літературної мови, а також становлення державності ..
В кінці XIX ст. на території п'яти білоруських губерній проживало 8,5 млн. чоловік, в т.ч. 5,4 млн. Білорусів, 1,2 млн. Євреїв, 493 тис. Росіян, 424 тис. Поляків, 377 тис. Українців, близько 8 тис. Татар.
Особливістю білоруського етносу був розділ їх за віросповіданням на православних і католиків, що не сприяло консолідації білоруського етносу. Православна церква і католицький костел не визнавали білорусів як народ, а виходили з того, що православні - ϶ᴛᴏ російські, а католики - поляки. При цьому на кожній сторінці ?? ення за релігійною ознакою не завадило становленню спільності економічній і культурно-духовному житті білоруського етносу, бо позаду у білорусів була тисячел ?? етняя історія. Весь цей час вони проживали на одній території, в об'єктивно існуючих тут природно-кліматичних умовах. Тут вироблялися характер трудової діяльності білорусів, їх матеріальна і духовна культура, складався і розвивався мову, формувалися особливості бита͵ звичаїв, традицій і норм моралі. Століттями у білорусів, незалежно від їх державно-політичних відносин з сос ?? еднімі народами складався свій, відмінний від інших народів історичний менталітет. Все це разом узяте стало основою для виникнення і розвитку національної самосвідомості білоруського народу. Об'єктивно засвідчили факт існування самостійного білоруського етносу, його мови і культури роботи І. Носовіча, М. Никифорівської, А. Сементовського, особливо тритомне дослідження''Белоруси'' Е. Карського та ін.
В кінці XIX ст. термін''Белоруси'' і етнонім''белоруси'' остаточно закріпилися за вс ?? їй етнічною територією білорусів. При цьому термін''белоруси'' не набув ще загальнонаціонального змісту. Існували регіональні назви (полешукі), Конфесіоналізму (російські і поляки), жителі деяких частин Білорусі називали себе''тутейшимі''.
Найважливішою ознакою нації є наявність єдиної мови, за допомогою якого забезпечується політична, економічна і культурна життя народу. Старобілоруська мова фактично став мертвим. Після приєднатися ?? ення до Росії офіційне положення державного зайняв російську мову, однак практично до повстання 1863 ᴦ. в суспільно-культурному житті панував польську мову. Російська, як і польська громадсько-політичне життя не сприймала існування білорусів як самостійного етносу і негативно ставилася до спроб літературної творчості білоруською мовою. Стримуючим фактором у розвитку білоруської мови з'явився заборону в кінці 50-х років XIX ст. друкування білоруських книг латинським шрифтом.
У нових історичних умовах джерелом розвитку білоруської мови стало усна народна творчість, а формування його відбувалося в жанрах художньої літератури та публіцистики. Створення економічної спільності і розвиток господарських зв'язків призвели до поступового стирання відмінностей місцевих діалектів, появи єдиного, зрозумілого нд ?? їй нації мови. Разом з тим, він збагачувався новими словами і термінами. Поступово йшов процес створення графічної системи, правописних і граматичних норм, збагачення лексики білоруської літературної мови. В цілому процес цей ішов повільно. Тільки на початку XX ст. з'явилася білоруська періодична преса. Швидкий розвиток білоруської мови, його фонетичних, лексичних та граматичних норм сталося з приходом в літературу Ф. Богушевич, Я. Скіпки, Л. Гуринович, Я. Купали, Я. Коласа, Тітки і ін.
З процесом формування білоруської нації безпосередньо пов'язане також розвиток культури Білорусі в другій половин ?? е XIX в, що відбила характер і місце національного спрямування.