Клінічна картина двостороннього хронічного пієлонефриту складаючи-ється з ознак запального ураження нирок і їх глобальної недостатності. Клініка двостороннього хронічного пієлонефриту за-висить від його патогенезу і наявності супутнього урологічного заболе-вання.
У початковій стадії хвороби хворі скаржаться на головні болі, стомлюваність, болі в ділянці нирок. Має місце помірна анемія, поліурія, часто поллакиурия, изостенурия, невелика протеїнурія, мік-рогематурія, піурія і бактеріурія. З наростанням ниркової недостатність-ності з'являються блідість і сухість шкірних покривів, анорексія, за-тим нудота і блювота, втрата ваги, носові кровотечі. З часом не-які з колишніх симптомів наростають, а інші - зникають.
Так, анемія стає все більш вираженою, знижується питома вага сечі (гіпо- та изостенурия). Одночасно відзначається зникнення патології-чеських елементів з сечі. В кінцевих стадіях хвороби сеча має низьку питому вагу - 1003-1005, майже без патологічних елементів.
Нерідко хворі тривалий час скаржаться на головні болі, болі в кінцівках, загальну слабкість, у них знаходять анемію, але діагноз може залишатися невстановленим через відсутність в сечі патологічних еле-ментів. Звідси необхідність особливо ретельної уваги до показників питомої ваги сечі. Зрозуміла діагностична цінність проби Зімніци-кого. Проби на розведення і концентрацію показані тільки в початкових стадіях хвороби.
На початку захворювання двосторонній хронічний пієлонефрит спостерігається компенсаторна поліурія. Якщо хворий не гине від інтеркурентних інфекції, в кінцевій стадії поліурія змінюється олігурією.
Особливе значення в диференціальної діагностики хронічного дво-стороннього пієлонефриту має підрахунок формених елементів сечі по Ка-ковського-Аддіс і визначення в сечі активних лейкоцитів - клітин Штернгаймера-Мальбина. Однак підрахунок лейкоцитів і еритроцитів сечі по Каковскому-Аддіс не завжди дає чітку відповідь щодо преобла-дання одних над іншими. Різниця при підрахунку може виявитися міні-бітної, що не дає підстави схилитися в бік хронічного пие-лонефріта або хронічного гломерулонефриту.
Лейкоцитоз спостерігається тільки в періоди загострення запальних-ного процесу в нирках, коли є і субфебрилітет, рідше висока тим-пература; РОЕ в більшості випадків прискорена. У ряду хворих ане-мія займає перше місце в клінічній картині захворювання.
Біохімічні дослідження показують наростання вмісту в крові залишкового азоту, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, інді-кана крові з одночасним зменшенням кількості цих продуктів азо-Тіст обміну в сечі. Краще уявлення дають методи визначення очищення, так звані "кліренси».
В результаті ниркової недостатності наступають зміни кальцієво-фосфорного обміну. У ряду хворих виникає вторинний гіперпаратиреоз.
Хромоцистоскопия може виявитися корисною тільки в початкових стадіях двостороннього пієлонефриту. Індигокармін виділяється з обох усть із запізненням і малою інтенсивністю, проте є різниця в часі виділення і інтенсивності. Цю асиметрію ураження нирок можна з більшою точністю визначити шляхом роздільного проведення різних функціональних проб, збираючи сечу з кожної нирки. Сле-дует, однак, пам'ятати про небезпеку загострення або внесення інфекції при інструментальному дослідженні.
Останнім часом все частіше вдаються до изотопной ренографии. Цей безпечний метод дозволяє визначити окремо функцію кожної нирки, а також стан верхніх сечових шляхів.
У ряді випадків знаходить своє показання біопсія нирки. Однак через сморщивания і малих її розмірів отримати шматочок тканини пункційним методом не завжди можливо. У подібних випадках вдаються до біопсії шляхом хірургічного оголення опуклого краю нирки на обмежений-ном ділянці з міжм'язового доступу,
За допомогою перерахованих діагностичних методів зазвичай вдається провести диференційний діагноз між хронічним двостороннім пієлонефритом та іншими нирковими захворювань, що приводять до хро-нічної ниркової недостатності.
Прогноз двостороннього хронічного пієлонефриту залежить від стадії, в якій був поставлений діагноз. У ранніх стадіях вдається протягом трива-ного періоду підтримати хворого в стані компенсованій нирковій недостатності. Стабільний рівень сечовини в межах 100 мг% забезпечує вирівняні водно-електролітних порушень.
У пізніх стадіях прогноз менш важкий, ніж при нефросклерозе і хронічному гломерулонефриті. Це пояснюється більш тривалої збереженням клубочковоїфільтрації, що дозволяє в певній мірі ниркам виводити продукти азотистого обміну.
Особливе значення має динамічне спостереження за хворим. Зникну-вение пиурии і бактеріурії не означає ще ліквідацію запального процесу. Можна лише говорити про стадії затишшя. Будь-яка інтеркурентних інфекція, ослаблення організму внаслідок перевтоми, недостатньо-точності харчування можуть стати причиною або реінфекції, або загострення латентної інфекції в нирці.