Форми забезпечення повернення кредиту - студопедія

Банківське законодавство Російської Федерації передбачає, що видача кредиту комерційними банками має відбуватися під різні форми забезпечення кредиту.

Відповідно до ст. 329 Цивільного Кодексу виконання зобов'язань боржниками може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням майна боржника, поручительством, банківською гарантією, завдатком та іншими способами, передбаченими законом або договором. Вибір відповідного способу забезпечення виконання зобов'язання багато в чому залежить від сутності останнього. Для зобов'язань, що виникають з договору позики або кредитного договору, надійнішими вважаються такі способи, як: договір застави; договір поруки; банківська гарантія.

Позичальник в якості кредитного забезпечення може використовувати одну або одночасно декілька форм, що закріплюється в кредитному договорі. Забезпечувальні зобов'язання по поверненню кредиту оформляються разом з кредитним договором і є обов'язковим додатком до нього. Більш детально основні форми забезпечення кредиту представлені на рис. 2.2.

Форми забезпечення повернення кредиту - студопедія

Мал. 2.2. Форми забезпечення кредитів

Сам по собі заставу майна означає, що кредитор-заставодержатель має право реалізувати це майно, якщо забезпечене заставою зобов'язання не буде виконано. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником-заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату відповідних відсотків і неустойок за договором, передбачених у разі його невиконання. Крім того, необхідно враховувати, що ринкова вартість заставленого майна може знизитися. Отже, у всіх випадках вартість застави повинна бути вище розміру якої просять позички.

В якості застави можуть виступати: підприємство в цілому (або комплекс); основні фонди (будівлі, споруди, обладнання); товарно-матеріальні цінності; товарно-транспортні документи (залізничні накладні, варанти, коносаменти, складські свідоцтва, контракти і т.п.); валютні кошти; цінні папери (акції, облігації, векселі, сертифікати, депозитні вклади і т.д.).

Заставодавець зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, вжити заходів щодо її збереження, повідомити заставодержателя про здачу предмета застави в оренду.

Застава із залишенням майна у заставодавця може виступати в кількох формах, основними з яких є:

- заставу товарів в обороті;

- заставу товарів в переробці;

- заставу нерухомого майна.

Застава товару в обороті (він же заставу зі змінним складом) означає, що позичальник має право реалізувати закладені цінності за умови одночасного погашення певної частини заборгованості або заміни вибувають товарів іншими, відповідними даному виду кредитування цінностями на рівну або більшу суму. Позичальник зобов'язаний забезпечити відповідний облік та зберігання закладених цінностей і несе за це відповідальність.

Застава товару в переробці означає, що позичальник має право переробляти у своєму виробництві закладену сировину, матеріали, напівфабрикати, але при цьому заставне право буде поширюватися на вироблені напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію і товари відвантажені.

Під заставу товару в обороті кредитувалися і продовжують кредитуватися торговельні та постачальницько-збутові організації. Під заставу товарів в переробці кредитуються державні промислові, будівельні, транспортні, сільськогосподарські підприємства.

Застава нерухомості (іпотека) - це запорука підприємств, будівель, будівель, споруд чи інших об'єктів, безпосередньо пов'язаних із землею, разом з відповідними земельними ділянками або правом користування ними.

Надаючи кредит під заставу будівель, устаткування та іншої нерухомості, банк повинен бути зацікавлений не тільки в ступені їх реалізації, а й у здатності позичальника отримати прибуток, достатню для погашення кредиту, щоб уникнути продажу застави.

Банк, як заставодержатель, при залишенні застави у заставодавця має право перевіряти за документами його фактичну наявність, розмір, стан і умови зберігання предмета застави. Якщо предмет застави втрачений і заставодавець не відновив його або за згодою заставодержателя не замінив іншим майном, рівним за вартістю, то банк-заставодержатель має право вимагати дострокового погашення забезпеченого заставою зобов'язання.

Договір порука. За цим договором поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи (позичальника, боржника) відповідати за виконання останнім свого зобов'язання. Порука створює для кредитора велику ймовірність реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручительством зобов'язанню у випадку його невиконання, так як при поруці відповідальність перед кредитором за невиконання зобов'язання поряд з боржником несе і поручитель. Поручителем може бути фізична або юридична особа (але не кредитна організація).

Банківська гарантія покликана забезпечити належне виконання боржником свого зобов'язання перед кредитором. Гарантом можуть виступати банки, інші кредитні установи або страхові організації. Банківська гарантія є односторонньою угодою, відповідно до якої гарант дає письмове зобов'язання виплатити обумовлену грошову суму при представленні кредитором письмової вимоги про її сплату.

Однією з форм забезпечення своєчасного повернення кредиту позичальником може виступати переуступка (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі. Ця переуступка оформляється спеціальною угодою або договором. Відповідно до договору про цесії по уступленному вимогу (дебіторські рахунки) банк має право скористатися надійшла виручкою тільки для погашення виданого кредиту та сплати відсотків за нього.

Зарубіжні комерційні банки нерідко в якості умови отримання кредиту виставляють вимогу зберігання позичальником на депозитному рахунку певної грошової суми (приблизно 10-20% від якої просять суми кредиту), яка називається компенсаційним залишком. Останній грає двояку роль:

- дає можливість банку залучити на конкретний термін кредитні ресурси;

- виступає формою забезпечення повернення кредиту.

Тільки дотримання взаємних інтересів допоможе банку і позичальника вибрати найбільш прийнятну в кожному конкретному випадку форму забезпечення повернення кредиту або використовувати змішане забезпечення.

Схожі статті