2.1 Онтологія як філософське вчення про буття; системна організа-ція буття.
2.2 Діалектика як філософська теорія розвитку; діалектика і синергетика.
2.3 Поняття природи; глобальні проблеми і перспективи людства.
2.1 Онтологія як філософське вчення про буття; системна організація буття
2.2 Діалектика як філософська теорія розвитку; діалектика і синергетика
2. 3 Поняття природи; глобальні проблеми і перспективи людства
Однією зі сфер буття виступає природа. Поняттям «природа» охоплюється все суще, весь Всесвіт, і в цьому сенсі воно близьке до поняття матерії: можна сказати, що природа - це матерія, узята у всьому різноманітті її форм. Найчастіше, однак, це поняття вживається в дещо обмеженому і певному сенсі, позначаючи всю сукупність природних умов існування людини і чоловіча-ства.
В ході розвитку людської думки і практичних форм взаємодії суспільства з природою виникали самі крайні, полярні точки зору людини на природу.
В системі античного мислення природа розумілася як рухливе, що змінюється ціле, і в цьому сенсі людина не стільки протиставлявся природі, скільки мислився як одна з її частин. Ідеалом, гідним мудреця, вважалася життя в злагоді з природою.
Зовсім інше розуміння природи склалося в середньовічній християнській культурі. Тут навколишнє людини природа розглядалася як щось створене Богом і більш низьке, ніж людина, тому що тільки він в процесі творення був наділений божественним початком - душею.
В епоху Відродження відношення до природи змінюється. Людина відкриває для себе красу і пишність навколишнього природи. Природа розуміється як притулок, що протистоїть розбещеної і порочної людської цивілізації.
У період становлення промислового капіталізму виникає ще один тип ставлення людини до природи. Найвиразніше це відно-шення висловив Ф. Бекон, проголосив метою науки і техніки панів-ство над природою.
У другій половині 20 ст. затверджується уявлення про необхідність коеволюції, тобто спільної, узгодженої еволюції природи і людства.
Найбільш загальне уявлення про взаємодію людини і природи дозволяє отримати поняття «навколишнє середовище».
Прийнято розрізняти природну і штучну навколишнє сере-ду. Природна навколишнє середовище охоплює гео- і біосферу, тобто ті матеріальні системи, які виникли і існують незалежно від людино, але разом з тим можуть з часом стати об'єктами його діяль-ності.
Штучне середовище проживання включає в себе не тільки неодуш-лені предмети, створені людиною і не існуючі в природі, а й живі організми: рослини, тварини, виведені або створені людиною завдяки штучному відбору або генної інженерії. Однак штучне середовище не зводиться до даної речової основі. Людина може жити і діяти лише в системі певних суспільних відносин. Ці суспільні відносини здійснюються в певних матеріальних умовах, в тому числі штучно створених людиною, і разом з останніми і утворюють штучне середовище проживання.
Взаємодія суспільства і природи відбувається в формі практиче-ської діяльності. Природа може виступати як фактор, сприяю-щий успішному розвитку (м'який клімат, родючі грунти, багаті ресурси і ін.) Або як фактор, що перешкоджає і обмежує можливості прогресивно-поступальних змін (зона ризикованого землеробства).
З середини минулого століття розгортається науково-технічна революція, істотно інтенсифікує процес природокористування. Її основними досягненнями є нові матеріали, що перевершують по ряду властивостей природні; генетично модифіковані продукти; нанотехнології, що змінюють на атомно-молекулярному рівні структуру і властивості речовини; космічна техніка; телебачення; інтернет; мобільний зв'язок.
Науково-технічна революція перетворила всю планету в поле діяль-ності людини. Разом з тим нинішній спосіб природокористування породжує безліч складних проблем. Чи є межа зростання споживання природних ресурсів? Фахівці переконливо доводять, що ми до нього вже підійшли. Чи витримає біосфера антропогенний тиск на неї? Факти свідчать, що вона деградує: скорочується біорізноманіття, швидко зменшуються лісовий масив планети і ареал проживання тварин, слабшає їх імунна система, порушується репродуктивна функція. Чи здатна людина біологічно і психічно пристосуватися до стрімко розширюється техносфери? Адже він з'явився на Землі, коли умови життя були зовсім іншими. Стрімке наростання значущості екологічних і демографічних проблем для доль людської спільноти вимагає принципової зміни підходу до розуміння місця і ролі природних чинників у суспільному житті.
Важливе значення в сучасних умовах набуває система екологічного освіти, орієнтована на засвоєння систематизованих знань про навколишнє середовище, набуття вмінь і навичок природоохоронної діяльності, формування загальної екологічної культури.
Лекція, реферат. Філософія буття. Онтологія, діалектика, природа і глобальні проблеми людства - поняття і види. Класифікація, суть і особливості.