Як вже говорилося, частина государ-ственной бюрократії неминуче вхо-дит до складу правлячої політичної еліти. Це визначається тією роллю, яку відіграє вища і частина середнього чиновництва в управ-ванні державою і суспільством.
Історично бюрократія формувалася як управлінський ап-Параті держави індустріального типу. У XIX ст. складалася бур-жуазную державність послужила підставою для Г. Гегеля і М. Вебера назвати бюрократію основним носієм раціональних форм організації влади. Згідно з виробленою ними ідеальної моделі цей апарат управління відрізняється квалифицированностью, дисциплінованістю, відповідальністю, проходженням букві і духу законів, повагою до честі мундира. Негативні з точки зору таких нормативних уявлень явища бюрократизму (тобто відступ-лення від цих норм поведінки, що виражаються в наростанні форма-лизма, тяганини, підпорядкуванні діяльності державних струк-тур власним груповим інтересам і інших негативних рисах ис-нання чиновниками своїх професійних обов'язків) розглядалися як аномальні явища, подолання яких дол-жно забезпечувати посилення громадського та адміністративного кон-троля за їх поведінкою, більш оптимальний розподіл їх слу-жебних повноважень, підвищення відповідальності та ієрархічності системи управління і т.д.
У той же час з чисто політичної точки зору бюрократія повинна була залишатися політично нейтральною та ні за яких умов не проявляти ангажованість тими чи іншими владні-ми угрупованнями. Виконання чиновництвом суто адміністра-тивних функцій, його невтручання в політичну боротьбу рас-розглядалися як одне з передумов збереження стабільності об-суспільних порядків. Більш того, М. Вебер вважав, що переродження державної бюрократії в політичну таїть в собі загрозу че-ловеческой свободи і незалежності.
Марксизм інакше трактував політичну роль бюрократії, ус-матрівая в її діяльності різновид політичного панування апарату управління над державою і суспільством, прояв та-кого стилю правління, який однозначно відчужує населення від влади, не даючи громадянам, перш за все трудящим, використовувати державу в своїх корисливих цілях.
Інакше кажучи, саме положення вищих і частини середніх чиновників в системі виконавчої влади об'єктивно надавало їхнім посадам політичний масштаб, збільшувало їхню роль і значення в системі прийняття решеній.Не випадково, в ряді держав після виборів практично весь контингент вищих чиновників підлягає заміні відповідно з політичними пристрастями знову обраний-ного президента або глави уряду. Наприклад, в США дей-ствует система «spoil system», відповідно до одним з вимог якої кожен новообраний президент призначає на ключові пости в уряді зі своїх прихильників приблизно 1200 нових чиновників. Це є умовою забезпечення політич-кою цілісності виконавчої влади, покликаної вирішувати вдосконалення-шенно певні завдання.
Безсумнівним фактором, що підвищує політичну вагу і зна-чення державної бюрократії, є і її тісні зв'язки з різними лобістськими угрупованнями, що представляють сьогодні одну з найбільш потужних структур політичного представництва інтересів. Нерідко відбувається зрощування бюрократичних і лобістських структур стає потужним каналом трансляції груп-пових інтересів і впливу на центри політичної влади.
Зазначені тенденції в еволюції державної бюрокра-тії характеризують її вищих і частина середніх представників як цілком визначився в своєму статусі щодо оригінали ного суб'єкта (актора) політичної влади. Ця частина не обираються правлячої політичної еліти незмінно підвищує свою роль в со-тимчасовому державі, надаючи все зростаючий вплив на про-процес вироблення, прийняття, а нерідко і реалізації політичних рішень.