Напевно, кожен хоч раз замислювався, а чому ж так приваблює кішок цей звук «киць-киць»? Чому, тільки почувши його, пухнаста мугикаючи тут же біжить до вас? Виявляється, все набагато простіше, ніж ми могли собі уявити. Котів абсолютно не цікавить наше «киць-киць», їх більше приваблює звук «с». Кішки взагалі від природи більш сприйнятливі до високочастотним і шиплячим звукам.
Але якщо ж ви підійдете до французької кішці і скажете їй «киць-киць», то вона, ймовірно, втече від вас, адже з незапам'ятних часів кішок у Франції закликають звуком «міну-міну-міну». І тут виходить нестикування, адже в звуках «міну-міну» немає ні високочастотних, ні шиплячих.
А справа в тому, що у кішок виробляється рефлекс з роками. Якщо кошеня з дитинства називати тільки по імені, він буде відгукуватися на нього, якщо вимовляти якесь одне слово при годуванні, то воно буде асоціюватися у нього з прийомом їжі, і він буде на нього реагувати.
У кожній країні кішок закликають різними звуками, які часто кардинально відрізняються від звичного нам «киць-киць».
Наприклад, покликати кішку в Кореї можна звуком «набія-набія-набія». Наголос ставиться на останній склад. Для нас досить незвично, але корейські кішки задоволені! В Америці можна почути, як кішку закликають звуком «китти-китти-китти».
Але частіше чується просто «кирі-кирі» через швидку і зім'ятою мови. Китайці кажуть «ц-ц-ц», а точніше просто цокають мовою. Італійські кішечки добре реагують тільки на звуки «Мічу-Мічу-Мічу», а чеські - із задоволенням прибіжать, коли почують «чі-чі-чі».
А ось шведські мугикаючи відреагують позитивно на наше «киць-киць-киць», адже на батьківщині їх привітають схожим звуком «киць-киць-киць», як і в Україні, де говорять «киць-киць-киць».
Поділитися на Facebook