Службовці виконують корисну роботу. Специфіка їх праці полягає в тому, що вони:
ü володіють особливим предметом праці - інформацією, яка в той же час виступає засобом їх впливу на керований-мих (обслуговуються). Службовці, як правило, збирають, обра-бативают, передають, зберігають, створюють інформацію (виняток - службовці стройових підрозділів);
ü впливають на людей, обслуговують їх;
ü безпосередньо матеріальних цінностей не створюють, але забезпе-печивают умови для їх виробництва;
ü зазвичай зайняті розумовою працею;
ü працюють за плату, отримують заробітну плату;
ü займають посади в легальних організаціях, працюють на про-професійної основі;
ü працюють в «чужих інтересах», тобто виконують волю тих, кому підпорядковані, діють в інтересах тих, хто оплачує їх роботу.
За останньою ознакою (хто фінансує службовців, кому вони підпорядковані, в чиїх інтересах діють) можна розрізняти службовців наступних організацій:
У ст. 3 Закону про основи державної служби містить-ся таке визначення: «Державним службовцям є грома-данин Укаїни, виконуючий в порядку, встановленому-ном Федеральним законом, обов'язки з державної долж-ності державної служби за грошову винагороду, що виплачується за рахунок коштів федерального бюджету або коштів бюджету відповідного суб'єкта Укаїни ».
Державний службовець займає державну долж-ність і в установленому порядку використовує відповідні права, реалізує посадові повноваження, виконує державні функ-ції.
Завдання, які стоять перед державою, вирішуються саме державною службою. У своїй роботі держслужбовці використовують певні технічні фо-кі кошти, але в основному їх досягнення, ефективність діяль-ності всього апарату, залежать від організації праці, вміння, сумлінність, активності службовців.
1.1. Поняття державної посади
Вчені-юристи розуміють посаду в дер-них організаціях як найпростіший елемент, клітинку управлінської структури. "Державно-службова посада - це частина організаційної структури державного органу (організації), відособлена і закріплена в офіційних документах (штатах, схемах посадових окладів та ін.), З відповідною частиною компетенції держорганів (організації), що надається особі - державного службовця з метою її практичного здійснення "[2].
З одного боку, посада є первинний, нерасчлененяемий компонент аппа-рата, певною мірою відокремлений. Її можна розглядати як минималь-ний межа диференціації владних функцій і як засіб стабілізації, форма-ції діяльності службовця. Посада - найпростіша осередок апарату, призначена для одного працівника, що визначає його місце і роль в управ-ленческих ансамблі. З іншого боку, це стабільний комплекс обов'язків і прав, юридична встановлення, орієнтоване на одну людину, який повинен здійснювати частину роботи організації.
Кожна посада утворюється в розпорядчому порядку. Актами компетентних органів, осіб визначаються її назва, місце в службовій ієрархії (кому вона підпорядкована, хто підпорядкований їй), порядок заміщення. Вона включається в штатний розклад, в єдину номенклатуру посад службовців. "Сполучною ланкою між структурою і компетенцією органів держави, з одного боку, і його персоналом, - з іншого, є посади. Посада - це первинний осередок органу (або його апарату) з її правовим статусом; це, образно кажучи, службове місце. В той чи інший час воно може бути зайнятим або вакантним. Посада зумовлює вимоги, що пред'являються до людини, який претендує на її за-нятие або вже займає її, дає комплекс службових та особистих прав і обя-занностей службовця "[3].