- Мам ... .маам! А чому ота собака стиснула хвіст?
- Напевно, вона боїться.
- А чому боїться?
- Напевно, її хтось колись вдарив ... ось і боїться.
- Всіх боїться?
- Думаю, всіх.
- І мене?
- І тебе.
- І тебе?
- І мене.
- Мам ... але ми ж з тобою не збираємося її ображати ... Чому вона боїться НАС.
- Розумієш, дочка ... собаки не знають, що всі люди різні ... Якщо її вдарив якийсь злий чоловік, вона буде думати, що і інші люди такі ж злі. І якщо їй потім не зустрінеться добра людина, собака так і залишиться ... .обіженной на весь світ.
- Маааам ... прям на весь-весь світ? На всю землю? На всю планету? На весь космос ?!
- Ну немає, дочка ... собака адже маленька, і світ у неї маленький. Вона не знає про космос ... Її світ - це те, що вона бачить і місце, де живе. У собак маленький світ.
- Мам ... але ж це, напевно, так прикро ... жити в маленькому страшному світі. Їй, напевно, сумно ... і сни їй, напевно, сняться тільки страшні. Мам ... мені її шкода ... А давай ми цю собаку врятуємо! Адже ми зможемо?
- Нууу ... не знаю, дочка. Але спробувати можна.
- Давай її погладив!
- Вона не дасть себе погладити ... вона ж боїться.
- Ну тоді давай почастуємо. Ти ж мені завжди купуєш ласощі, тому що ти мене любиш. Ось і їй дамо вкусняшку ... і вона теж зрозуміє, що ми її любимо. Давай?
- Ну давай спробуємо!
- Я покопався в твоїй сумці?
- Покопатися, звичайно!
- Мааам! А яболоко підійде? Ні? А сосиска підійде?
- Сосиска? Підійде. Думаю, жодна поважаюча себе собака не відмовиться від сосіскі.Давай-но сюди одну ... зараз я її почищу ... і почастуємо нашу собаку.
- Мам, а мам .... а скажи пощастило собаці, що ми зустріли її по дорозі з магазину, так? І що ми сосиски купили ... да? Тримайся, собаченька! Зараз ми тебе врятуємо!
- Маааам ... Ну чому він утік? ... Ми ж їй сосиску кинули ... .а вона втекла ....
- Чи не переймайся, моя хороша ... .Ти ж рукою махнула ... а собака не знала, що ти їй сосиску кидаєш. Може, хтось колись кинув у неї камінь ... ось вона і втекла на всякий випадок. Але ти, доню, не переймайся ... Бачиш, он з-за рогу вухо чорне видніється? І чорний ніс блищить? Давай-ка. вставай з лавочки ... і підемо потихеньку ... як ніби ми зовсім повз йдемо ... і зовсім нас ніякі собаки не цікавлять. Подивимось що буде.
- Мам ... а вже озирнутися можна?
- Можна, можливо.
- Мамо! Мамочка. Вона її їсть! Наша собака їсть сосиску. Ура! Ми врятували її! Ми герої? Тепер собакин світ стане добрим?
- Сподіваюся, дочка. Може бути. А може бути, однієї сосиски буде мало ... не знаю.
- Ну тоді давай кожен день ходити в магазин і на зворотному шляху рятувати нашу собаку. Давай? Адже нам сосисок не шкода.
- Ну звичайно не шкода. Чи не стрибай так ... ти мені руку відірвеш. Ну ладно ... ладно ... йдемо тепер додому. Розповімо татові ... як ми рятували ... собаку.
І пішли ми з донькою по сирій весняної алеї додому. Зверху нам світило сонечко і весь світ, що стелеться перед нами. виблискував сонячними зайчиками. А за нашими спинами поспішаючи. бурмочучи і тривожно озираючись на всі боки. собака дожёвивала свою рятівну сосиску ...
Гарний приклад.
Виховання сердечності (на особистому прикладі).
Але.
В умовах.
Існування "зоопарку".
Що ви подразумеевате під "зоопарком"?
Мабуть давно не були в зоопарку?
Сходіть з донькою.
Подивіться на тих, хто в клітинах.
А потім озирніться.
І придивіться.
Чим ми відрізняємося?
Як би і живемо!
Але.
Це хіба життя?
Як жартувала моя сусідка Фаня
Бажаю щастя
Щиро співчуваю Вам. Всього найкращого.
На цей твір написано 4 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.