Давним-давно у півня не було своєї пісні. Він намагався наслідувати всім птахам.
Жив півень на високому березі лісової річки поруч з квітучої галявиною. І всі птахи, які пролітали повз, обов'язково сідали на дерева у галявини, чистили свої пір'ячко дзьобом, співали пісні.
Частіше за всіх сюди прилітала зозуля. Вона жила на іншій стороні річки. Прилетить вранці, сяде на осику і кує. Півень гордовито проходить повз і повторює її пісню.
Зозулі це не подобалося. Вона сердилась, замовкала і відлітала на свій берег. Одного разу вона прилетіла, послухала, як півень невміло співає її пісню і почала голосно реготати над ним, та таким підлим сміхом, що у півня від злості налилися кров'ю борода і гребінець. Півень підстрибнув і кинувся в погоню за кривдницею. Але він літав погано, і ніяк не міг наздогнати кривдницю. Зозуля кружляла над ним і дражнила.
На шум прилетіли забіяка стриж, що жив під кручею, стара буркотун ворона, розважлива трясогузка і балакуча сорока. Сорока перша затріщала:
- Що трапилося, що трапилося? Хто над ким потішається?
Забіяка стриж все чув. Він пронісся над півнем, ущипнув за гребінь і закричав:
- Ганьба! Півень співає чужі пісні!
- Недобре виходить, - відгукнулася трясогузка, і закивала головкою.
- Так-так, - підтвердила ворона.
Невідомо, що було б далі, але раптом на галявину каменем впав шуліка. Він хотів схопити нещасного півня, але промахнувся. Птахи кинулися врозтіч. Півень розбігся, заплющив очі і в страху стрибнув з обриву і замахав крилами. Опустився півень на землю, озирнувся: на Кукушкін березі сидить.
Зозуля здивувалася непроханого гостя. Згадала недавню сварку, злякалася і перелетіла на інше дерево. А півню здалося, вона з ним в п'ятнашки вирішила пограти. Він підбадьорився, глянув на свій високий берег і від радості заплескав крилами, закричав на все горло:
- Зозуля, я перелетів річку.
Але від хвилювання він проковтнув частину слів, у нього тільки і вийшло: «ку-ка-річку-у!». І це було схоже на пісню. Півень квапливо повторив її.
«Начебто непогано звучить», - сказав він сам собі. І став згадувати, хто ще з птахів так співає, але не згадав. З тих пір так і співає своє єдине і неповторне «ку-ка-річку!».
Володимир, який молодець! Здорово придумав звідки взялася голосиста пісня у півня. А зозулю варто було б покарати, щоб не підкладала свої яічушкі в чужі гнізда.
Подальших Вам успіхів. В.Б.
Веніамін, але ж правда, треба покарати зозулю або тих людей, які поводяться по-Кукушин. Варто подумати і написати нову казку. Дякуємо.
Якщо знайдете часу подивіться "Іронію карми", про них я там писав.
З привітом В.Б.