Людина какпродукткультури є свідомим загально-тиментом істотою. На відміну від тварин він входить в світ культури з її нормами і цінностями, де становлення його лічнос-тіпроісходіт в процессеінкультураціі14-нсоціалізацііСущественним ланкою в цьому процесі є оволодіння чоло
| Ч -Інкультурацня - процес, в ході якого індивід освоює тради-ційних способи мислення н дій, характерні для культури, до кото-рій він належить.
| Ч ;, Соці а л і за ц і я - прилучення людини до прийнятої в даній культу-ре і суспільстві системі цінностей і норм.
століттям речио, що представляє універсальний засіб спілкування. Завдяки їй здійснюється і зберігається сенс людського спілкування, освоюються моделі поведінки, відбуваються засвоєння куль-турне норм, акумуляція наукових знань, прилучення до спокуса-ству. Так створюється культурно-мовна середовище, мовна спільність людей і сукупність використовуваних цієї спільністю культурних елементів (звичаїв, традицій, символів, цінностей, норм) '1'1.
Вплив зовнішнього світу, всіх його компонентів визначає взаємини людини з оточуючими, в той же час, відпрацьовано-жаясь в його свідомості, формує його внутрішню структуру, пере-страівает свідомість.
Культура визначає п гак звані «екзистенційні» (лат. Ех1х1еп1ла - існування), смисложпзпеппие пспіостп: ставлення до жпзпп і смерті, відповідальність рішення п вибору, ставлення людини до свого покликання, до оточуючих людей і інше - неї, що виражає саму суть людського положе -ня в світі. Багатство і глибина зв'язків особистості з навколишньою дійсністю визначають і внутрішнє багатство особистості.
Процес соціалізації особистості відбувається насамперед на рівні мікросередовища: в сім'ї, в спілкуванні з батьками та близькими людьми. Людина сприймає і засвоює норми н ідеали, у пего складається особлива ієрархія цінностей соціокультурного плану.
Саме система цінностей регулює людські стремле-ня н вчинки, визначає ті принципи, якими керівництву-ється людина в своїй жпзпп і діяльності, спираючись па які він слід тим пли іншим «зразкам» дій, моделям поведе-ня, визначеним у рамках культури. Відбувається не тільки засвоєння, по і ретрансляція культурних навичок, що зміцнює зв'язок між поколіннями і забезпечує збереження целостнос-ти суспільства і культури.
Процес соціалізації здійснюється в кілька етапів:
доморальпий, що характеризується переважно «внешни-ми» по відношенню до людини нормативами і регуляторами;
етап автономного морального свідомості, який визначається від-відносна свободою індивіда від зовнішніх норм.
Завдяки соціалізації відбувається адаптація людини до со-ціокультурной середовищі, забезпечується входження ппдпвпдов в з-
ціокультурное і історичне буття, з'являється можливість взаєморозуміння людний.
Таким чином, середа, соціум обумовлюють початкове засвоєння культурних зразків і цінностей. Надалі в про-процесі навчання, діяльності, отримання інформації з окружа-ющего суспільства, зі ЗМІ людина дістає суть що відбуваються в світі конфліктів і протиріч, виробляє свою жпзпепіую позицію, що дає право вибору, можливість активно і созна-тельно брати участь в культурному обміні і творенні.
Вторинна - подальший процес, який вводь] соціалізованої індивіда в нові сектори суспільства (шкіл), армію, професію) - у вторинні групи. Структура вторинної оргашіаіін подібна до структури первинної.
Підготовча - людина приймає цінності, стиль життя I РУПП, до якої оп хотів би належати. Це полегшує перехід від одного етапу до іншого.
Повгор11аі_ (рссо1 | на.111зацня) - можлива у сформованих, дорослих людей. Відбувається в разі
Уявімо цей процес у вигляді схеми.
Величезну роль в процесі формування людини як про-дукт культури відіграє мистецтво.
За словами Гегеля, «мистецтво дійсно стало першим учи-телем I Гароді» 11,1.
Твори художньої творчості виконують свою просвітницьку місію, в образній формі відображаючи явища дійсності. Але пе тільки в цьому полягає велика роль
'' "Гегель. Естетика. В 4 т.- М. 1968. - Т 1. - С. 92
мистецтва. Художній образ емоційно насичений, він об-ладает дивовижну властивість емоційного впливу на людину, приваблює тим естетичною насолодою, яке до-ставляет.Суггестівность (сугестія - від лат. Зі§§е51ло - вселити-ня) образів мистецтва, їх еврістіческій146потенціал, привабли- ність, комунікативність - все це розвиває людські почуття, насичує духовний світ людини, і, отже, спо-собствует розвитку естетичної, художньої та моральної культури людини і соціуму.
Культура обумовлює формування моральної свідомості людини, корінням своїми йде в суспільне буття особисто-сті. «Своє психологічно реальний вихід воно отримує в тому, який внутрішній зміст набуває для людини все те, що навколо нього і в ньому самому» 147.
культурний ідеал, який складається з цінностей і їх систем;
суб'єктивне і об'єктивне «я», т. е. комплекс представле-ний людини про самого себе, обумовлених самооцінкою і думка третьому інших людей про нього.
Людина як споживач культури
Процеси еволюції культури і розвитку людини нерозривно пов'язані між собою, взаємообумовлені. В ході формування лич-ності відбувається її прилучення до культури, що вимагає від чоло
% Еврика (грец. Ьеігёка - «я знайшов») - слово, що виражає радість, задоволення при вирішенні якоїсь складної задачі, появі вдалою думки, ідеї ч т. І.
Таким чином, культура впливає па розвиток внутрішнього світу людини, обумовлює глибину його осягнення навколишньої дійсності, широту кругозору, духовність особистості. Вже при народженні людина занурена в світ культури.
Особливе значення в цьому процесі має встановилася в про-вин система цінностей. Вибираючи можливий спосіб удовлет-Ворен своїх потреб, людина віддає перевагу тому, який в прийнятій системі цінностей стоїть особливо високо. Саме цінності є регуляторами людських стремле-ванні і вчинків, визначають способи і засоби задоволення потреб. Це відноситься і до тих цінностей, які всіма визнані, але до яких не всі прагнуть, і до тих, до яких прагнуть, але вони не всіма визнаються. (Раніше вже йшлося про моло-надійно субкультурі.)
Живучи в суспільстві, людина засвоює, «споживає» «зразки» поведінки, спираючись па систему цінностей. Це створює визна-ленну стійкість життя, регулює, впорядковує її руху-ня. Порушення цих норм, відступ від встановлених моді-лей ™, небажання «споживати» культурні навички (в широкому сенсі цього поняття) веде до зривів, правопорушень, нерідко до конфліктів особистості і суспільства.
Але активне «споживання», оволодіння нормами культури мо-же привести до інших суперечностей: дезадаптації особистості до
'' "Модель - символічне уявлення бажаного положення пе-щей, бажана схема, пов'язана з цінностями.
- т - швидко змінилася культурному середовищі. Людина продовжує слідувати старим, міцно освоєним їм стереотипам, а це веде до того, що ои не може знайти свого місця в нових умовах. Саме це явище спостерігається в паші час в пострадянському суспільстві: люди, що сформувалися в радянську епоху, часто не можуть адаптуватися до кардинально нових умов, бо твердо-до, органічно засвоєні ними норми пе можуть бути реалізовані в період модернізації.
Засвоюючи, «споживаючи» культурні цінності і норми, людина формується як культурно-історична особистість. Культуро-логія визначає формальні критерії індивідуального рів-ня культурного розвитку:
ступінь, широта, якість освіченості;
обсяг, багатство соціокультурного досвіду і ефективність обраних способів його реалізації;
якість, глибина оволодіння індивідом норм, цінностей-ми, ідеалами 33.
Так формується нормативно-ціннісна модель особистості, в якій зосереджуються знакові для даного суспільства риси і якості.
Виділяються кілька типів «культурності» особистості:
тип «низької культури», що характеризується випадковими, хаотичними контактами людини з культурними цінностями і нормами, які не мають істотного значення в його житті;
тіппотребітельскогоотношенія до культури, коли «потреб-ня» культурних цінностей розуміється в буквальному сенсі: ототожнюється з комфортом, розвагою, насолодою;
«Змішаний тип», пов'язаний з нерозбірливим ставленням до культурних цінностей;
«Зарозумілий тип», який визначається пріоритетом духів-них цінностей, чітким знанням критеріїв, норм, цінностей та ідеалів, об'єктивністю і виваженістю оцінок, активністю п через виборчу у виборі культурних феноменів і ідеалів.
Людина як проізволітель культури
Людина - творець культури. Культура і творчість - поняття невіддільні.
Творчість - це діяльність, щось якісно нове, пепов- торімое, що відрізняється оригінальністю і унікальністю. Твор-чна діяльність специфічна для людини; вона спрямована на пізнання і перетворення дійсності, на розвиток куль-тури.
Н. І. Кибальчич 34 на стіні тюремної камери перед безвре-тимчасової трагічною загибеллю накреслив контури реактивного аппа-рата.
Т. Г. Шевченка, засланець солдатів, позбавлений права писати і малювати, створив в це страшне десятиліття чудові по-етичні та графічні твори. II. Г. Чернишевський на-писав роман «Що робити?» В Петропавлівській фортеці. За умов-вах найжорстокіших гонінь А. І. Солженіцин створив вражаю-щие оголеною правдою художні і документальні твори: «Архіпелаг Гулаг», «Червоне колесо», «В колі першому» і ін. Прикладів можна навести безліч.
Саме з творчою здатністю людини пов'язаний культуро генез, що представляє собою породження нових культурних форм і їх впровадження в існуючі культурні системи, створення нових культурних систем. Так відбувається постійне самонавчання-лення культури. Істотну роль в процесі культуроге- неза грає творчий пошук в інтелектуальній, технічної, художньої та інших сферах діяльності людини.
Феномен творчості досліджується як у філософському плані (власне природа творчості, його сутнісна характеристика), так і в психологічному (аналіз механізму творчого процес-са). У численних працях розглядаються стимулятори твор-пра, різні фактори, що зумовлюють творчу діяч-ність людини. Але сам феномен творчого прозріння, Евріста-чеського осяяння, поетичного натхнення залишається загадкою.
Відзначаються різні мотивації творчості:
інтуїтивне прозріння фахівця (вченого, художника і т. і.), який побачив в несподіваному ракурсі логіку розвитку науч-ной теорії, технічної задачі, художнього образу і т. п.
Як відбувається це прозріння? Сучасний культуролог Л. Я. Флиер робить висновок: «за цим стоїть. перманентна НЕ-задоволеність особистості тієї схемою упорядкування представ-лений про буття, яке домінує в суспільстві, однією з форм подолання якої стає формування власної (не узгодженою з соціумом) альтернативної моделі подібної упо-рядоченності, побудованої на інших підставах і опредмечивается-мій в конкретному творі (художньому, интеллектуаль-ном, технічному) »- 02.
Стимулятором творчого натхнення можуть бути професійно-ональних, особистісні амбіції, різні комплекси п інше. Безсумнівно одне: творчість є високо емоційним актом, що акумулює і дає «розрядку» людським емо-циям.
В історію увійшов епізод, пов'язаний з творчістю Архімеда: при відкритті їм основного закону гідростатики, названого впо-слідстві його ім'ям, він вигукнув: «Еврика!» - висловлюючи ра-дість і щастя дослідника, задоволеного своїм відкриттям третьому. Відомо, що А. С. Пушкін, закінчивши в Михайлівському, де він був укладений в «північній» засланні, трагедію «Борис Годунов», вигукнув з радістю: «Ай да Пушкин! Ай да сучий син! ». У цьому вигуку - не тільки гордість і задоволення творця-ля першої російської реалістичної трагедії, по і непередаване на мові логіки почуття перемоги: його заслали, ізолювали від світу, але він це переміг, в акті творіння зумів піднятися па недосяга-емую висоту, створивши безсмертний твір.
У вірші «Елегія», розмірковуючи про своє життя, Пушкін писав про те щастя, що давало йому творчість: Часом знову гармонією упьюсь, Над вигадкою сльозами обіллюся.
Така особливість художньої творчості: його спосіб-ність бути джерелом глибоких і яскравих переживань.
Людина як транслятор культури
Культура, на відміну від біологічної природи людини, пе передається генетично. Соціокультурна інформація, знання, вміння, поведінкові моделі, інтелектуальні стереотипи, цін-ностние установки й інше не успадковуються біологічно, а пере-даються з покоління в покоління і засвоюються в процесі обу-чення і життєвої практики, т. З. відбувається «трансляція» куль-тури, і здійснює її чоловік.
Одне з найбільш значущих засобів трансляції культури - освіту.